АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Теоретико-методичні особливості проведення уроків математики з дітьми шестирічного віку. Використання ігрових форм організації навчального процесу

Читайте также:
  1. I. Організація та проведення модульного і підсумкового контролю
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. S-M-N-теорема, приклади її використання
  4. Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.
  5. Авторитетні міжнародні організації
  6. АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ.
  7. Аналіз показників використання основних засобів підприємства
  8. Баланс часу зміни та коефіцієнт використання часу зміни
  9. Будова, призначення та правила використання порошкових вогнегасників.
  10. В чому полягають особливості концепції особистості Ч.Кулі – 15 б.
  11. Вартісні показники ефективності використання
  12. Видатки шкіл. Використання основних фондів

2. Як відомо, діти шестирічного віку відрізняються підвищеною емоційністю і наслідуванням, схильністю до активного розвитку мови і пізнавальних процесів. Завдяки цьому шестирічки легко засвоюють необхідні знання, уміння і навички, набувають соціально-моральний досвід. Однак рівень їх розвитку залежить, у значній мірі, від уміння вчителя співвіднести відомі методи, засоби та форми навчання з віковими та індивідуальними особливостями шестирічних школярів. Для досягнення успіху в процесі навчання математики шестирічок вчитель повинен враховувати таке: 1) необхідною умовою успішної адаптації дитини до навчальної діяльності є забезпечення взаємозв’язку між ігровою і навчальною діяльністю учнів, бо перша з них - ігрова - була ведучою у дошкільному періоді; 2) без відповідної роботи з формування у шестирічок умінь вчитися діти, не володіючи ними, не зможуть впоратися навіть з найменшими труднощами у навчанні; 3) необхідною умовою для успішного оволодіння курсом математики першого класу є надання своєчасної допомоги шестирічкам і одночасне спонукання їх до самостійності з обов’язковим дозволом при цьому "пробувати і помилятися"; 4) створення у процесі навчання умов для розвитку допитливості, розширення кола інтересів дітей, вироблення у них характеру, сили волі, наполегливості є запорукою успішного вивчення дітьми курсу математики; 5) необхідною умовою організації навчального процесу є забезпечення формування у процесі навчання моральних основ спілкування з ровесниками та дорослими; 6) одним із завдань роботи з дітьми на даному етапі навчання є попередження навчального перевантаження, створення у класі належних санітарно-гігієнічних умов і виховання відповідального ставлення до свого здоров’я.

Виходячи з таких вимог до організації навчального процесу з математики, можна сформулювати основні навчальні, виховні та розвивальні цілі занять математикою з учнями шестирічного віку. Одним із таких найважливіших завдань є розвиток мислення, мови, мовлення, пам’яті, уваги, оскільки не всі діти, що прийшли до школи, досягли такого їх розвитку, щоб успішно оволодіти математикою. Для уроків математики потрібно підбирати завдання, які вимагають від дітей самостійних спостережень, порівнянь окремих предметів чи їх груп, класифікації об’єктів, опису виконуваних дій тощо. Це забезпечуватиме загальний розвиток дітей. Отже, маємо наступне завдання вивчення математики шестирічками. Математичний матеріал курсу має значні можливості для виконання третього завдання – розвитку мовлення у процесі вивчення математики. Для цього не слід обмежуватися тільки відповідями дітей на запитання вчителя, але й потрібно стимулювати зв’язну розповідь.



Психологами доведено, що міцні знання, вміння й навички формуються лише у процесі самостійної діяльності. Для виконання цього завдання потрібно, щоб дитина свідомо виконувала ті чи інші дії, а не тільки відтворювала слова і дії вчителя. Наприклад, у процесі практичного виконання лічби і спостережень діти приходять до висновків: результат лічби не залежить від порядку її виконання, але при цьому важливо не пропустити жоден предмет або не полічити його кілька разів; порядковий номер предмета завжди залежить тільки від порядку, у якому відбувалася лічба.

Наступним завданням є створення умов для посильних дітям узагальнень, для яких уже у першому класі є багатий математичний матеріал. Багаторазове спостереження і порівняння пар прикладів виду 3+2 і 2+3 приведе дітей до висновку: результат додавання не залежить від порядку додавання чисел, що дасть можливість використати цю властивість при додаванні виду 3+7, 1+8 тощо, замінюючи їх на додавання 7+3, 8+1.

Для того, щоб досягти успіхів у розвитку пізнавальних здібностей, при розв’язанні навчальних завдань курсу математики, потрібно постійно спиратися на життєвий (хоча ще і не дуже багатий) досвід дітей, забезпечуючи систематичне його збагачення. Це також входить у перелік завдань, які слід розв’язати у процесі вивчення школярами математики. Важливим завданням вивчення математики у першому класі є формування загальних навчальних умінь, бо це забезпечуватиме свідоме і міцне засвоєння математичного матеріалу. Нарешті, вивчення математики шестирічками повинне забезпечити формування передбачених вимогами програми математичних знань, вмінь і навичок.

‡агрузка...

Цілком зрозуміло, що сказане вище, обумовлює певні зміни в організації навчальних занять з математики з дітьми шестирічного віку. Розкриємо суть цих змін. Досвід роботи вчителів з шестирічками, результати педагогічних досліджень свідчать, що робота на уроці математики повинна допускати більш вільну поведінку дитини, ніж це прийнято на заняттях з дітьми семи років. Це обумовлене необхідністю плавного переходу від дошкільного періоду до шкільного. Вивчення практики роботи вчителів першого класу чотирирічної початкової школи засвідчує, що для першокласників важливо, щоб вчитель звертався саме до нього з тим чи іншим запитанням, саме його викликав до дошки. Відсутність такої уваги викликає почуття розчарування, знижує інтерес до вивчення математики. Отже, завдання вчителя полягає у тому, щоб створити умови для активної участі у кожній навчальній ситуації конкретного учня, постійно залучати дітей до різноманітних демонстрацій. Наприклад, вчитель пропонує: вийдіть до дошки Оксанка, за нею - Петрусь, а потім - Оленка. Хто стоїть після Оксанки?, перед Петрусем?, скільки всього дітей підійшло до дошки?

Особливістю підручника для першого класу є те, що його перші сторінки містять достатньо вправ, спрямованих на розвиток дітей, на виховання у них спостережливості, уміння порівнювати, підмічати певні закономірності, робити узагальнення. Вчитель не повинен упускати цих можливостей, закладених у підручнику. Традиційні методи навчання у роботі з шестирічками набувають певної специфіки. Так, у першому класі не повинно бути довготривалих пояснень, які найчастіше ведуться у формі бесіди, а робота з підручником проводиться, як правило, під керівництвом вчителя. Завдяки цьому створюються умови для самостійного виконання учнями певних завдань із підручника в кінці навчального року. Пояснення нового матеріалу починається з різноманітних демонстрацій, які проводяться вчителем або учнями біля дошки, чи з практичної роботи. Після цього проводиться робота з індивідуальним дидактичним матеріалом за партою, у ході якої вчитель надає допомогу тим учням, які її потребують. Після цього ведеться колективна перевірка результату або пояснення прийому виконання завдання. Далі корисно провести роботу за підручником під керівництвом вчителя, потім практично попрацювати з іншим лічильним матеріалом і, нарешті, провести самостійну роботу у зошитах за завданням, яке роз’яснив вчитель біля дошки.

З метою запобігання втомлюваності дітей шестирічного віку важливим моментом є створення умов для забезпечення своєчасної зміни видів діяльності дітей та різноманітності виконуваних завдань. Помітивши у дітей ознаки втомленості, вчитель повинен провести фізкультхвилинку, включити в урок елементи цікавої математики (задачі-жарти, задачі-загадки тощо). Певний матеріал для цього є у підручнику та у посібниках для вчителів, список яких є в кінці цього посібника. Оскільки у дошкільному періоді ведучим видом діяльності була гра, то у роботі з шестирічками вона повинна займати на уроці математики значне місце, не заважаючи, а допомагаючи засвоєнню математичного матеріалу. Враховуючи психологічні, вікові та індивідуальні риси шестирічок, сюжетно-рольову гру, на думку Я.Короля, [48,1-3], можна проводити з одним учнем, групою учнів або з усіма дітьми класу. Це буде сприяти підвищенню інтересу до математичних знань, реалізації підготовки учнів до практичної діяльності. Досвід роботи вчителів, які працюють з шестирічками, показує, що ефективними є ігри, які проводяться з установкою на виграш: хто швидше?, хто більше?, хто точніше? тощо. Система і форми підведення підсумків гри, як свідчать результати спеціальних досліджень, повинна проходити у формі похвали, передбачати рівнозначне ставлення до учнів чи команди, містити позитивне оцінювання зусиль учнів чи команди, спрямовуватися на розв’язання завдання у всіх випадках, на детальний аналіз утруднень учнів чи команд і помилок, допущених ними чи нею, на конкретні вказівки, спрямовані на поліпшення досягнутого результату.

Якщо вчитель використовує на уроці ігрові моменти, то він, як свідчить досвід роботи вчителів-практиків, повинен дотримуватися таких вимог: а) ігрове завдання має збігатися з навчальним за змістом; б) математичний зміст гри повинен відповідати навчальній меті уроку і бути посильним для кожного учня класу; в) дидактичний матеріал для гри на уроці має відзначатися простотою виготовлення і способу використання; г) правила гри повинні мати зрозуміле і чітке формулювання та забезпечувати участь всіх дітей у грі; д) залежно від сформованості у дітей пізнавальних інтересів та елементів навчальної діяльності учнів слід знижувати роль ігрових моментів.

На основі аналізу роботи вчителів і результатів спеціальних досліджень Я.Король [48,2] вважає, що підготовка вчителя до використання ігрових форм має включати в себе продумування таких складових елементів: які математичні вміння і навички слід формувати у дітей? Які виховні завдання слід реалізувати у процесі гри (виховання вольових якостей, довіри, взаємодопомоги, почуття товариськості, дружби, уміння підкоряти власні інтереси інтересам команди тощо)?, який математичний матеріал найкраще використати для гри?, як за мінімально короткий час ознайомити дітей з правилами гри?, скільки часу займе проведення гри?, як організувати гру (змагання між окремими учнями, групами школярів чи командами учнів)?, як змінити правила гри, щоб забезпечити активізацію всіх дітей?, як провести підсумки гри?, який дидактичний матеріал і як саме використати у грі? Методику використання ігор при навчанні математики можна знайти у таких посібниках [42, 44, 48, та ін.].

Отже, підсумовуючи сказане, можна твердити, що до теоретико-методичних особливостей проведення уроків математики з дітьми шестирічного віку можна віднести принаймні наступні: 1) дітей потрібно поступово переводити від ігрової діяльності, яка була домінуючою в дошкільному періоді, до навчальної діяльності, яка стає ведучою у початковій школі; 2) функціонування психологічних процесів і індивідуальні якості особистості; 3) несформованість загальнонавчальних умінь і навичок учнів; 4) вікові особливості школярів цього віку; 5) індивідуальні особливості дітей; 6) необхідність частої зміни форм діяльності учнів; 7) використання ігрових форм організації навчальної діяльності школярів, не забуваючи при цьому про те, що всяка гра повинна мати навчальну мету; 8) необхідність використання великої кількості наочності, бо мислення дітей наочно-образне тощо.

 

ТМО підготовки вчителя до уроку: вибір змісту, методів, засобів і організаційних форм (колективні, групові, індивідуальні) навчання відповідно до освітніх, розвивальних і виховних завдань уроку.

3. За час навчання студенту потрібно навчитися планувати навчальну роботу на кожен урок, систему уроків з теми, з усього курсу математики. Вивчення досвіду роботи вчителів показує, що планування навчальної роботи і підготовка уроку - це своєрідна творча лабораторія вчителя. Але щоб творити, слід мати ґрунтовні теоретичні знання і практичні вміння й навички з методики навчання. Завдяки правильному плануванню, діяльність вчителя і навчально-пізнавальна діяльність учнів стає організованою та цілеспрямованою. "Урок не може розв’язати всіх завдань навчання. Він є частиною теми, курсу, навчального предмета. Саме тому, важливо завжди усвідомлювати, яке місце він займає у системі навчального предмета, які його дидактичні цілі, співвіднесені з навчально-виховними завданнями курсу. Урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу" [22, 10]. Саме таке розуміння суті підготовки вчителя до уроків покладене в основу її сучасного трактування.

У практиці навчання математики склалася, одержавши відповідне обґрунтування у дидактиці та методиці, система підготовки вчителя до уроків. Вона складається з таких етапів: підготовка вчителя до навчального року; побудова системи уроків з навчальної теми; підготовка до конкретного уроку. При такій системі підготовки вчитель успішно впроваджує відомі ТМО навчання математики, враховує зазначені нами особливості уроку математики у початковій школі, реалізує розглянуті нами вище вимоги до уроку математики у І-ІУ класах. Основою планування навчальної роботи з математики у початкових класах є навчальні плани, програми, підручники, а допоміжними матеріалами - методичні посібники для вчителів, фахові журнали, посібники з методики навчання математики.

Навчальний план - це обов’язковий для всіх державних шкіл документ, в якому зазначене число годин на вивчення навчального предмета у кожному класі, в тому числі і математики. Так, згідно з нині діючим навчальним планом на вивчення математики відведено у І-ІІ класах чотири години на тиждень, а у ІІІ-ІУ класах - п’ять годин. Фрагмент навчального плану має форму, представлену у таблиці № 3.3.

Навчальна програма з математики є державним документом, у якому визначено зміст, систему та основні методичні вказівки до вивчення курсу. Сучасні програми з математики для початкових класів містять пояснювальну записку, в якій сформульовані завдання вивчення математики у І-ІУ класах, навчальні цілі вивчення математики на кінець навчання, представлений у загальному вигляді зміст навчання у І-ІУ класах за розділами, основні методичні вказівки до вивчення курсу математики; зміст курсу математики за роками навчання; основні вимоги до знань, вмінь і навичок учнів на кінець кожного року навчання. У допоміжних матеріалах- методичних посібниках для вчителів, посібниках з методики навчання математики - початкуючий вчитель знайде орієнтовні зразки планування.

Таблиця № 3.3. “Фрагмент навчального плану школи”.

 

№ п/п Навчальні предмети Кількість годин на тиждень у класах
І клас ІІ клас ІІІ клас ІУ клас
1. Українська мова        
2. Читання        
3. Математика
           
Всього годин на тиждень:        

Основний зміст підготовчої роботи вчителя напередодні нового навчального року полягає в тому, щоб, по-перше, з’ясувати зміст курсу математики певного року навчання та з’ясувати основні методичні вказівки до його вивчення, познайомившись з навчальною програмою відповідного класу, пояснювальною запискою до неї, з матеріалом відповідного підручника; по-друге, виявити, якими знаннями, вміннями та навичками повинні володіти учні з попередніх років навчання, намітити програму повторення та підготовки учнів до вивчення нового; по-третє, підготувати перелік необхідних літературних джерел математичного, навчального та методичного характеру; по-четверте, скласти, по можливості, загальну характеристику учнів класу, що надасть підстави будувати роботу з школярами з урахуванням їхньої підготовленості із предмету та їх відношення до навчання; по-п’яте, спробувати виявити прогалини у знаннях і недоліки розумового розвитку школярів, щоб організувати індивідуальну та групову роботу з подолання недоліків і прогалин; по-шосте, скласти піврічний або річний календарний план вивчення предмета в даному класі.

Початкуючий вчитель складає календарний план на основі примірного календарного плану, уточнюючи його відповідно до особливостей учнів свого класу та враховуючи специфіку забезпечення навчальними та методичними посібниками. У календарному плані повинен бути весь матеріал, передбачений для вивчення у даному класі, а також контрольні, самостійні та практичні роботи, матеріал для повторення. Весь зміст слід розподілити за окремими уроками та прокалендаризувати. Складений за програмою і затверджений директором (завучем) школи календарний план стає основним документом, яким вчитель користується безпосередньо при підготовці до кожного уроку і за яким контролюється його робота дирекцією школи або представниками органів народної освіти.

Для початкуючих вчителів дуже корисним є складання тематичного плану, в якому планується вивчення окремих тем. У ньому визначають тему кожного уроку, їх орієнтовний зміст, планують повторення матеріалу, зазначають використовувані засоби та методи навчання. Складаючи такий план, вчитель добре продумує систему уроків з теми, заздалегідь готує потрібні посібники, добирає задачі тощо. Особливо корисно складати такий план, починаючи роботу з класом. Вивчення досвіду роботи вчителів-новаторів, аналіз методичної літератури дозволяють стверджувати, що обидва плани можна (і треба!) об’єднувати в один і складати його за певною схемою. Для прикладу наведемо структуру такого плану (див. таблицю № 3.4.).

Наведений нами тематичний план є однією з можливих схем. Початкуючий вчитель повинен знати, що назви тем беруться з навчальної програми, конкретизацію якої можна знайти у підручнику та методичних посібниках для вчителів [15; 21-24; 110; 111; 126; 134; 153; 154; 156; 168-170; 208]. У посібниках [23; 110; 111; 126; 134; 153; 154; 168-170] можна знайти загальну дидактичну мету теми, системи уроків та окремих уроків. План дозволяє вчителеві передбачити типи уроків, методи та форми навчання, обладнання та засоби навчання на уроці, виявити опорні знання та способи дій, нові поняття та способи дій, підібрати види діяльності учнів, способи її організації, визначити систему вправ для формування умінь і навичок під час вивчення теми та для показу практичного застосування математики. Певний матеріал для з’ясування вказаних питань початкуючий вчитель знайде у посібниках [32; 110; 111; 126; 134; 153; 154; 168-170], у фахових методичних журналах "Початкова школа" і "Начальная школа" та методичних посібниках [6; 15; 31; 48; 85; 149; 161 та ін.]. Тематичний план дозволяє побачити кожен окремий урок як компонент системи уроків з даної теми, покращити якість вивчення матеріалу в цілому, але не позбавляє вчителя від необхідності ґрунтовної підготовки до уроку, на якому втілюється все те, що передбачене тематичним планом. Шляхи та форми реалізації відображаються у плані чи конспекті уроку.

 

Таблиця № 3.4. “Фрагмент тематичного плану”.

 

Номери уроків Тема уроку Кількість годин Дата проведення Загальна дидактична мета Опорні знання Нові поняття Тип уроку Види діяльності Номери вправ і задач Обладнання уроку Повторення Форми контролю Додаткові джерела
ТЕМА: “ДРОБИ”
1.                          
2.                          
3.                          

 

План уроку - це обов’язковий документ для вчителя. Уніфікованої форми плану уроку не існує, хоча у методичній літературі приблизні схеми складання коротких і поширених планів-конспектів уроків подаються. Студенту - майбутньому вчителеві - потрібно оволодіти уміннями і навичками підготовки до уроку. Адже від ретельності такої роботи, у значній мірі, залежить успіх майбутнього уроку. Підготовка до уроку - процес творчий, який, разом з тим, включає певні спільні, вироблені та перевірені практикою роботи вчителів, складові компоненти. Готуючись до наступного уроку, студент повинен провести таку роботу: 1) з’ясувати у календарному плані тему наступного уроку та його завдання у системі уроків; 2) познайомитися з матеріалом сторінки підручника, яка відповідає темі уроку, що буде проводитися; 3) вивчити методичні рекомендації до проведення уроку у методичних посібниках для вчителів; 4) визначити тип і структуру уроку, спираючись на перших етапах на посібники для вчителів; 5) з’ясувати, які методи навчання доцільно використати для виконання поставлених завдань уроку; 6) з’ясувати, які вправи і задачі будуть використані для роботи під керівництвом вчителя, самостійної і домашньої роботи учнів; 7) передбачити форми організації діяльності учнів на даному уроці (індивідуальні, групові та фронтальні); 8) подбати про забезпечення уроку роздатковим матеріалом, наочними посібниками та відповідним обладнанням; 9) проглянути план попереднього уроку, згадати, як він пройшов, яке домашнє завдання одержали учні і розв’язати його; 10) визначити зміст і продумати у загальних рисах кілька наступних уроків; 11) продумати, що буде записуватися на дошці, у зошитах, як будуть перевірятися різні види робіт учнів на уроці; 12) спланувати весь хід уроку в часі від його початку до закінчення, продумавши послідовність його етапів; 13) намітити учнів, які будуть опитуватися на уроці; 14) продумати форму та місце подачі домашнього завдання учням.

Після такої підготовчої роботи вчитель приступає до складання конспекту уроку, який може мати структуру, представлену у таблиці № 3.5.

Студенти будуть вчитися складати і проводити уроки математики на практичних і лабораторних заняттях з методики навчання математики, а також під час проходження педагогічної практики. Нарешті, зазначимо, що перелік питань, які слід розв’язати вчителеві, далеко не вичерпаний відміченими у цьому пункті. У практичній роботі буде виникати багато інших питань, відповіді на які доведеться шукати або знаходити інші способи розв’язування. Важливо, щоб вони виникали та розв’язувалися у процесі підготовки вчителя до уроку з урахуванням набутого досвіду навчання учнів математики.


Таблиця № 3.5. “Структура конспекту уроку”.

 

КОНСПЕКТ УРОКУ ДО УВАГИ СТУДЕНТІВ
КОНСПЕКТ Уроку математики від 12.12.2002 р. у ІІ-А класі ЗОШ N 13 м. Рівне Для визначення основних етапів уроку можна використати [111].
Тема уроку:Додавання і віднімання в межах 10. Назви компонентів дій додавання і віднімання. Задачі на різницеве порівняння чисел. Тема уроку береться у тематичному плані.
Мета уроку: а) навчальна:1) формувати навички додавання і віднімання в межах 10; 2) повторити назви компонентів дій додавання і віднімання; 3) підвести учнів до висновку про те, що для одержання відповіді на запитання задачі на різницеве порівняння чисел потрібно від більшого числа відняти менше.б) виховна:виховувати загально-навчальні уміння учнів. в) розвивальна:формувати уміння порівнювати, аналізувати. 1) основна дидактична мета записана у тематичному плані, а інші можна знайти у [111] чи проаналізувавши сторінки 7-8 у [22]; 2) виховну та розвивальну мету можна сформулювати, виходячи із змісту навчального матеріалу та форм організації діяльності учнів.
Обладнання уроку:таблиці з назвами компонентів дій додавання і віднімання; зошит з друкованою основою.   Наочні посібники, дидактичні матеріали, ТЗН, інструменти, моделі тощо, перелік обладнання уроку визначається, виходячи зі змісту уроку, наявного у школі обладнання чи у [24, 230].
ХІД УРОКУ:
Усний рахунок: 1) складіть приклади на додавання з відповіддю 10 ( 9, 8, 7); 2) складіть приклади на віднімання від числа 10 (9,8,7); 3) вчитель читає задачу: У Миколки було 5 марок, а у Петрика 3 марки і пропонує дітям поставити до неї різні запитання; Можливі варіанти відповідей дітей: скільки всього марок у хлопців? На скільки марок більше у Миколки, ніж у Петрика? На скільки марок менше у Петрика, ніж у Миколки? Розв’язуючи задачу з першим запитанням вчитель проводить таку роботу: - більше чи менше марок у обох хлопців разом? - у обох хлопців марок більше. - якою дією можна знайти скільки всього марок у хлопців? - дією додавання. Чому? – бо у обох хлопців марок більше. – як записати розв’язання задачі? - 5 + 3 = 8 (м) - скільки марок у обох хлопців разом? - у обох хлопців всього 8 марок. - чи дали ми відповідь на запитання задачі? - так, бо знайшли, що у хлопців всього 8 марок. Розв’язуючи задачу з другим запитанням, вчитель проводить таку бесіду: - у кого марок більше? - марок більше у Миколки. - як визначити на скільки марок у Миколки більше? - від 5 марок відняти 3 марки. – як записати розв’язання задачі? - 5 – 3 = = 2 (м.) - чому Ви вважаєте, що ми дали відповідь на запитання задачі? - бо ми визначили, що у Миколки на 2 марки більше, ніж у Петрика. Як би Ви записали розв’язання третьої задачі? - 5 - 3 = 2 (м) - чому Ви вважаєте, що ми дали відповідь на запитання третьої задачі? - бо ми визначили, що у Петрика на 2 марки менше, ніж у Миколки. – який висновок можна зробити з відповідей другої та третьої задач? - якщо учні не зможуть самостійно зробити висновок, то вчитель це зробить сам: якщо у Миколки на дві марки більше, ніж у Петрика, то у Петрика на дві марки менше, ніж у Миколки. – якою дією ми розв’язували обидві задачі? – відніманням. Тут відповідно до типу yроку детально проводиться розкриття змісту кожного структурного елемента. Особливо наголошуємо, що у кожному пункті слід викласти не лише зміст матеріалу чи роботи, але й методику вивчення цього змісту. 1) методику організації усного рахунку можна опрацювати, користуючись посібниками [244-246; 254]; 2) методику роботи над задачами певних видів Ви знайдете, користуючись [20; 213; 219] або у посібниках з методики навчання математики; 3) вчителю слід пам’ятати, що потрібно вимагати від учнів повної та обґрунтованої відповіді на поставлені запитання, бо це буде сприяти розвитку мовлення дітей.
Робота над новим матеріалом. 1. Учитель вивішує на дошці дві таблиці: З учнями проводиться така бесіда: - на яку дію записано приклад у верхній таблиці? – у верхній таблиці записано приклад на дію додавання. - як називаються числа при додаванні? - (тут і надалі з метою заощадження місця ми будемо подавати скорочені відповіді на запитання, наголошуючи ще раз, що від учнів слід вимагати повної відповіді!) перший доданок, другий доданок, сума. - чому дорівнює перший доданок? другий доданок? - 4 і 3 - Чому дорівнює сума чисел 4 і 3? - 7. – приклад з якою дією записано у нижній таблиці? - з дією віднімання. – як називаються числа при відніманні? – зменшуване, від’ємник, різниця. - назвіть від’ємник! - 2; Чому дорівнює зменшуване? - 5. Назвіть різницю чисел 5 і 2? - 3.
5 - 2 = 3 Зменшуване Від’ємник Різниця

 

2. Учням пропонується самостійно розглянути у підручнику вправу № 25, а потім вчитель перевіряє, як діти її виконали: прочитайте різними способами лівий приклад! - до 4 додати 5 буде 9; сума чисел 4 і 5 дорівнює 9; перший доданок 4, другий - 5, сума - 9; 4 збільшити на 5 буде 9; назвіть доданки цього прикладу! - 4 і 5; чому дорівнює сума? - 9. - яка дія виконується у лівому прикладі? - віднімання. – прочитайте лівий приклад різними способами! - від 10 відняти 4 буде 6; зменшуване 10, від’ємник 4, різниця - 6; 10 зменшити на 4 буде 6; різниця чисел 10 і 4 дорівнює 6.

3. Аналогічна робота проводиться при усному розв’язуванні вправи № 26.

5 - 2 = 3 Зменшуване Від’ємник Різниця
4. Приступаючи до виконання вправи № 27, можна запропонувати учням прочитати умову самостійно, а ті, кому зрозуміло, як виконувати вправу, працюють самостійно. З учнями, для яких самостійне виконання вправи не під силу, проводимо таку роботу: у якій дії одне з чисел називають від’ємником? - у дії віднімання. – прочитайте приклади з дією віднімання! - 7 - 2, 7 - 7, 10 - 3, 9 - 7, 8 - 7. – знайдіть перший приклад на віднімання з від’ємником 7! - 10 - 7. Запишіть та розв’яжіть його! - 10 - 7 = 3. - знайдіть та розв’яжіть інші три приклади на віднімання з від’ємником 7!

5. Знайдіть вправу № 28. Що потрібно у ній зробити? – знайти різницю. Як знайти різницю? – від зменшуваного відняти від’ємник. Як запишемо розв’язання першого прикладу? - 9 - 7 = 2. – решту прикладів розв’яжіть самостійно.- після закінчення роботи слід перевірити правильність записів та результатів, причому діти повинні пояснювати приблизно так: зменшуване 8, від’ємник 4, різниця 4.

6. Математичний диктант за вправою № 31: вчитель читає, а учні записують потрібні вирази та обчислюють їх значення: - до 4 додати 5 – 4 + 5 = 9; - 6 плюс 3 – 6 + 3 = 9; - 7 зменшити на 6; - 7 – 6 = 1; від 9 відняти 6; - 9 – 6 = 3; 10 мінус 8; - 10 – 8 = 2; знайти різницю чисел 9 і 4! - 9 - 4 = 5. – після виконання роботи вчитель перевіряє правильність виконання, читаючи довільним способом вираз і називаючи його значення.

1) з вимогами до використання та оформлення наочності вчитель познайомиться у [124; 230]; 2) методичні вказівки до проведення диктантів та їх зміст можна знайти у посібнику [251].
Робота над задачами Задача № 29. Задачу пропонуємо прочитати учням, а потім проводимо таку роботу: - повторіть умову задачі! - Андрійко намалював 9 квадратів, а Тарас - 5 трикутників. - що потрібно визначити у задачі? - хто намалював фігур більше? На скільки? - Повторіть задачу! - учні повторюють задачу, якщо вчитель не впевнений, що діти засвоїли задачу, то слід провести роботу так: - скільки квадратів намалював Андрій? - 9; - скільки трикутників намалював Тарас? - 5; - що слід визначити у задачі? - хто намалював фігур більше і на скільки? - Пропонуємо дітям виставити на набірному полотні 9 квадратів і 5 трикутників. Хто більше намалював фігур? - Андрій; - як показати на скільки фігур Андрій намалював більше? - відсунути 5 квадратів і тоді буде видно на скільки; - що показують не відсунуті 4 квадрати? - на скільки фігур Андрій намалював більше. – яку дію слід виконати, щоб визначити на скільки фігур більше намалював Андрій? - віднімання; - як записати розв’язання задачі? - 9 - 5 = 4. - на скільки ж фігур Андрій намалював більше? - на 4; - а на скільки фігур Тарас намалював менше? - на 4 фігури. - як же визначити на скільки одне число більше або на скільки одне число менше, ніж друге? - потрібно від більшого числа відняти менше число (якщо діти не зможуть самостійно дати відповідь на це запитання, то вчитель сам формулює висновок, пропонуючи потім дітям його кілька разів повторити). Задача № 30. Пропонуємо учням прочитати задачу, а потім виміряти довжини смужок. Після цього діти повторюють задачу, а пізніше проводимо таку бесіду: - як визначити на скільки сантиметрів права смужка коротша за ліву? - потрібно довжину правої смужки відкласти на лівій від початку лівої. Частина смужки, що залишилася і буде відповіддю на запитання задачі – зробіть на лінійці відмітку біля поділки 5 см, а потім біля поділки 7 см. - Яка довжина частини, що залишилася? - 2 см. - Яку дію слід виконати, щоб записати розв’язання задачі? - віднімання, 7 - 5 = 2 (см). - на скільки сантиметрів права смужка коротша від лівої? - на 2 см; - що можна сказати про ліву смужку? - вона на 2 см довша від правої. – що необхідно зробити, щоб це визначити? - від 7 відняти 5. Отже, яку дію виконували у цій задачі, щоб дати відповідь на запитання задачі? - віднімання. А від якого числа віднімали яке? - від більшого числа віднімали менше.  
Закріплення та повторення вивченого На цьому етапі вправи можна підібрати з додаткових джерел, якщо не вистачить завдань підручника, аналогічних тим, які розв’язувалися на попередньому етапі уроку. Матеріал для цього етапу уроку можна підібрати, виходячи з тематичного плану, де вказано опорні знання і способи дій, а також матеріал для повторення.
Підсумок уроку Проводимо таку бесіду: - які дії ми виконували на уроці? – як називаються числа при відніманні? додаванні? Як визначити на скільки одне число більше (менше) від другого? що ми визначали у задачах?  
Завдання додому Прочитайте умову вправи № 32. Складіть задачу з словом "продали"; складіть задачу з словом "купили"; що Вам потрібно буде зробити вдома? - скласти і розв’язати дві задачі з словами купили і продали. Знайдіть вправу № 33. Що потрібно зробити у цій вправі? – обчислити. Кому не ясно як виконувати домашнє завдання? Домашнє завдання береться з підручника, в якому завдання додому відмічені (Як?!), або підбирається з додаткових джерел.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.)