Родина валеріанові — Уаіегіапасеае

Народні назви: маун, одолян, ароматник. Російська назва: валериана лекарственная. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина з коротким кореневищем і численними шнуроподібними коренями (мал. 35). Стебла прямостоячі, ребристі, порожнисті біля осно­ви, по вузлах опушені; 50—150 см заввишки. На першому році життя формується розетка прикореневих листків, на другому і наступ­них — стебла. Стеблові листки супротивні, нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарно- перисторозсічені з 6—8 парами лінійно-ланцетоподібних, велико- пилчастих по краях сегментів. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, лійкоподібно-трубчасті, білі або ясно-рожеві, суцвіття — велика щиткоподібна волоть. Плід — сім'янка довгасто-ребриета з чубком. Цвіте у червні—липні.

Поширення та місцезростання. Росте майже по всій території України на вологих місцях, цо берегах річок, боліт, у лісах,та різно- травних степах. Валеріана — це поліморфний рід, що налічує 12 ви­дів та декілька ботанічних форм, характерних для даної місце­вості, які вирізняються наявністю або відсутністю підземних па­
гонів — столонів, опушенням листкової пластинки, більшою або меншою кількістю сегментів листка.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Кореневища з коренями за­готовлюють восени, після дозрівання плодів у вересні—жовтні або навесні у квітні. Викопують (висіваючи насіння у лунку після ви­копування), очищують від ґрунту, відрізають надземні частини, товсті кореневища розрізують уздовж, підв'ялюють на свіжому повітрі (шаром до 15 см) протягом 1—2 днів. Сушать під навісами або в сушарках за температури не вище 35—40 °С (шаром 5—7 см).

Зберігання. Зберігають у сухих, темних приміщеннях, окремо від інших видів. Термін зберігання — 3 роки.

Опис сировини. Кореневища вертикальні, конічні з дірчастою серцевиною або порожнисті, з поперечними суцільними або пере­рваними перегородками. Від кореневища відходять численні тонкі додаткові корені/іноді підземні пагони-столони. Корені гладкі, ламкі, довгі, шнуроподібні, складають основну масу сировини. Розміри кореневища: завдовжки до 4 см, завтовшки до 3 см, ко­рені завтовшки до 3 мм.

Колір кореневища та коренів зовні жовто-коричневий, на зламі — від жовтуватого до коричневого. Запах своєрідний, ароматний. Смак пряний, солодкувато-гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Кореневища і корені валеріани містять до 2 % ефірної олії, до складу якої входять біциклічні монотерпе­ни: борнілізовалеріанат — складний ефір борнеолу та ізовалеріа­нової кислоти, вільний борнеол, ізовалеріанова кислота, пінен, тер­пінеол; сесквітерпеноїди: валеріаналь, валеренон; від 0,8 до 2,5 % валепотріатів (іридоїдів): валтрат, ізовалтрат, ацевалтрат; тритерпе­нові глікозиди, дубильні речовини, алкалоїди, органічні кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати валеріани змен­шують збудливість і покращують функції центральної нервової системи, регулюють серцеву діяльність, зменшують артеріальний тиск, справляють спазмолітичну, слабку жовчогінну дію, посилю­ють секрецію залоз травного каналу.

Застосовують при нервовому збудженні, неврозах серцево-су­динної системи, спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні, істерії, епілепсії, для профілактики і лікування стенокардії та по­чаткової стадії гіпертонії, при спазмах травного каналу, захворю­ваннях жовчовивідних шляхів.

Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, збори (седатив­ний, шлунковий, жовчогінний), сухий екстракт; комплексні пре­парати: валокормід, кардіовален, кардіофіт, краплі Зеленіна.

Плоди ялівцю — Ргисіт ]ипірегі