Родина фіалкові — Уіоіасеае

Народні назви: братик-і-сестричка, зозулині черевички, Іван-та-Мар'я.

Російські назви: фиалка трехцветная, фиалка полевая.

Опис рослини. Одно- та дворічні трав'янисті рослини з тонким стрижневим малогалузистим коренем і висхідним розгалуженим стеблом заввишки до ЗО см (мал. 89). Листки почергові, нижні — череш­кові, стеблові — сидячі, дрібніші за нижні. Квітки великі, на дов­гих пазушних, зігнутих на верхівці, квітконіжках, двостатеві, не­правильні. Оцвітина подвійна. У фіалки триколірної віночок більший за чашечку, дві верхні пелюстки синьо-фіолетові, три нижні — жовті. У фіалки польової чашечка більша за віночок. Верхні пелюстки білі, нижні — жовті. Плід — яйцеподібна коро­бочка. Цвіте у травні—червні. Плоди достигають у липні—серпні.

Поширення та місцезростання. Зустрічається по всій Україні (за винятком Криму), частіше в лісових і лісостепових районах. Росте на лісових галявинах, у рідких лісах, по чагарниках, лісових луках, уздовж доріг, у парках, садах.

Правша заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють траву під час цвітіння, зрізуючи ножем, ножицями, залишаючи 1—2 рослини на площі 1 м² для розмноження.

Первинне оброблення. Після збирання вилучають несировинні частини рослини (корені, плоди), неякісні (пожовклі, пошкоджені листки), домішки інших рослин, особливо траву гіерестрілу гайо­вого (недопустимі домішки), відсіюють пісок, ґрунт, вибирають камінці тощо.

Сушіння. У природних умовах траву сушать під навісами, у добре провітрюваних приміщеннях, у штучних умовах — за температури 40 °С, розкладаючи сировину шаром у 5—7 см.

Вихід сухої сировини — 20—22 %.

Стандартизація. Після сушіння проводять сортування від час­тин, що втратили товарний вигляд (побурілі, почорнілі частини), досушують сировину тощо.

Зберігання. Сировину пакують у тюки по 50 кг, подрібнену си­ровину — у пачки з картону по 100 г. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання — 3 роки.

Опис сировини. Суміш стебел з листками, квітками та плодами. Стебла прості або галузисті, слаборебристі, порожнисті, завдовж­ки до 25 см. Листки почергові, прості з двома великими перисто- розсїченими прилистками; нижні — широкояйцеподібні, верхні — довгасті, краї тупозубчасті або великогородчасті, завдовжки до 6 см, завширшки до 2 см. Квітки поодинокі неправильні. Чашечка з 5 зелених чашолистків. Віночок з 5 нерівних пелюсток, нижня пе­люстка більша за інші, зішпорцем біля основи. Плід — одногніздова довгасто-яйцеподібна тристулкова коробочка. Насінини овальні, гладенькі.

Колір листків зелений, стебел — зелений або світло-зелений. Колір верхніх пелюсток квітки фіолетовий з 5—7 темними смуж­ками, темно-єиній, блідо-жовтий або блідо-фіолетовий; середні пелюстки сині або світло-жовті; нижні — жовті або світло-жовті. Насіння світло-буре. Запах слабкий. Смак солодкуватий з відчут­тям слизу.

Хімічний склад сировини. Трава фіалки містить флавоноїди; ан­тоціани (віоланін), глікозиди дельфінідину та пеонідину; рутин, кверцетрин, вітексин. Із інших речовин: сапоніни, каротиноїди (віолаксантин, (З-каротин), вітамін С, слиз, полісахариди, сліди ефірної олії, саліцилову кислоту.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркуваль­ну, діуретичну, протизапальну, бронхолітичну, потогінну, слабку жовчогінну, протиалергійну дію.

Застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, нирок, сечового міхура, у разі золотухи, подагри, артриту, дерматитів, пов'язаних із порушенням обміну речовин.

Лікарські форми та засоби. Трава фіалки. Збори (сечогінні, про- тиалергійні), грудні.

Квітки цмину піскового — РІоге$ Неіісктузі агепагіі