Мед — Меі

Мед — це нектар, зібраний і перероблений бджолами. Щоб ви­робити 100 г меду, бджола має відвідати приблизно мільйон квіток. Хоботком вона збирає з квіток нектар і наповнює ним медовий шлуночок, а потім летить у свій вулик. У вулику бджолу зустріча­ють інші бджоли — приймальниці нектару, які звільнюють бджо­лу від нектару і деякий час зберігають його у своєму медовому шлуночку. Тут нектар проходить складне оброблення і збагачується ферментами, органічними кислотами та іншими речовинами. Мед, що визрів, містить 18—20 % води.

Фізичні властивості. Густа, майже прозора сиропоподібна ріди­на, яка згодом перетворюється на непрозору зернисту масу. Запах, колір і смак залежать від сорту меду. Колір може бути світло- жовтий, жовтий, темно-жовтий, із червонуватим відтінком, світло- коричневий і навіть темно-коричневий. Запах специфічний, аро­матний, залежить від квіток, із яких був зібраний нектар. Смак специфічний, солодкий. Мед не повинен пінитись, мати кислий смак і запах. Мед легко розчиняється у воді та 96 % спирті.

Хімічний склад. Моноцукри, що легко засвоюються організмом (глюкоза, фруктоза тощо), дицукри, ферменти (амілаза, каталаза, ліпаза тощо); вітаміни групи В, Е, К, С, каротин; органічні кисло­ти (яблучна, винна, лимонна, молочна, щавлева тощо); білки; ксан­тофіл; біогенні стимулятори; солі кальцію, натрію, калію, магнію, заліза, хлору, фосфору, сірки, йоду. Деякі сорти меду містять радій і мікроелементи (марганець, кремній, алюміній, бор, хром, мідь, нікель, свинець, титан та багато інших). Кількість мінеральних речовин, які містяться в меді, майже однакова з їх вмістом у сиро­ватці крові людини.

Застосування. Мед здавна використовують у народній меди­цині майже всі народи. Прискорює процес загоєння ран, має бак­терицидні властивості. Застосовується як загальнозміцнювальний засіб, сприятливо діє на міокард, покращує коронарний кровообіг. Рекомендується при туберкульозі легень, виразковій хворобі шлун­ка, при захворюваннях печінки. Справляє заспокійливу та снодій­ну дію. Зовнішньо застосовують при карбункулах, фурункулах і опіках. Мед використовують як дієтичний і харчовий продукт.

Маточкове молочко — Ьа$ Арі$

Маточкове молочко виробляється глотковими та верхньоще­лепними залозами бджіл-годувальниць віком 7—12 діб і викорис­товується для годування всіх молодих бджіл. Бджоли-годуваль- ниці харчуються квітковим пилком. Яйце, з якого буде розвивати­ся матка, поміщують у спеціальну воскову чарунку (маточник) і годують личинку особливим кормом — маточковим молочком. Матка, яка харчується тільки маточковим молочком, живе 5—6 років, тоді як робочі бджоли — 30—60 діб. Із кожного маточника можна отримати 0,3—0,4 г молочка. Маточкове молочко збирають спеціальними ложечками в широкі пляшки, які заповнюють на 9/10 об'єму, закупорюють та заливають парафіном.

Фізичні властивості. Маточкове молочко—це желеподібна маса жовтувато-білого кольору з перламутровим відтінком. Запах спе­цифічний. Смак кислуватий, пекучий. Водні розчини неоднорідні, дають опалесценцію і містять незначну кількість нерозчинених у воді речовин. За кімнатної температури під дією світла маточкове молочко висихає і жовтіє. Зберігають його за температури 0 °С.

Хімічний склад. Білки, жири, цукри, вітаміни (В_і; В₂, В₆, РР, В₃, Н, Б, фолієва і пантотенова кислоти, біотин тощо), мінеральні речовини (солі кальцію, натрію, магнію, заліза, хрому, нікелю та ін.), ензими (амілаза, каталаза, інвертаза тощо), ацетилхолін, органічні кислоти тощо.

Застосування. Маточкове молочко має різні фармакологічні властивості. Знижує рівень холестерину в крові, регулює артері­альний тиск, справляє протимікробну дію. Застосовують при гіпо­трофії і розладах травлення у дітей, при бронхіальній астмі, для поліпшення загального стану у людей похилого та середнього віку, а також для лікування атеросклерозу, астенічного неврозу мозку й серця. У дерматології маточковим молочком лікують себорейну екзему.

Лікарські препарати. "Апілак" (суха речовина маточкового мо­лочка) — у вигляді пористих плиток кремового кольору, порошку, таблеток, супозиторій, мазей.

Поиск по сайту: