Критика раціонального прийняття

рішень (англ. сritics of rational decision

making) – на противагу раціональним

підходам теорії ідеальної бюрократії

Вебера, визнання того факту, що при(

пущення про гранично раціональну,

добре інформовану особу, що приймає

рішення і не погоджується з реальною

дійсністю. Невизначеність — це скор(

іше правило, а не виняток. На ділі жо(

ден керівник не мислить логічно та(

кою мірою, як того слід було б очікува(

ти, наприклад, виходячи з “дерева

рішень”.

критичний шлях (англ. сritical path) –

найдовша послідовність подій при ви(

конанні проекту. Послідовність

подій, яка забезпечує завершення

проекту, можливо, у найкоротший

термін.

критичні фактори успіху, КФУ (англ.

сritical success factors) – обмежена

кількість факторів, які необхідно

брати до уваги при прийнятті важли(

вих рішень. Але навіть у цьому випад(

ку повна раціональність залишається

недосяжною. Інколи всі подальші

спроби отримати більше інформації

можуть виявитися марними.

кругообіг капіталу (англ. сарital

turnover) – процес безперервного руху

капіталу, що послідовно проходить три

стадії перетворення: грошового капі(

талу на продуктивний; продуктивно(

го на товарний; товарного на грошо(

вий.

Куінн Б. (англ. Quinn Brian) – дослід(

ник у сфері менеджменту, автор робо(

ти “Стратегія змін. Логічний інкре(

менталізм”. К. згодний із тезою про

те, що менеджери далекі від раціона(

лізму, усі прийняті рішення — суміш

формального аналізу, біхевіоризму і

політики сили; вони фрагментарні,

еволюційні і здебільшого інтуїтивні.

Замість поняття “безладний пошук”

К. говорить про цілеспрямовану, ефек(

тивну й активну технологію управлі(

ння, що використовує аналітичний і

біхевіористський аспекти управлінсь(

кої стратегії.

Кук Морріс (англ. Cook Morris) –

прихильник застосування наукових

методів у менеджменті й один з чоти(

рьох спеціалістів, яким Тейлор дові(

рив пропагувати свої ідеї у сфері уп(

равління. На той час, коли К. з’явив(

ся на сцені, промислове виробництво

було єдиною сферою застосування

принципів наукового менеджменту.

Він поширив ці принципи також на

систему вищої освіти і управління на

всіх рівнях — від муніципального до

державного. Популярність К. принесла

його доповідь про стан вищої школи

США в 1910 р., де він вказав на недо(

ліки у структурі вищої освіти — неком(

петентне прийняття рішень, довічне

обіймання викладацьких посад, не(

адекватну оцінку успішності і нео(

б’єктивних критеріїв оплати праці

професорів. Пізніше він дістав мож(

ливість реалізувати свої ідеї управлін(

ня, працюючи в мерії м. Філадельфії.

Поиск по сайту: