Родина ясноткові — Ьатіасеае

Народні назви: чебрик, щебрик, чобер.

Російська назва: чабрец, тимьян ползучий.

Опис рослини. Багаторічний сланкий на- півкущик (мал. 49), що утворює дернини, від яких відходять тонкі прямі або висхідні гілки, трав'янисті, невиразно 4-гранні, до 15 см зав­вишки. Листки супротивні, прості, дрібні. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві, зібрані на верхівках стебла у півмутовки, які утворю­ють головчасті суцвіття. Плід складається з чотирьох горішків, заглиблених у чашечку (це- нобій). Цвіте у червні—липні.

Поширення та місцезростання. Чебрець — поліморфний вид, який складається з дрібні­ших видів і форм, пристосованих до певних умов існування. В Україні зустрічається понад 35 видів на Поліссі та в лісостеповій зоні. Росте на узліссях, схилах, у соснових і мішаних світлих лісах на піщаних ґрунтах.

Правила заготівлі. Траву чебрецю заготовлюють у період цвітіння, зрізуючи ножем, серпом верхні трав'янисті пагони без нижніх здерев'янілих стебел.

Сушіння. Зберігання. Сушать на відкритому повітрі під навіса­ми шаром у 5—7 см, у штучних умовах — у сушарках за температу­ри ЗО °С. Вихід сухої сировини — 25 %. Після сушіння сировину обмолочують і відокремлюють на решетах грубі стебла. Зберіга­ють у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберіган­ня — 2 роки.

Опис сировини. Суміш цільних або частково подрібнених тон­ких гілочок, листків, шматків стебел (завтовшки до 0,5 см) і Квіток. Листки короткочерешкові, ланцетоподібні, еліптичні або довгас- то-еліптичні, цілокраї, завдовжки до 15 мм, голі або слабкоопу- шені, жилкування перисте, жйлки різко виступають на нижньому боці листка. Під лупою (хІО) по всій поверхні листка розміщені численні буруваті крапки (залозки). Біля основи листка — довгі рідкі щетинисті волоски. Шматки гілочок тонкі, 4-гранні, опушені, зеленувато-коричневого або жовтувато-бурого кольору, іноді з фіолетовим відтінком.

Квітки дрібні, поодинокі або зібрані по кілька в півмутовки. Кожна квітка складається з двогубої чашечки та двогубого віноч­ка. Чашечка завдовжки до 4 мм, зовні опушена, зубці чашечки по краю з війчастими волосками. Віночок завдовжки 5—8 мм, тичи­нок 4, маточка одна.

Колір листків — зелений, сірувато-зелений, чашечки — бурува- то-червоний, віночка — синьо-фіолетовий. Залах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка пекучий.

Хімічний склад сировини. Трава чебрецю містить ефірну олію (0,1—1%), у складі якої міститься тимол, карвакрол, п-цимол; фла­воноїди (лютеолін); тритерпенові кислоти (урсолова, олеаноло- ва), фенолокислоти (кавова, хлорогенова).

Фармакологічна дія та застосування. Препарати чебрецю справ­ляють відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітичну, знеболю­вальну дію; заспокійливо діють на центральну нервову систему, стимулюють виділення шлункового соку.

З ефірної олії отримують тимол, який має сильні антисептичні властивості.

Препарати чебрецю застосовують при захворюваннях дихаль­них шляхів (бронхіт, пневмонія), при безсонні. Тимол застосову­
ють зовнішньо для дезінфекції слизових оболонок ротової порож­нини, у стоматологічній практиці — для дезінфекції каріозних по­рожнин і анестезії дентину, у дерматології — при грибкових захво­рюваннях, у лікарській парфумерії — для виготовлення зубних паст.

Внутрішньо тимол застосовують як антисептичний засіб при проносах і метеоризмі, а також як глистогінний засіб.

Лікарські форми та засоби. Настій, збори (грудний, заспокій­ливий). Екстракт трави входить до складу препарату пертусин, мазі "Ефкамон", крапель "Піносол"; тимол входить до складу гелю "Камістад".

Трава материнки — НегЬа Огі£апі