Родина миртові — Мугіасеае

Російська назва: звкалипт шариковий, звкалипт прутовидний.

Опис рослини. Евкаліпт — вічнозелене дерево, 50—70 м заввиш­ки, з гладенькою, сірою корою, перидерма якої відшаровується дов­гими, звисаючими стрічками (мал. 34). Для евкаліптів характерне явище гетерофілії.

Евкаліпт кулястий — молоді гілки чотиригранні, листки супро­тивні, м'які, вкриті товстим шаром воску, сизі, сидячі, яйцеподібні,
із серцеподібною основою. На більш старих гілках вони поступово (на 3—4-му році) пере­ходять у листки почергові видовженої форми; частіше старі листки вузьколанцетоподібні, сер- поподібнозігнуті, шкірясті, короткочерешкові, розміщені перпендикулярно до ґрунту, тому ев­каліптові ліси не мають тіні.

Евкаліпт прутоподібний — молоді листки блідо-зелені, сидячі, ланцетоподібні, супро­тивні, старі — почергові, короткочерешкові, Мал. 34 вузьколанцетоподібні, серпоподібнозігнуті. Квітки у обох видів двостатеві, пазушні, з губчастою чотиригран­ною чашечкою, яка в бутонах вкрита буруватою, конічною кри­шечкою, що вкриває тичинки (кришечка утворюється з видозмі­нених пелюсток) і при розпусканні квітки відпадає. Тичинок ба­гато. В евкаліпта кулястого квітки поодинокі, у прутоподібного — по 3 в зонтиках. Плід — чотиригранна коробочка.

Поширення та місцезростання. Батьківщина евкаліптів — Авст­ралія, Тасманія та Нова Зеландія. В Україні культивується в Криму.

Правиш заготівлі. Листя кожного виду заготовлюють окремо. Молоді починають заготовлювати в листопаді, узимку, навесні. Старі — протягом усього року.

Сушіння. Зберігання. Сушать у добре провітрюваних приміщен­нях або в сушарках за температури не вище 40 °С.

Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях окремо від інших видів. Вміст ефірної олії контролюють щорічно.

Опис сировини. Листки евкаліпта кулястого двох типів: молоді — яйцеподібні із серцеподібною основою, старі — вузьколанцето­подібні, серцеподібнозігнуті, цілокраї або хвилясті з перистим жил­куванням, завдовжки 5—30 см, завширшки 2—3 см.

Листки евкаліпта прутоподібного — молоді видовжено-яйце- подібні з округлою основою, старі — вузьколанцетоподібні серпо­подібнозігнуті із загостреною верхівкою, цілокраї з перистим жил­куванням завдовжки 3,5—11 см, завширшки 0,7—4 см.

Колір від світло-зеленого до сіро-зеленого, іноді з фіолетовим відтінком і слабким сизуватим нальотом. Запах ароматний, своєрід­ний. Смак пряно-гіркий.

Хімічний склад сировини. У листках евкаліпта міститься 0,3—4,5 % ефірної олії, основний компонент якої — монотерпен цинеол
(до 80%), у невеликій кількості — Б-а-пінен, Б-міртинол, Ь-піно- карвон, сесквітерпен глобулон, дубильні речовини, кумарова та корична кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати евкаліпта справ­ляють бактерицидну, протизапальну, в'яжучу, знеболювальну, відхаркувальну дію.

Застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, невралгі­ях, ревматизмі, люмбаго, для загоювання ран.

Лікарські форми та засоби. Листя, відвар, настойка, евкаліпто­ва олія, яка входить до складу комбінованих препаратів піносол, інгаліпт, каметон, мазі "Ефкамон". З листків отримують протиста- філококовий препарат хлорофіліпт.

Поиск по сайту: