 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Родина бобові — РаЬасеае. Російська назва: термопсис ланцетовидний
Російська назва: термопсис ланцетовидний. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки до 60 см, з товстим повзучим багатовузловим кореневищем, від якого відходять додаткові корені, що ростуть углиб до 2 м і більше. Стебла прямостоячі, розгалужені, борозенчасті, у нижній частині трохи здерев'янілі, як правило, опушені; гілки притиснуті до головної осі (мал. 132). Пагони густо вкриті трійчастими короткочерешковими, черговими листками. Часточки листка довгасті, вузьколан- цетоподібні, опушені. Кожний листок має 2 ланцетоподібні прилистки, які значно довші за черешок, тому листок здається п'яти- пальчастим. Квітки жовті, метеликового типу, сидять на квітконіжках по три в напівкільцях у пазухах листків і утворюють негусту китицю. Плід — біб до 5—9 см завдовжки. Насіння ниркоподібне, блискуче, зеленувато-чорне. Цвіте в червні—липні, насіння дозріває в серпні—вересні. Уся рослина отруйна!
|
Поширення і місцезростання. Зустрічається в степовій і лісостеповій зонах Сибіру, Уралу, Північного Казахстану, а також у Китаї і Монголії. Росте на кам'янистих і щебінкових схилах, перелогах, у долинах річок, на солончаках і солонцюватих луках, як злісний бур'ян на посівах культурних рослин. Часто утворює великі зарості.
Правша заготівлі. Як лікарську сировину заготовлюють траву термопсису й насіння. Траву зрізують на висоті 3—5 см від поверхні ґрунту у фазу бутонізації й на початку цвітіння. Можна одночасно збирати квітучі рослини і вегетативні пагони без квіток, які нерідко становлять більшу частину заростей. Заготівлю трави припиняють у разі виявлення перших плодів, наявність яких у траві є неприпустимою домішкою. Насіння збирають після повного його дозрівання, в серпні—вересні. Боби зривають руками або косять траву, а потім обривають плоди.
Основні охоронні заходи. Заготівлю сировини на одному місці можна проводити щорічно, оскільки рослина добре відростає після зрізання на висоті не нижче ніж 3—5 см від ґрунту. Такий спосіб збирання забезпечує збереження бруньок і сприяє вегетативному розмноженню рослини.
Первинне оброблення. Сушіння. Траву сушать на сонці, а в похмуру погоду під навісом, на горищах або в сушарнях за температури 50—60 °С. Перед сушінням сировину очищують від домішок інших рослин. Скошену траву з бобами добре просушують, розклавши на брезенті або мішковині. Суху сировину обмолочують. Насіння відсіюють, одразу ж пакують у мішки, тому що його часто уражують шкідники. Траву і насіння зберігають за списком Б. Термін придатності трави термопсису ланцетоподібного — 2 роки.
Опис сировини. Сировиною є трава й насіння. Трава — це стебла з листками й квітками. Стебла прості або розгалужені, борозенчасті, слабкоопушені, завдовжки до ЗО см. Листки чергові, трійчасті на коротких черешках (4—7 мм), з довгастими або довгасто-ланцетоподібними листочками завдовжки 30—60 мм, завширшки 5— 12 мм. Зверху майже голі, знизу вкриті притиснутими волосками. Прилистки ланцетоподібні, майже вдвічі коротші за частки листка. Квітки зібрані напівкільцями в негусту верхівкову китицю. Чашечка дзвоникоподібна, п'ятизубчаста. Віночок метеликового типу. Колір стебел і листків сірувато-зелений, квіток — жовтий. Запах слабкий, специфічний. Смак не визначають. Насіння — гладеньке, блискуче, трохи сплюснуте, ниркоподібної форми, тверде. Усередині є дві сім'ядолі. Довжина насіння — 3—5 мм, товщина — 0,5— З мм. Зовні насіння чорного кольору, всередині жовтувато-біле. Запах відсутній. Смак не визначають.:
Хімічний склад сировини. Трава містить 1—2,5 % алкалоїдів хінолізидинового ряду. Основним з них є термопсин, гомотермопсин,
пахікарпін, анагірин та ін. Також містяться глікозид термопсила- цин, сапоніни, дубильні речовини, слиз, смоли, ефірна олія. Насіння містить 2—3 % алкалоїдів, серед яких переважає цитизин.
Фармакологічна дія і застосування. Трава термопсису справляє виражену відхаркувальну дію, що проявляється у підвищеній секреторній функції бронхіальних залоз, прискоренні евакуації секрету, підвищенні тонусу м'язів бронхів. Препарат цититон, який отримують із насіння, збуджує дихальний центр. Алкалоїд цитизин має здатність полегшувати відвикання від куріння.
Лікарські форми і засоби. Трава, настій; сухий екстракт із трави, що входить до складу комплексних препаратів; препарат цититон, табекс (для відвикання від куріння).
Трава софори товстоплодої — НегЬа Зоркогае раскусаграе Софора товстоплода — Боркога раскусагра С. А. Меу Родина бобові — РаЬасеае
Російська назва: софора толстоплодная. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина (мал. 133). Підземна частина складається з галузистих кореневищ, від яких відходять надземні пагони й додаткові корені. Стебла до 60 см заввишки, розгалужені від основи, зі спрямованими догори гілками, вкриті дрібними шовковистими волосками. Листя непарноперистоскладне з 6—12 парами еліптичних листочків, опушене білими притиснутими волосками, внаслідок чого вся Мал. 133 рослина сірувато-зелена. Квітки метеликово
го типу з кремовим, жовтуватим або жовто- білим віночком, зібрані в суцвіття верхівкова колосоподібно-подовжена китиця 7—25 см завдовжки. Плід — товстий, нерозкрив- ний, циліндричний біб 2—5 см завдовжки і 0,7—0,9 см завширшки, до зрілого стану майже чорний, зі слабко вираженими перетяжками між насінням. Насіння ниркоподібно-яйцеподібне, темно-ко- ричневе або чорне, блискуче, гладеньке. Цвіте рослина в квітні— червні. Плоди достигають у червні—липні.
|
Поширення і місцезростання. Росте в пустелях і напівпустельних районах Середньої Азії та Казахстану. Зустрічається як бур'ян на неполивних посівах.
Правша заготівлі. Рослина дуже отруйна, тому на всіх етапах збирання, сушіння та перероблення потрібно дотримуватись правил безпеки. Траву збирають протягом усього літа — з кінця травня по вересень, в основному в період бутонізації, цвітіння, після цвітіння або коли рослина вступає у фазу плодоношення. При цьому потрібно стежити, щоб у сировину не потрапили плоди. Траву зрізують серпом або ножем на висоті 5—10 см від поверхні ґрунту. Чисті зарості софори можна косити косою.
Первинне оброблення. Сушіння. Траву очищують від домішок інших рослин. Сушать сировину на сонці, розклавши її тонким шаром. Після підсушування згрібають у невеликі кучі. Сушіння вважається закінченим, коли листочки починають осипатись, а стебла при згинанні ламаються. Сировина софори особливому обробленню не підлягає. Термін зберігання — 2 роки за списком Б.
Опис сировини. Сировина складається зі стебел, листків, бутонів і квіток різного ступеня розвитку. Стебла до 60 см завдовжки, опушені притиснутими волосками. Квітки і бутони метеликового типу, зеленувато-жовті або жовтувато-білі. Колір усієї трави світло- зелений, сіруватий. Запах специфічний. Смак не визначають (рослина отруйна!).
Хімічний склад сировини. Трава містить 2—3 % алкалоїдів хінолізидинового ряду. Основний алкалоїд — пахікарпін — рідкий алкалоїд у вигляді майже прозорої маслянистої рідини; його солі — кристалічні речовини. Також містяться інші алкалоїди: пахікарпі- дин, софорамін, софокарпін, матрин; флавоноїди, органічні кислоти.
Фармакологічна дія і застосування. Пахікарпін знижує збудження вегетативних ганглій нервової системи і гальмує проведення через них нервових імпульсів. Також він підвищує тонус і посилює скорочення м'язів матки, покращує функціональну активність м'язової системи при міопатії. Застосовують при захворюваннях, що супроводжуються спазмами периферійних судин. В акушерсько-гінекологічний практиці пахікарпін застосовують для прискорення пологової діяльності. У зв'язку з тонізуючою дією на матку його призначають для зменшення втрати крові в післяпологовий період.
Лікарські форми і засоби. Пахікарпіну гідрохлорид 3%-й розчин — в ампулах; таблетки по 0,1 г; свічки по 0,1 г.
Протипоказання: вагітність, виражені порушення функцій печінки, нирок, серцево-судинної системи.
Корінь раувольфії зміїної — Кайіх КаихюоЩае зегрепіїпае Раувольфія зміїна — Каигоої/іа зегрепііпа ВепіН. Родина кутрові — Аросупасеае
Російська назва: раувольфия змеиная. Опис рослини. Багаторічний вічнозелений напівкущ від 20 до 100 см заввишки, з молочним соком. Кореневище коротке, з довгим (до
2— 3 м) стрижневим галузистим коренем. Стебло не галузисте, одне або декілька, вкрите білуватою корою. Листки розміщені кільцями по
3— 4, ланцетоподібні, трохи загострені, голі, щільні. Квітки дрібні, темно-рожеві, іноді білі, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. Віночок трубчастий, з п'ятичленним круглим відгином, трубка всередині здута (мал. 134). Плоди — дві червоні кістянки, що зрослися між собою до середини.
Поширення і місцезростання. Росте в країнах Південно-Східної Азії (Індія, Бірма, Індонезія, Шрі-Ланка). Зустрічається на галявинах вологих субтропічних лісів. Культивують у цих країнах.
Правила заготівлі. Сушіння. У дикорослих рослин заготовлюють якомога розвиненіші кореневі системи. На плантаціях в Індії корені збирають на 3—4-й рік росту. Корені викопують, звільняють від ґрунту, стрижневий і бічні корені подрібнюють на шматки. Сушать у сушарнях із природним обігрівом.
Опис сировини. Шматки коренів, розщеплених уздовж, покриті бурим корком з помітними поздовжніми борозенками. На поперечному зламі помітно, що 1/4 кореня займає жовта деревина і 3/4 — корок. Зона корка неширока, але саме в ній локалізуються алкалоїди, тому шматки кореня без корка вважаються дефектом сировини. Злам кореня рівний. Запах неприємний. Смак не визначають.
Хімічний склад сировини. Корені містять алкалоїди індольної групи. У наш час їх налічується близько 25. Усього сировина раувольфії містить 1—2 % алкалоїдів. Найціннішими для практичної медицини є резерпін, аймалін, ресцинамін, дерезерпін, серпентин.
|
Фармакологічна дія і застосування. Справляє різну фармакологічну дію. Переважно впливає на центральну нервову систему, проявляє гіпотензивну, заспокійливу та адренолітичну дію, що зу
мовлено переважно специфічними властивостями резерпіну і сумарних алкалоїдних препаратів з раувольфії. Раунатин і резерпін належать до засобів, що заспокійливо впливають на центральну нервову систему. Призначають як гіпотензивний засіб при гіпертензії і як снодійний при психічних захворюваннях (психоневро- зи). Аймалін, на відміну від резерпіну, не справляє седативної дії і мало впливає на артеріальний тиск при гіпертензії. Аймалін має здатність знижувати збудливість міокарда, тому його використовують як протиаритмічний засіб.
Лікарські форми і засоби. З сировини раувольфії медична промисловість отримує резерпін, раунатин, аймалін. Препарат резерпін є чистим алкалоїдом, а раунатин (таблетки) — це сумарний препарат алкалоїдів раувольфії. Препарат аймалін випускають у таблетках, ампулах. Резерпін у порошку зберігається за списком А; усі препарати в таблетках — за списком Б.
Поиск по сайту: