|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Стратегічний господарський центр стратегічний господарський центрметрів організаційної структури за( галом. Є й інші – ефективне викори( стання техніки і високий рівень рен( табельності. Проблема розподілу відповідальності між стратегічними господарськими центрами фірми аж ніяк не проста, і її рішення може бути щораз іншим. Проте вже досить доб( ре відомо з досвіду, що концепція стратегічного господарського центру — це необхідний інструмент, що за( безпечує фірмі чітке уявлення про те, яким може стати в майбутньому її оточення, що надзвичайно важливо для прийняття ефективних стратегічних рішень. Для багатона( ціональних компаній наразі існують три варіанти практичного розподілу стратегічної відповідальності: 1) про( дуктові групи одержують статус стра( тегічного господарського центру і несуть відповідальність за стра( тегічні рішення. 2) стратегічні плани складаються на основі розподілених повноважень і відповідальності між керуючими в країнах, що управля( ють продукцією (технологією) і ке( руючими стратегічних господарсь( ких центрів. 3) між стратегічними господарськими центрами відпо( відальність розподіляється відповід( но до розміру і значимості ринку даної країни. Коли ринок стає досить великим, щоб виправдати окрему продуктову стратегію, відпові( дальність стратегічного господарсь( кого центру передається на рівень країни. стратегічний опортунізм (англ. strate_ gic opportunism) – вид управлінської поведінки, коли менеджери концент( рують свою увагу на довгострокових цілях, залишаючись, водночас, досить гнучкими для того щоб справлятися з проблемами поточного дня. С. о. доз( воляє менеджеру скоріше контролю( вати, ніж бути під владою випадку. Місія, стратегічні цілі і довгострокові плани не розглядаються в цій ситуації як стримувальні фактори, що роблять організацію несприйнятливою до но( вих завдань та ідей. Навпаки, вони ут( ворюють загальні рамкові умови, які керівники постійно мають на увазі, вишукуючи нові можливості їхньої реалізації. стратегія (англ. strategy) – мистецтво керувати соціально(економічними про( цесами, визначення головного напря( му у досягненні кінцевого результату. Виділяють: стратегію мінімуму, серед( нього ризику, допустимого ризику. стратегія “виграш9виграш” (англ. win_ win strategies) – у практиці розгляду конфліктів у сучасному менеджменті продуктивний підхід, коли конфлік( туючі сторони готові зрозуміти один одного і прийти назустріч один одно( му більше, ніж півшляху. Замість однобічного тиску вони роблять обо( пільний “позитивний вплив”, просу( ваючи в такий спосіб конфлікт у нап( рямі конструктивного результату. стратегія “виграш9програш” (англ. win_ lose strategies) – у практиці вирішення конфліктів – силові методи вирішення спірних питань, характерні для теорії і практики класичного менеджменту. Конфронтація й ультиматуми розгля( даються як єдиний спосіб подолання суперечностей, для цієї мети мобілізу( ються всі силові аргументи з метою примусити опонента прийняти од( нобічні умови за допомогою негатив( ного впливу на нього. стратегічний опортунізм стратегія “виграш9програш” стратегія виживання (англ. survival strategy) – п олягає в тому, що на ранній стадії розвитку нової галузі компанія спостерігає за цим проце( сом. Спостереження дає змогу ком( панії отримувати інформацію про вимоги до технології і персоналу, пропонованих новою індустрією; оцінити перспективи галузі з погля( ду прибутковості і потенціалу росту; оцінити власні шанси. Спостережен( ня й аналіз можуть здійснюватися як плановими службами корпорації, так і спеціально заснованими. Коли га( лузь “дозріє”, проясняться її перс( пективи, фактори успіху, тоді доціль( но оцінювати прийнятність і харак( тер дій у ній: розгорнути власні роботи чи придбати ліцензії, створи( ти спільне підприємство з новатором або цілком придбати її. Зокрема, для керівництва “Дженерал електрик” придбання новаторських фірм завж( ди було найпривабливішою метою. У 1981(1982 р. концерн скупив 118 дрібних компаній, витративши на це близько 1 млрд дол. За допомогою цих фірм “Дженерал електрик” зас( новує виробництво електронно(об( числювальної техніки, електроніки, засобів телекомунікації, медичної апаратури. стратегія вичікування (англ. strategy of expectation) – полягає в тому, що на ранній стадії розвитку нової галузі компанія наглядає за цим процесом. Нагляд дає змогу компанії отримува( ти інформацію про вимоги до техно( логій та персоналу, що їх пропонує нова індустрія; оцінювати перспек( тиви галузі з погляду прибутковості та потенціалу росту; оцінювати осо( бисті шанси. Нагляд і аналіз можуть здійснюватися як плануючими служ( бами корпорації, так і спеціальними установами. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |