Ефірні олії

Ефірні олії являють собою суміш різних летких органічних спо­лук, що зумовлюють своєрідний запах багатьох рослин.

З жирними оліями вони не мають нічого спільного, окрім зовнішніх ознак — оліїстої консистенції та властивості залишати "жирну" пляму на папері, яка швидко зникає. Термін "ефірні олії" з'явився в середині XVIII ст.

Поширення. Ефіроолійні рослини досить поширені в природі. У світі відомо близько 2500 духмяних рослин. Однак властивості утворювати ефірні олії неоднакові у різних рослин. Нижчі росли­ни та вищі спорові, за невеликим винятком, не містять ефірних олій. Серед хвойних та покритонасінних, навпаки, багато рослин, що утворюють ефірні олії. Проте серед них зустрічаються родини, що зовсім не здатні утворювати ефірні олії (злаки, осоки, пальми). Ефірні олії найпоширеніші в рослинах таких родин: селерові, ай­строві, ясноткові, кипарисові, валеріанові, ароїдні, липові, соснові, розові. Вміст ефірних олій у рослинах коливається від 0,01 до 20 % (цитрусові).

Місце локалізації. Ефірні олії в рослинах перебувають у вільно­му стані, але в деяких рослин — у вигляді глікозидів і вивільня­ються тільки при ферментативному розщепленні останніх.

Ефірні олії накопичуються в усіх частинах рослин, але їх кількісний розподіл у рослинних органах нерівномірний, найбіль­ше їх у листках, квітках, плодах та підземних органах. Переважно всі частини рослини містять олії однакового складу, але в окремих випадках різні органи містять різні олії (лимонник китайський).

У тканинах рослин ефірні олії іноді дифузно розсіяні по всіх клітинах, у розчиненому або емульгованому стані в цитоплазмі, клітинному соку. Частіше вони накопичуються в особливих утво­реннях. Розрізнюють екзогенні та ендогенні утворення.

Екзогенні розвиваються в епідермальній тканині, являють со­бою залозисті "плями", залозисті волоски, залозки. Залозисті пля­ми — це прості утворення у вигляді дрібнокрапельних скупчень ефірних олій, які спричинюють здуття кутикули (пелюстки тро­янди, конвалії, фіалки).

Залозисті волоски — утворення, які складаються з одно- або багатоклітинної ніжки та головки кулястої або овальної форми. Залозки мають одноклітинну коротку ніжку та багатоклітинну го­ловку.

До ендогенних утворень, які розвиваються в паренхімних тка­нинах, належать секреторні клітини, вмістища, канальці, ходи.

Секреторні клітини можуть бути одиночні або утворювати ок­рему тканину. Вмістища являють собою кулясті або овальні утво­рення, які розміщуються в мезофілі листка, шкірці плодів, корі, деревині. Розрізнюють схизогенні та лізогенні вмістища. Вмісти­ща довгастої форми називають канальцями, дуже довгі канальці — ходами.

Значення для рослин та динаміка накопичення ефірних олій. Роль ефірних олій для рослин достатньо не вивчена. Деякі вчені при­пускають, що ефірні олії захищають рослину від хвороб та шкідників, а також сприяють загоєнню пошкоджень як антисеп­тичний засіб. Проте відомо, що ефіроолійні рослини також страж­дають від хвороб та шкідників.

Існує припущення, що запахи рослин приваблюють комах і сприя­ють запиленню квіток. Інше припущення ефірні олії, випарову­ючись, зменшують теплопроникність повітря і цим захищають рослину від перегрівання та перехолодження. Нині більшість уче­них вважають, що ефірні олії беруть участь у процесах обміну речовин у рослинах.

Процеси утворення ефірних олій у різних органах рослини відбу­ваються по-різному, унаслідок чого вони мають різний хімічний склад.

Ефірна олія, що утворилася в рослині, не лишається незмінною, її склад у процесі розвитку рослини зазнає певних змін (коріандр, розмарин). ■

На утворення ефірної олії впливають онтогенетичні чинники (вид, рід рослини, фаза розвитку), а також фактори навколишнього сере­довища (метеорологічні умови, час доби, висота над рівнем моря).

Методи одержання ефірних олій. Ефірні олії одержують: пере­гонкою з водяною парою; екстракцією деякими екстрагентами; шляхом анфлеражу (поглинання сорбентами); механічним шля­хом (пресування, зішкрібання).

Вибір того чи іншого способу залежить від кількості, хімічного складу ефірної олії, морфолого-анатомічних властивостей сиро­вини. Для виділення ефірних олій використовують свіжозібрану, підв'ялену, висушену або попередньо ферментовану сировину.

Класифікація. Ґрунтується на структурі складових частин.

1. Ациклічні монотерпени. До них належать спирти (гераніол, ліналоол) і альдегіди (цитраль, цитронеллаль):

-сн₂-

сн₃

Гараніол (а-форма) СН₃

=С1І-

СНз

Цитраль

2. Моноциклічні монотерпени. До них належать циклічні спо­луки з двома подвійними зв'язками, переважно похідні метилізо- пропілциклогексану (ментану):

.о

3. Біциклічні монотерпени являють собою сполуки з двома кон­денсованими неароматичними кільцями й одним етиленовим зв'яз­ком. До них належать похідні карена, пінена, сабінена, камфена.

4. Сесквітерпени також, як і монотерпени, можуть бути ациклічні та циклічні.

Ациклічні — ненасичені сполуки жирного ряду з 4 подвійними зв'язками:

-с---- СН=СН₂

II

сн₂

Фарнезен

Акоран

Циклічні сесквітерпени мають 5- та 6-членні кільця або 5-членні кільця.

Хамазулен

5. Ароматичні сполуки — це переважно кисневі похідні: фено­ли, ароматичні та фенольні спирти, фенольні ефіри, альдегіди:

О

6СН3

\

-СН₃

Анісовий альдегід

Фізичні властивості. Ефірні олії — це прозорі безбарвні або за­барвлені рідини з характерним запахом і пряним гірким смаком. Більшість — оптично активні, не розчинні у воді, добре розчинні в спирті, взаємодіють з ефіром, хлороформом, жирами.

Дослідження ефірних олій. Проводять органолептично (визна­чення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції) та вста­новлюють фізичні й хімічні константи.

До фізичних констант належать питома вага, кут обертання, показник заломлення і розчинність у спирті.

Хімічні константи — кислотне число (КЧ), ефірне число (ЕЧ). Числові значення констант установлюють за фармакопеєю та інши­ми стандартами.

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання лікарської рослинної сировини. Ефіроолійну сировину заготовлюють у фазу найбільшо­го накопичення ефірних олій — у суху погоду після спадання роси. Сушать за температури 25—35 °С, розкладаючи сировину шаром 7—10 см. Зберігають сировину в сухих, темних приміщеннях, ок­ремо від інших видів сировини.

Фармакологічна дія та застосування. Ефірні олії справляють антисептичну, спазмолітичну, відхаркувальну, протизапальну, се­чогінну, вітрогінну, антигельмінтну та інші дії, подразнюють сли­зові оболонки.

Застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, нирок, се­човивідних шляхів, невралгії, ревматизмі тощо.

Поиск по сайту: