Родина селерові — Аріасеае

Російська назва: тмин обьїкновенньїй.

Опис рослини. Дворічна трав'яниста рослина із м'ясистим стриж­невим коренем. Стебло прямостояче, голе, від середини розгалу­жене, борозенчасте, ЗО—80 см заввишки. Листки почергові, голі, тричіперисторозсічені, з лінійними гострими сегментами. Прико­
реневі і нижні стеблові листки черешкові, при основі розширені у піхву, інші — сидячі, з роз­ширеною у піхву нижньою частиною черешка. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, білі або рожеві, у складних зонтиках. Плід — вислоп- лодник.

Цвіте у червні—липні. Плоди дозрівають у липні—серпні.

Поширення і місцезростання. Трапляється майже по всій території України. Росте на лу­ках, узліссях, лісових галявинах, узбіччях доріг, у садах. Місцямй утворює невеликі рідкі зарості. Рослина введена у промислову культуру.

Правила заготівлі. Заготівлю проводять, коли плоди перших зонтиків уже побуріли, а решта ще зелені. Стебла зрізають, зв'язу­ють у снопики і ставлять під намет для достигання і сушіння. Потім обмолочують, відокремлюють домішки на ситах або решетах.

Зберігання. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщен­нях. Термін зберігання — 3 роки.

Опис сировини. Плід — вислоплодник; складається з двох на- півплодиків, які частіше розпадаються. Мерикарпій довгастої фор­ми, часто більш або менш серпоподібнозігнутий, стиснутий з боків, до верхівки злегка звужений, з надматочковим диском і залишком стовпчика. Зовнішня сторона мерикарпія опукла, внутрішня — плоска. Кожний мерикарпій має 5 сильно виступаючих повздовжніх реберець; три з них розміщені на опуклому боці, два — з боків. Насіння одне, зростається з оплоднем. Довжина плодів 3—7 мм, ширина — 1—1,5 мм.

Колір плодів темно-бурий з тонкими світлими смужками на реб­рах. Запах сильний, ароматний. Смак пекучий, гіркуватий, пряний.

Хімічний склад сировини. Плоди кмину містять 3—6 % ефірної олії (основні компоненти — карвон, лимонен, гераніол та ін.), жирну олію, білки, кумарини, флавоноїди.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє бактерицидну, спазмолітичну, відхаркувальну, проносну, жовчогінну і сечогінну дію/Застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, дихальних, сечовивідних і жовчних шляхів, для стимуляції лак­тації у жінок, що годують груддю. -

Лікарські форми та засоби. Настій, збори.

Корені любистку — КасНсев Ьегіаіісі Любисток лікарський — Ьетіівіісит о$їсіпаІІ8 Родина селерові — Лріасеае

Російська назва: любисток лекарственньш. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста росли­на до 2 м заввишки. Має специфічний запах, схожий на запах селери. Корені мають приємний смак; стебло порожнисте, циліндричне, вгорі роз­галужене. Листки перисторозсічені, надрізано- зубчасті, зі своєрідним холодком, що повіває, коли до них доторкнутися. Листки великі, тем­но-зелені, зверху блискучі, довгочеренкові. Се­рединні листки більші. Квітки дрібні, двоста- Мал. 52 теві, світло-жовті, округлі, із загнутою верхів­

кою, зібрані у складний зонтик, біля основи ото­чені багатолистими обгортками. Плід — крилата жовто-бура сім'ян­ка. Цвіте у червні—липні.

Поширення і місцезростання. Любисток походить з гірських районів Південної Європи. На території України його вирощують у квітниках, на городах, як декоративну і пряну рослину.

Правила заготівлі. Сушіння. Корені викопують восени у рослин З—4-річного віку. Очищають від ґрунту і надземних частин.

Сушать сировину у затінку на відкритому повітрі або у тепло­му приміщенні. Штучне сушіння проводять за температури 40 °С. Сировина гігроскопічна.

Опис сировини. Корені гіллясті, цілі або поламані, до 40 см зав­довжки, завтовшки близько 3 см, поздовжньо-зморшкуваті, щільні, крихкі. Злам нерівний. Колір зверху бурий. У центрі кореня міститься жовта серцевина, оточена сірувато-білою корою. Запах специфічний, ароматний. Смак пряний, солодкувато-гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Містить ефірну олію (0,5—1%), до складу якої входять ос-терганеол, цінеол, карвакрол, сесквітерпени тощо. Також є фурокумарини (псорален, бергаптен), лецитин (0,9 %), смоли, камеді, крохмаль, органічні кислоти (яблучна, оцтова), ду­бильні речовини, мінеральні солі.

Фармакологічна дія та застосування. Любисток лікарський діє як сечогінний, відхаркувальний, заспокійливий, болезаспокійли­вий засіб. Застосовують як сечогінний засіб при набряках серце­вого походження, асциті, хронічних запальних процесах у нирках і сольових діатезах.

Лікарські форми і засоби. Екстракт (входить до складу препара­ту "Канефрон"), відвар.

Протипоказання. Гострий гломерулонефрит, гострий пієлонеф­рит, вагітність.

Поиск по сайту: