Продукти життєдіяльності змій

Змії належать до рептилій. Відмінною ознакою отруйних змій є отруйні залози і зуби. Парні отруйні залози розміщуються у скро­невій ділянці, позаду очей, мають однакову будову в різних пред­ставників і різняться лише за розмірами. Вони являють собою видозмінені слинні залози, що відкриваються назовні вивідною протокою. Протока сполучається з отруйними зубами за допомо­гою мішечка, утвореного складкою слизової оболонки. При відкри­ванні мішечка отрута із залози під дією м'яза потилично-скроне­вого комплексу через протоку надходить до отруйного зуба. От­руйні зуби мають різну будову, залежно від того, до якої родини належить змія. Довжина зубів — 1—2 см і більше. Кількість зубів також різна: від 1 пари до 8—15. Отруйні зуби легко ламаються, але їх змінюють зуби, які розміщені позаду діючих зубів у складці слизової оболонки піднебіння. У змій завжди є декілька пар за­пасних отруйних зубів, тому видалення отруйного зуба не гаран­тує безпеки укусу. Знешкодити отруйну змію можна лише у разі видалення її отруйних залоз.

Отримання зміїної отрути. Для добування отрути змій від- ловлюють і утримують у спеціальних розплідниках-серпентаріях (тераріумах). Отруту отримують різними способами: дають куса­ти вінець скляної чашки або стаканчика; безпосередньо натиска­ють на отруйну залозу; подразнюють залозу слабким електричним струмом.

Фізичні властивості. Отрута змій — негуста, прозора рідина, безбарвна або забарвлена у жовтуватий колір. При змішуванні з водою утворює опалесценцію. Швидко втрачає токсичність у воді, ефірі, хлороформі. У висушеному стані та при заморожуванні збе­рігається тривалий час. Отриману отруту висушують і зберігають у темному місці. Висушена отрута являє собою жовті кристали, що легко розчиняються у воді, гліцерині, сольових розчинах. Під дією спирту отрута інактивується. У висушеному стані отрута може зберігатись десятки років. Для отримання 1 г отрути необхідно 250-300 змій.

Хімічний склад. Отрута змій — це складний комплекс біологіч­но активних речовин: ферментів, токсичних поліпептидів, білків зі специфічними біологічними властивостями (фактор росту, ан- тикомплементарний комплекс), а також неорганічних компонентів, пігментів тощо. За характером токсичної дії отруту змій поділя­ють на дві групи:

1. Отрута геморагічної дії (родина гадюкові (Уірегійае) — га­дюка звичайна, порза); родина канальчастозубчасті (Сгоіаіісіае) — гримуча змія). Ця отрута діє на кров, руйнуючи еритроцити і ці­лість кровоносних капілярів. Крім того, отрута впливає на фор­мені елементи крові, що зумовлює згущення крові, утворення тромбів, а згодом кров на тривалий час втрачає здатність згорта­тись. Це призводить до утворення геморагічного набряку та крово­виливів. Зменшення об'єму циркулюючої крові провокує пору­шення функцій серцево-судинної системи. Перша допомога: енер­гійне відсмоктування отрути з ранки протягом 5—7 хв, надання повної нерухомості ураженій кінцівці і швидка доставка хворого до лікувального закладу. Накладання джгута категорично проти­показано!

2. Отрута нейротропної дії (родина аспідові (Еіарійае) — коб­ри). Ця отрута діє в першу чергу на центральну нервову систему, спричинюючи послаблення та параліч дихального центру. Також у ній містяться фактори, які впливають на згортання крові, але гемолітична дія проявляється меншою мірою, ніж від отрути га­дюк і гримучих змій. Перша допомога: накладання тугої пов'язки на уражену кінцівку. Не можна накладати джгут, що тисне, оск­ільки це може призвести до розвитку шоку! Необхідно забезпечи­ти спокій ураженій кінцівці і якомога швидше доставити хворого до медичного закладу для надання кваліфікованої допомоги.

Застосування. Препарати з отрути змій застосовують як боле­заспокійливий і протизапальний засіб при радикулітах, невралгі­ях, артралгіях, міалгіях, поліартритах, міозитах. Протипоказані при алергії до отрути змій, при туберкульозі легень, гарячкових ста­нах, недостатності мозкового й серцевого кровообігу, при органіч­них ураженнях нирок і печінки.

Лікарські препарати. Віпраксин і наяксин в ампулах; стериль­на отрута; стабілізований розчин зміїної отрути віперину; мазі "Віпросал", "Віпросал В", "Віпратокс".

П'явка медична — НігиЛо тейісіпаШ

П'явки в природних умовах живуть у стоячих водоймах або у водоймах із повільною течією, які добре прогріваються сонцем. Для медичного використання п'явки відловлюють або вирощують у штучних умовах.

Як сировину використовують п'явок масою від 1 до 5 г. Вони мають видовжене тіло, яке може змінювати форму (наприклад, при надавлюванні п'явка стискається і набуває яйцеподібної фор­ми). На обох кінцях тіла міститься по одному присоску, за допо­могою яких вона прикріплюється до предметів і пересувається в просторі. На передньому присоску є ротова порожнина з трьома гострими щелепними пластинками. Коли п'явка присмоктується до тіла, ці пластинки прорізують на шкірі тонкі ранки. У кишеч­нику п'явки містяться великі, схожі на кишені, вирости, що силь­но роздуваються, коли п'явка смокче кров. За одну годину п'явка може висмоктати до 50 мл крові. В її слині міститься складна білкова речовина, що запобігає згортанню крові. У кишечнику п'яв­ки кров перетравлюється поступово, тому ця тварина може трива­лий час залишатись без їжі. В аптеках п'явки утримуються в чистій воді без їжі. Медичну п'явку можна відрізнити від інших п'явок за забарвленням: вона має зеленувату з оранжевими смугами спину. Не допускаються для медичного застосування п'явка несправжньо- океанська (без оранжевих смуг на спині) і кінська (без смуг на спинці і черевці, але з яскравими лампасоподібними смугами вздовж країв тіла).

Хімічний склад. Секрет слинних залоз п'явки містить гірудин, гіалуронідазу, гістаміноподібні речовини. Гірудин містить до 65 амінокислотних залишків.

Біологічна дія і застосування. П'явки справляють болезаспокій­ливу, протизапальну, бактерицидну, протисклеротичну, тромболі- зувальну, судинорозширювальну дію. Застосовують при інфаркті міокарда, глаукомі, гіпертонії, тромбофлебіті, при гострих запаль­них процесах, фурункулах, геморої. При гіпертонії п'явки став­лять за вуха.

Бодяга — Зрап&ійа

Прісноводні губки бодяги — це колонії кишковопорожнистих тварин (родина бодягові; 5роп£ІІШасеае). Бодяга, вийнята з води, має вигляд слизистої маси з неприємним запахом. Колонії досяга­ють 40 см завдовжки. Бодягу відмивають і сушать на сонці. Як сировину використовують висушені колонії бодяги. Сировина скла­дається з легких, пористих, дрібно- або великочарункових крих­ких шматків, різних за формою та розмірами. При розтиранні між пальцями вона легко кришиться з відчуттям жорсткості. Колір зеленувато-сірий. Запах специфічний (при вдиханні слизові обо­лонки носа подразнюються дуже дрібними уламками голочок).

Хімічний склад. Скелет бодяги складається з голок кремнезему, що зв'язуються між собою органічною речовиною — спонгіном. Також містяться фосфорнокислі та вуглекислі солі, органічні ре­човини.

Біологічна дія і застосування. Дія бодяги ґрунтується на механіч­ному подразненні шкіри, що зумовлено наявністю голок кремне­зему. Застосовують при радикулітах, артритах, ревматизмі, син­цях. Термін придатності — 3 роки.

Риб'ячий жир — Оіеит ]есогі$ Азеїіі

Риб'ячий жир отримують із печінки морських риб. Це прозора масляниста рідина від світло-жовтого до жовтого кольору. Має слабкий специфічний запах і смак.

Хімічний склад. Містить в 1 г 350 МО (1 МО = 0,3 мкг) вітаміну А.

Біологічна дія і застосування. Риб'ячий жир приймають для профілактики та лікування гіпо- та авітамінозу А, рахіту; як за- гальнозміцнювальний засіб тощо. Зовнішньо використовують для лікування ран, термічних і хімічних опіків шкіри та слизових обо­лонок. Риб'ячий жир відпускають у заповненій вщент, добре упа­кованій тарі, що захищає його від дії світла. Зберігають за темпе­ратури не вище ніж 10 °С.

Лікарські препарати. Риб'ячий жир, капсули "Риб'ячий жир"; риб'ячий жир входить до складу аерозолю "Лівіан".

Жовч медична — Скоіе теЛісаіа

Препарат, що містить натуральну жовч великої рогатої худоби або свиней. Рідина від жовтувато-коричневого до темно-зеленого кольору. Має специфічний запах, без осаду або з пластівчастим чи дрібнозернистим осадом.

Біологічна дія. і застосування. Застосовують зовнішньо при гос­трих і хронічних артрозах, артритах, вторинних радикулітах та інших захворюваннях як знеболювальний, місцевий протизапаль­ний та розсмоктувальний засоби. Призначають у вигляді комп­ресів.

Протипоказання. Лімфаденіти, гнійні захворювання шкіри, за­пальні процеси і порушення цілісності шкіри.

Лікарські препарати. Консервована натуральна жовч у флако­нах.

Поиск по сайту: