Родина аралієві — Агаїіасеае

Російські назви: заманиха високая, ехино- панакс. високий.

Опис рослини. Невисокий колючий чагарник з висхідними малогіллястими або негіллясти- ми стовбурцями (мал. 68). Кореневище довге, горизонтальне, щільне, здерев'яніле,, злегка зігнуте. Молоді пагони стовбура густо вкриті голчастими крихкими колючками; більш старі, що лежать на землі, колючок не мають. Лист­ки довгочерешкові, нечисленні, чергові, розмі- мал. 68 щені у верхній частині стовбура на прирості поточного року. Листкова пластинка 5—7-пальчастолопатева, ок­ругла, з серцевинною основою; черешки листків густо вкриті ко­роткими колючками. Квітки дрібні, зеленуватого кольору, зібрані в дрібні зонтики, які у свою чергу утворюють невелику, слабко- розгалужену, залозисто-опушену китицю. Плід — соковита, чер­воно-оранжева кістянка. Цвіте в липні, плоди дозрівають у ве­ресні.

Поширення та місцезростання. Зустрічається в південних райо­нах Приморського краю. Росте виключно в ял и нково-11 іхтових лісах, переважно в затінених місцях з високою вологістю повітря.

Правша заготівлі. Як лікарську сировину заготовлюють усю підземну частину добре розвинутих рослин. Сировину; викопують восени після достигання плодів.

Основні охоронні заходи. Для відновлення заростей потрібно залишати близько четвертої частини добре розвинених рослин. Також слід черіувати місця заготівлі.

Первинне оброблення. Сушіння. Зберіганая. Викопані кореневи­ща та корені звільняють від ґрунту, видаляють надземну частину, почорнілі та гнилі частини кореневища і рубають на шматки до 35 см завдовжки. Сушать на горищах та в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи тонким шаром. Під час сушіння сиро­вину періодично перевертають. Можна сушити в сушарнях за тем­
ператури 50—60 °С. Зберігають у сухих, добре провітрюваних при­міщеннях. Термін придатності — 3 роки. Сировину використову­ють для виготовлення спиртової настойки.

Опис сировини. Сировиною є шматки кореневищ з коренями. Шматки кореневищ дерев'янисті, до 35 см завдовжки і до 2 см завтовшки, циліндричні, часто зігнуті, рідше розгалужені. Зверху на кореневищі помітні кільцеві потовщення, від яких відходять додаткові корені. Зовні кора поздовжньо-зморшкувата, бурувато- сіра, злам — бурий з оранжевими плямами секреторних канальців. Деревина жовтувато-біла, серцевина широка, пухка, білуватого ко­льору. Корені нечисленні, здерев'янілі, до 1 см завтовшки, цилін­дричні, сильнозігнуті. Поверхня коренів глибоко поздовжньо-змор- шкувата, бурувато-коричнева. Запах специфічний, при розтиранні сильний; смак гіркуватий, трохи пекучий.

Хімічний склад сировини. Сировина містить тритерпенові сапо­ніни ехіноксозиди (до 7 %), будова яких не встановлена. Вважа­ють, що вони мають структуру, близьку до панаксозидів, тобто є похідними тетрациклічного тритерпену дамаран. Також виявлено фенольні сполуки, кумарини, ефірну олію, смолисті речовини, ал­калоїди.

Фармакологічна дія та застосування. Терапевтичний ефект зу­мовлений комплексом біологічно активних речовин рослини, який полягає в збудженні центральної нервової системи, підвищені тиску, збільшенні діурезу. Застосовують як тонізуючий засіб при нерво­вих і психічних захворюваннях, гіпотонії, легкій формі діабету. За дією близька до препаратів женьшеню.

Лікарські форми та засоби. Спиртова настойка.

Трава астрагалу шерстистоквіткового — НегЬа А$іга§аІі йащапікі

Астрагал шерстистоквітковий — А$іга§аІиа йа&уапікш Раїї

Поиск по сайту: