Плоди пастернаку посівного — Ргисіш Разііпасае заіїюае Пастернак посівний — Разііпаса шііюа Ь. Родина селерові — Аргасеае

Російська назва: пастернак посевной. Опис рослини. Дворічна трав'яниста росли­на з м'ясистим стрижневим конусоподібним коренем і прямим, у верхній частині галузис­тим, ребристим стеблом до 200 см заввишки (мал. 84). Листки почергові довгочерешкові, перисторозсічені на яйцеподібні або ланцето­подібні сегменти, великі (до 20 см завдовжки), Стеблові листки утворюють піхви. Суцвіття - складний зонтик із 8—10 опушеними проме­нями. Квітки золотисто-жовті, віночок 5-пелю- стковий, тичинок 5. Плід — вислоплодник.

Цвіте у червні—липні. Плоди достигають у липні—серпні.

Поширення та місцезростання. Культивується як харчова та лікарська рослина.

Правша заготівлі. Сушіння. Заготовлюють сировину після дос­тигання 60—80 % зонтиків. Скошують машинами, підсушують у валках, обмолочують, очищують від домішок. Сушать на відкри­тому повітрі.

Зберігання. Зберігають у групі ефіроолійної сировини в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання — 3 роки.

Опис сировини. Плід — вислоплодник, округло-овальний, соче­вицеподібно сплюснутий, розпадається на два напівплодики (ме- рикарпії). Мерикарпій округло-еліптичний, з невеликою округ­лою заглибиною біля основи, з 5 реберцями: два бічних крилопо­дібно розрослі, утворюють ледь потовщений по краю обідок, що є облямівкою мерикарпія; три тонкі — розміщені на спинному боці. Довжина плодів — 4—7 мм, товщина — 3—6 мм. Поверхня плоду матова, колір світло-буруватий. Запах слабкий, ароматний. Смак пряний, пекучий.

Хімічний склад сировини. Сировина містить фурокумарини (1 %): ксантотоксин, бергаптен, сфондин, імператорин; флавоноїди, ефірну олію.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє фотосенсибілі- зувальну та спазмолітичну дію (впливають на коронарні судини і запобігають нападам стенокардії).

Лікарські засоби. Бероксан застосовують при вітиліго, гніздовій алопеції (плішивості). Пастинацин — при коронарній недостат­ності, стенокардії, захворюваннях нирок та травного каналу.

Глава 20 ХРОМОНИ

Хромони — група органічних сполук фенольного характеру із загальною формулою С₆С₃, в основі яких лежить 9, 10-бензо-у- пірон:

Класифікація. Відомо близько 50 похідних хромону, які поділя­ють на такі групи: прості хромони, фуранохромони, піранохромо- ни, бензохромони.

Прості хромони поділяють на заміщені в у-піроновому, бен­зольному циклах і на їхні глікозиди:

З- Метилхромон СН3 О

он о

5, 7-Дигідроксихромон

Фуранохромони утворюються при конденсації хромонів з фу- рановим кільцем: '

РСН₃ О ОСН₃ О

Віснагін СНз

СНз о Елеутеринол (бензохромони)

Хромони містяться в рослинах частіше у вільному стані або у вигляді складних ефірів органічних кислот. У формі глікозидів зустрічаються рідше.

, Фізичні та хімічні властивості. Хромони кристалічні речови­ни, розчинні в органічних розчинниках; їх глікозиди розчиняють­ся у воді, а в органічних розчинниках практично нерозчинні. В УФ-променях мають жовту або зеленувато-жовту флуоресценцію, деякі— блакитну, коричневу або жовто-коричневу. ^

Якісні реакції: '..>.; ■,

1. Мікрохімічні реакції. З концентрованою сульфатною, хлорид- ною, о-фосфорною кислотами хромони утворюють забарвлені ок- сонієвї солі лимонно-жовтого кольору. _:; м

2. З концентрованими їдкими.основами хромони забарвлюють­ся в нурнурно-червоний колір. ■ ';.

Заготівлю, сушіння та зберігання сировини проводять як у ку­маринів,:-, - V;: "■і '

Фармакологічна дія та застосування. Природні хромони мають різні фармакологічні властивості. Вони діють як спазмолітики на непосмуговані м'язи внутрішніх органів, проявляють коронаророз- ширювальну й антибактеріальну активність. Медичне застосуван­ня мають лише фуранохромоци (келін, віснагін) при спазмах се­човивідних шляхів, бронхоспазмах, хронічній стенокардії.

Плоди віснаги морквоподібної — Ргисіш Уіяпа§ае йаисоійеа (Ргисіш Атті юіта§ае)