Фітогормони

Фітогормони — хімічні речовини, що виробляються в рослинах І регулюють їх ріст і розвиток. Утворюються переважно в ткани­нах, що активно ростуть, на верхівках коренів і стебел. До фіто- гормонів зазвичай відносять ауксини, гібереліни і цитокініни, а іноді й інгібітори росту, наприклад абсцизову кислоту. На відміну від тваринних гормонів фітогормони менш специфічні і часто діють у тій самій ділянці рослини, де утворюються. Багато синтетичних речовин справляють таку ж дію, як і природні фітогормони.

Фітогормони (гормони рослин) — органічні речовини з неве­ликою молекулярною масою. Вони утворюються в малих кількос­тях в одних частинах багатоклітинних рослин і діють на інші їх частини як регулятори і координатори росту й розвитку. Гормони з'являються у складних багатоклітинних організмах, у тому числі рослинах, як спеціалізовані регуляторні молекули для здійснення найважливіших фізіологічних програм, що потребують координо­ваної роботи різних клітин, тканин і органів, нерідко значно відда­лених один від одного. Фітогормони здійснюють біохімічну регу­ляцію — найважливішу систему регуляції онтогенезу у багатоклі­тинних рослин. Порівняно з гормонами тварин специфічність фіто­гормонів виражена слабше, а діючі концентрації, як правило, вищі. На відміну від тварин у рослин немає спеціалізованих органів (за­лоз), що виробляють гормони.

Відомо п'ять основних груп фітогормонів, які значно поширені як серед вищих, так і серед нижчих багатоклітинних рослин. Це ауксини, гібереліни, цитокініни, абсцизини й етилен. Кожна група фітогормонів справляє свою характерну дію, схожу у рослин різних видів. Крім п'яти "класичних" фітогормонів для рослин відомі інші ендогенні речовини, які у деяких випадках діють подібно до фіто­гормонів. Це ліпосахарини, олігосахарини, жасмінрва і саліцилова кислоти, пептиди, поліаміни, а також фенолові інгібітори росту. Разом із фітогормонами їх позначають загальним терміном "при­родні регулятори росту рослин".

Механізм дії. В основних рисах і навіть у багатьох молекуляр­них "деталях" схожий з механізмом дії гормонів тваринних, хоча значно менш вивчений. Чутливі клітини сприймають гормон зав­дяки специфічним рецепторам, розташованим переважно на плаз­матичній мембрані. Після взаємодії з гормоном рецептори міня­ють свою конформацію (просторову форму) і тим або іншим спо­собом передають сигнал всередину клітини. Як і у тварин, переда­вачами сигналу (вторинними посередниками) у рослин можуть слугувати каскади протеїнкіназ, протеїнфосфатаз, фосфоінозит, діацилгліцерин, фосфатидні і жирні кислоти, кальцій, циклічні нуклеотиди, оксид азоту, пероксид водню. Гормональний сигнал, проходячи певним шляхом аж до ефекторних структур, зазвичай посилюється у багато разів. Кінцевою мішенню фітогормонів у клітині є гени, причому залежно від типу фітогормону і типу тка­нини активується або репресується той або інший набір чутливих (компетентних) генів. Під час дії фітогормонів на гени-мішені відбу­вається утворення або, навпаки, зникнення відповідних ферментів. Хоча компетентні гени становлять малу частку від загальної кількості активних генів, зміни їх активності зазвичай достатньо для включення або виключення метаболічної програми, контро­льованої фітогормоном.

Поиск по сайту: