ПОЛІСАХАРИДИ

Полісахариди — високомолекулярні природні вуглеводи, утво­рені моносахаридами, з'єднаними через О-глікозидні зв'язки.

Найчастіше рослинні полісахариди утворюють моносахариди: глюкозу, галактозу, манозу, арабінозу, рамнозу, фруктозу та ін. Може з'єднуватись велика кількість моносахаридів, утворюючи лінійні або розгалужені ланцюги. Поділять їх на дві групи: гомо- полісахариди та гетерополісахариди.

Гомополісахариди складаються з моносахаридних залишків од­ного типу: крохмаль, інулін, клітковина, целюлоза, глікоген.

Гетерополісахариди утворені залишками різних моносахаридів та їх похідних: слиз, камеді, пектинові речовини.

Поширення. Значення для рослин. Вуглеводи — головний матеріал, який природа використовує для побудови тканин усіх живих організмів.

У рослинах вони беруть участь у біохімічних процесах, у ре­зультаті чого утворюються речовини вторинного біосинтезу; це­люлоза, пектинові речовини виконують роль скелетних речовин при побудові клітинних оболонок рослин; крохмаль, інулін — ре­зервні запасні речовини.

Класифікують полісахариди залежно від їх хімічного складу і будови.

Фізико-хімічні властивості. Полісахариди — аморфні, рідкокри­сталічні речовини. Молекулярна маса — понад 2000. Не розчинні в спирті і неполярних органічних розчинниках. Розчинність у воді різна: клітковина і крохмаль у воді не розчиняються через міцні міжмолекулярні зв'язки.

Глікоген розчиняється у воді, а слиз, камеді утворюють гелі.

Методи отримання. Вилучають полісахариди за допомогою хо­лодної або гарячої води з подрібненої сировини, потім екстракт очи­щують та фізико-хімічними методами аналізу встановлюють моле­кулярну масу, тип моносахаридів, характер зв'язків між залишками моносахаридів. Використовують різні методи аналізу: хроматогра­фію, ультрацентрифугування, інфрачервону спектроскопію.

У сировині вміст полісахаридів визначають ваговим методом.

Полісахариди містяться в усіх органах рослин: у підземних органах алтеї лікарської, траві та листках подорожника великого, у листках підбілу, насінні льону та ін.

Особливості заготівлі. Збирають сировину за загальними пра­вилами, підземні органи швидко миють в холодній воді (корені алтеї лікарської не миють), швидко сушать тонким шаром за тем­ператури 45—60 °С. Температура залежить від виду сировини. Збе­рігають сировину в сухому, прохолодному місці. Термін зберіган­ня до 3 років.

Фармакологічна дія та застосування. Полісахариди нетоксичні, повністю виводяться з організму, легко вилучаються з сировини. Широко використовують у медицині, у фармації при виготовленні лікарських препаратів, у харчовій промисловості.

У медицині полісахариди використовують як пом'якшуваль­ний, відхаркувальний, обволікальний, ранозагоювальний, болезас­покійливий, послаблювальний засоби тощо при захворюваннях травного каналу, верхніх дихальних шляхів, при отруєнні свин­цем, токсикозах, спричинених радіологічними ізотопами.

Поиск по сайту: