 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Глікозиди кардіотонічної дії (серцеві глікозиди, кардіостероїди)
|
Читайте также: |
Серцеві глікозиди — похідні циклопентанпергідрофенантрену, які вибірково діють на міокард. Це особливі, суто природні глікозиди, що мають важливе значення для медицини.
Рослини, що містять кардіостероїди, використовують із давніх часів. Вони були відомі ще давнім грекам, римлянам, єгиптянам. Народи Африки використовували рослини, що містять кардіостероїди, для виготовлення отрут для стріл і списів. Наперстянка як лікувальний засіб застосовувалася в Англії з XI ст.
Вивчення структури серцевих глікозидів розпочалося в XIX ст. У вивченні серцевих глікозидів (створенні сучасних лікарських засобів) брали участь учені України — Д.Г. Колесников, Я.І. Ход- жай, В,Т. Чорнобай, М.А. Ангарська (Державний науковий центр лікарських засобів, м. Харків) та інших країн — А.Д. Турова (Інститут лікарських рослин Росії), І.Т. Кутаталадзе (Інститут фарма
кохімії Грузії), Н.А. Абубакіров (Інститут хімії природних речовин АН Узбекистану) та ін.
Поширення. Місце локалізації. Серцеві глікозиди виявлені у 14 родинах рослин: ранникові, жовтецеві, кутроВі, конвалієві, лілійні, капустяні та ін. Такі рослини зустрічаються на всіх континентах. Глікозиди утворюються в усіх життєвих формах рослин: трав'янистих рослинах, кущах, ліанах, у надземних та підземних органах. Розчинені у клітинному соку.
На утворення і накопичення серцевих глікозидів впливають географічний район зростання, фаза вегетації рослини, погодні умови, світло, ґрунт. Знайдено серцеві глікозиди в отруйних виділеннях шкірних залоз жаб.
| Карденолід |
Будова та класифікація. Аглікони серцевих глікозидів — похідні циклопентанпергідрофенантрену. Вони належать до природних стероїдів. Особливість їхньої будови полягає в тому, що вони мають біля С17 5-членне ненасичене лактонне кільце або 6-членне ненасичене лактонне кільце. Залежно від наявності цих кілець їх поділяють на дві групи: карденоліди — аглікони з 5-членним не- насиченим кільцем та буфадієноліди (латин. Ьи/о — жаба)— аглікони з б-членним ненасиченим кільцем, саме від наявності цих кілець залежить кардіотонічна дія.
|
| Ом |
| О |
| он Буфадієнояід • ■ |
О
Усі аглікони мають гідроксильні групи (=ОН) у положенні С3, іноді С-, СИ,СИГ ■.••■■■■-.
У С13 завжди є метильний радикал—СН3. Якщо біля Є10 є метальний радикал, то такі глікозиди містяться в сировині наперстянки, якщо біля С10 є альдегідний радикал — то карденоліди містяться в сировині строфанта. Вуглеводна частина серцевих глікозидів складається з 1—5 моносахаридів, зв'язаних атомом кисню в положенні Є3. Відомо 45 різних моносахаридів. Найпоширеніші Б-глюкоза, Б-фукоза, Б-рамноза. Такі моносахариди, як В-дигі- токсоза, Б-цимароза, специфічні тільки для серцевих глікозидів: СН3
СН3
н
Кон
| Н |
| -о |
| Н |
| н, |
| ОН |
| гг _ |
| ОН |
| н |
| В-дигітоксоза |
| он |
| ОСНз |
Н В-цимароза
Залежно від кількості глікозидів, що приєдналися до аглюкону, розрізнюють монозиди, біозиди, триозиди, тетразиди. Специфічна дія на міокард залежить від аглікону, а моносахариди посилюють розчинність, поглинання та утримання глікозиду міокардом.
За структурною будовою аглікону кардіостероїди подібні до таких важливих природних сполук, як статеві гормони, холестерин, гормони кори наднирникових залоз, жовчні кислоти, вітамін Б.
Фгзико-осімічні властивості. Серцеві глікозиди — безбарвні або білі кристалічні, рідше аморфні речовини, гіркі на смак, без запаху. Малорозчинні у воді, добре розчиняються у спирті, не роз-
чинні в ефірі, бензолі, оптично активні, деякі флуоресціюють в УФ-променях. Розчинність у воді залежить від довжини вуглеводного ланцюга: краще розчиняються ті, що мають довгий вуглеводний ланцюг, тобто декілька моносахаридів. Аглікони добре розчиняються в органічних розчинниках.
Серцеві глікозиди — нестійкі сполуки, вони легко, гідролізуються за наявності ферментів, кислот і при цьому втрачають кардіотонічну активність. Під дією основ легко розщеплюються лактонні кільця і кардіотонічна дія також втрачається.
Методи виділення та аналізи, Серцеві глікозидні сполуки нестійкі, чутливі до рН середовища, температурних змін. Процес їх вилучення та очищення від численних супутніх сполук складається з багатьох стадій. —
; Спочатку сировину подрібнюють, потім знежирюють. Кардіостероїди екстрагують 70%-м етанолом; упарюють під вакуумом для згущення. Екстракт оброблюють багато разів органічними розчинниками для очищення від супутніх речовин (смол, хлорофілу). Вилучену суму глікозидів розділяють на індивідуальні глікозиди за допомогою сорбентів, методами хроматографії. Потім виявляють кардіоглікозиди колірними реакціями на стероїдне ядро, лак- тонне кільце, вуглеводи:
1. Реакції на стероїдне ядро: а) реакція Лібермана—Бурхарда. Готують спиртово-водний екстракт глікозидів, випарюють, додають оцтовий ангідрид та концентровану сульфатну кислоту. На межі двох шарів утворюється коричневе кільце, а верхній шар стає зеленим, потім коричневим; б) реакція Розенгейма. З розчином трихлороцтової кислоти в метанолі з'являється синє або синьо- зелене забарвлення.
2. Реакції на лактонне кільце: а) реакція Легаля. З розчинами натрію нітропрусиду та натрію гідроксиду екстраговані кардіоглікозиди дають червоне забарвлення, яке швидко зникає; б) реакція Раймонда. До екстрагованих глікозидів додають розчини М-диніт- робензолу та калію гідроксиду. З'являється фіолетове забарвлення.
3. Реакція на вуглеводи: а) реакція з реактивом Фелінга До екстракту додають розчин хлориді юї кислоти, нагрівають, глікозиди гідролізуються. Додають реактив Фелінга, з'являється цег- ляно-червоний осад; б) реакція Келлера—Кіліані. З нітрофенілгі- дразином і основою дезоксицукру дають синє забарвлення. <
При якісному аналізі використовують також метод хроматографії.
Кількісний аналіз. При стандартизації сировини, яка містить серцеві глікозиди, використовують біологічний та фізико-хімічні методи аналізу.
При біологічній стандартизації визначають біологічну активність сировини і виражають ЇЇ в одиницях дії на жабах (ЖОД), кішках (КОД), голубах (ГОД). Одна одиниця дії — це найменша доза препарату, витяжки із сировини, яка зупиняє серце тварини у фазу систоли протягом години.
Тварини мають бути здоровими, відповідної маси. Біологічний метод стандартизації використовують при аналізі сировини та препаратів наперстянок пурпурової, шерстистої, горицвіту весняного, конвалії травневої, строфанту.
Фізико-хімічні методи аналізу. Для визначення серцевих глікозидів у сировині застосовують титрометричний метод, полярографічний метод, методи спектрофотометрії та колориметрії. Деякі фізико-хімічні методи комбінують.
Особливості заготівлі, сушіння та зберігання лікарської рослинної сировини. При заготівлі сировини враховують фазу розвитку рослини, тобто період найбільшого вмісту кардіостероїдів. Обов'язково слід дотримуватись охоронних заходів. Збирати в суху сонячну погоду, швидко відправляти на сушку.
Серцеві глікозиди — нестійкі сполуки, швидко гідролізуються, розщеплюючись на цукор і утворюючи вторинні глікозиди. Натуральні (нативні) глікозиди діють у 5—6 разів сильніше, ніж аглікони. Щоб зберегти глікозиди, сушіння сировини потрібно розпочинати не пізніше ніж за дві години після заготівлі.
Сушити треба швидко, тонким шаром, за температури 55—60 °С. Цієї температури достатньо, аби швидко випаровувалась вода та інактивувалися ферменти, які зумовлюють гідроліз.
Нові дослідження довели, що при повільному сушінні трави горицвіту весняного, листків наперстянки шерстистої збільшується вміст нативних глікозидів.
Зберігають сировину в сухому, прохолодному, без прямих сонячних променів місці, окремо від іншої сировини. Сировину зберігають за списком Б, насіння строфанту — за списком А. Чисті глікозиди зберігають за списком А.
Щорічно сировину контролюють на вміст глікозидів і зазначають на етикетці дату аналізу та біологічну активність сировини в одиницях дії.
Фармакологічна дія та застосування. Серцеві глікозиди вибірково діють на міокард. У терапевтичних дозах тонізують роботу міокарда, у надмірних — пригнічують і можуть спричинювати зупинення серця. Між собою кардіоглікозиди різняться за швидкістю, силою і тривалістю дії на серце: посилюють його скорочення (систолу), подовжують діастолу, при цьому зникає аритмія.
Препарати застосовують при хронічній серцевій недостатності за призначенням лікаря. Вилучають чисті глікозиди, готують галенові та новогаленові препарати.
Насіння строфанту — Зетіпа 8ігоркапіЬ.і Строфант Комбе — Бігоркапікив котЬе Оію. Родина кутрові — Аросупасеае
Російська назва: строфант Комбе. Опис рослини. Багаторічна ліана із супротивними овальними листками, із загостреною верхівкою (мал. 56). Квітки в півзонтиках; віночок зовні білий, усередині жовтий, п'ятипелюстковий; пелюстки витягнуті у довгі шнуро- подібні та перекручені кінці. Плід — збірна листянка, складається з двох веретеноподібних часток, які розходяться горизонтально. Разом вони досягають довжини до 1 м, містять численне насіння.
Насіння з одного боку округле з борідкою волосків, а з другого — має довгу вісь із великою летючкою шовковистих волосків.
Поширення та місцезростання. Росте у Східній Африці у вологих тропічних лісах уздовж р. Замбезі. Там культивується.
Правша заготівлі. Збирають стиглі плоди, вилучають насіння. Використовують насіння строфанту щетинистого та строфанту привабливого. Рослина отруйна!
|
Опис сировини. Насіння поздовжньо-витягнуте, сплюснуте, з одного боку округле, з протилежного — загострене. Летючка та борідка зчищені. Довжина насіння — 12—18 мм, ширина 3—5 мм. і Поверхня вкрита шовковистими волосками. Колір зеленувато- сірий, сріблясто-зеленуватий. Запах відсутній. Смак не визнача-! ється.
Хімічний склад сировини. Містить кардіоглікозиди. Головним первинним глікозидом строфанту Комбе є К-строфантозид, він
7 9-241
складається з аглікону строфантидину та, цукрів цимарози, (3-глю- кози, а-глюкози. При відщепленні а-глюкози утворюється вторинний глікозид К-строфантин-(3. Вторинні глікозиди називають за видовою назвою рослини: строфантин К, строфантин Н, стро-
|
Фармакологічна дія та застосування. Кардіотонічний засіб, не має кумулятивного ефекту, перевершує всі інші глікозиди за швидкістю та силою дії. Використовують при гострій серцевій недостатності 6,1%-й розчин строфантину К в ампулах по 1 мл.
Строфантин С (строфант привабливий) використовують при стандартизації сировини та препаратів. Сировину та препарати зберігають за списком А.
Поиск по сайту: