 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Родина бобові — РаЬасеае. Народні назви: солодець, солодковий корінь
|
Народні назви: солодець, солодковий корінь. Російські назви: солодка голая, лакричник. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50—200 см, з міцною кореневою системою, що складається з товстого короткого кореневища і головного вертикального кореня, який досягає 4—5 м завдовжки. Від нього в горизонтальному та вертикальному напрямках відходять численні підземні пагони — паростки, або столони, які у свою чергу утворюють корені другого і наступних порядків з переплетеною багатоярусною системою (мал. 64). На цих еталонах на деякій відстані від материнської рослини (50—100 см і більше) з кінцевих бруньок розвиваються дочірні рослини, від яких у свою чергу відходять підземні пагони з бруньками і розвивають
ся нові рослини. Надземні пагони відходять як від материнського кореня, так і від кореневищ, тому одна рослина може займати площу в декілька десятків квадратних метрів. Надземні пагони виростають щорічно. Стебла малогіллясті, прямі, голі, численні. Листки непарноперистоскладні, чергові з 5—10 парами яйцеподібних, блискучих, щільних, клейких від залозистих волосків, листочків. Квітки неправильні, метеликового типу. Віночок блідо-фіолетовий. Чашечка трубчаста, майже двогуба. Квітки зібрані в густі пазушні китиці. Плід — біб, бурого кольору, шкірястий, прямий, не- розкривний. Насіння ниркоподібне, зеленувато-сіре. Цвіте в червні—серпні, насіння дозріває в серпні—вересні.
Поширення та місцезростання. У дикому вигляді росте в степових, пустельних і напівпустельних районах Середньої Азії, Казахстану, Південного Сходу, Кавказу, в Україні зустрічається на берегах Азовського моря та в Криму. Росте в заплавах річок, на берегах зрошувальних каналів, водойм, на солонцюватих степових луках.
Правша заготівлі. Сировину заготовлюють з березня по листопад. Перед заготівлею надземну частину викошують. На великих заростях підземну частину виорюють тракторним плугом; при рідкому травостої викопують лопатою. Корені обтрушують, відокремлюють надземну частину.
Основні охоронні заходи. Під час збирання сировини беруть 50— 75 % усіх коренів і кореневищ, решту залишають у ґрунті для вегетативного розмноження та відновлення заростей. Також потрібно чергувати місця заготівлі. Повторне збирання сировини на ділянці проводять через 6—8 років.
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Перед сушінням із сировини видаляють корені, які мають темні плями, гнилі, вкриті пліснявою, уражені шкідниками, і нещільно складають у довгі та вузькі бурти для сушіння. Після висихання верхніх шарів коренів сировину перегортають таким чином, щоб верхні шари перемістилися вниз, а нижні — наверх. Можна сушити під навісами або в сушарнях за температури не вище ніж 50 °С. Такі висушені корені називають натуральним, або неочищеним, солодковим коренем. Для медичного застосування свіжі або трохи підв'ялені корені очищують від корка, складають у невеликі купки і досушують на сонці, при цьому отримують очищений солодковий корінь. Корінь вважається сухим, якщо при згинанні він ламається, а не гнеться.
Сировину пакують у купи масою до 200 кг. Зберігають в сухому місці, що добре провітрюється. Термін зберігання — 10 років.
Опис сг/ровшш. Шматки коренів і підземних пагонів циліндричної форми різної довжини, завтовшки 0,5—5 см і більше. Поверхня неочищених коренів і пагонів злегка поздовжньо-зморшкувата, вкрита бурим корком; очищена сировина зверху від світло- жовтого до бурувато-жовтого кольору з незначними залишками корка; злам світло-жовтий, волокнистий. Запах відсутній. Сйак солодкий, нудотний, дещо подразнювальний.
Діагностичні мікроскопічні ознаки. На поздовжньому зрізі кореня солодки помітні деревинні судини: пористі судини широкі з облямованими порами або бочкоподібні (діагностична ознака солодки) та група волокон з кристалоносною облямівкою.
Порошок кореня. Препарат у розчині хлоралгідрату світло-жовтого кольору. Діагностичними ознаками є волокна з кристалоносною облямівкою, пористі судини, шматочки бочкоподібних судин, крохмаль. 80%-й розчин Н2804 забарвлює порошок в оранжево- жовтий колір (гліциризин).
Хімічний склад сировини. Тритерпенові сапоніни (23 %) — гліциризин і гліциризинова кислота та її аглікон — гліциретинова кислота. Гліциризин являє собою кальцієву і калієву сіль гліциризи- нової кислоти і надає кореням солодкого смаку. Кореневища солодки містять більше гліциризину, ніж корені. Також містять крохмаль, слизи, пектин, флавоноїди (ліквіритин, неоліквіритин, ура- лозид, лікуразид тощо), ефірну олію, камеді, вітамін С, смоли.
Фармакологічна дія та застосування. Застосовують як відхаркувальний і пом'якшувальний засіб при катаральних захворюваннях дихальних шляхів, як послаблювальний — при хронічйих закрепах. Солодка додається до багатьох лікарських препаратів як речовина, що коригує смак. Емульгівні властивості солодки використовуються при виготовленні мікстур. Тритерпенові сапоніни солодки впливають на водно-сольовий обмін в організмі, їх дія подібна до дії гормонів кори надниркових залоз. Цю здатність препаратів солодки використовують для лікування бронхіальної астми та надниркової недостатності. Солодка має протизапальні властивості, які полягають у своєрідному припиненні запальних реакцій, спричинених гістаміном, серотоніном.
Лікарські форми та засоби. Корінь, настій, сироп, густий та сухий екстракти, грудний еліксир, порошок солодкового кореня складний. Сировина входить до складу грудного, послаблювального збору та збору "Елікасол". Препарат гліцерам підвищує функцію кори надниркових залоз, а також використовується для лікування алер- гійних захворювань (дерматити, бронхіальна астма); ліквіритон і флакарбін (флавоноїди) застосовують для лікування гіперацидних гастритів, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Рідкий екстракт кореня солодки входить до складу комплексного препарату гербогастрин, який застосовують при порушенні процесів травлення.
Кореневища з коренями синюхи — Ккіготаіа сит гайісіЬш Роїетопіі
Синюха блакитна — Роїетопіит соегиіеит
Родина синюхові — Роїетопіасеае
Російська назва: синюха голубая.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з товстим кореневищем і густими, тонкими мичкоподібними коренями (мал. 65). Стебла нечіткоребристі, порожнисті, прямостоячі, прості або галузисті у верхній частині. Стебло одне, рідше декілька, заввишки до 1 м. Листки чергові, нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарноперисті, складаються з 17—21 довгасто-яйцеподібних листочків. Квітки зібрані у волоті, мають приємний запах. Чашечка дзвоникоподібна, зало- зието-опушена. Віночок яскраво-синій, блакитний, темно-ліловий, рідше білий, п'ятипелюстковий, дзвоникоподібної форми. Плід — тригнізда багатонасінна коробочка яйцеподібної або кулястої форми. Насіння темно-коричневе. На першому році життя рослина утворює розетку прикореневих листків. Цвіте в червні—липні, насіння дозріває в серпні—вересні.
|
Поширення та, місцезростання. Росте у степовій та лісостеповій зонах Європи, на Кавказі, у Західному та Східному Сибіру. Вологолюбна, дуже чутлива до посухи та високої температури рослина, особливо на початку росту, проте стійка до низьких температур. Росте на вологих; луках, узліссях, берегах річок. Через складність заготівлі дикорослої сировини введена в культуру.
Правша заготівлі. Сировину викопують лопатою або плугом восени в кінці вегетації, у період зів'янення надземної частини рослин, після достигання плодів.
Основні охоронні заходи. Під час заготівлі сировини з дикорослих рослин потрібно чергувати місця заготівлі, використовувати зарості через 5—7 років (для забезпечення відновлення зарості).
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Після збирання сировину очищують від ґрунту, швидко миють у проточній воді, обрізують надземну частину, товсті кореневища розрізають уздовж. Сушать на горищі або на свіжому повітрі. Можна сушити в сушарнях за температури 50—60 °С, розклавши тонким шаром. При гарній погоді дозволяється сушити на сонці, періодично перегортаючи сировину. Вихід сухої сировини становить 19—20 %. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання — 2 роки.
Опис сировини. Цільні або розрізані вздовж кореневища з коренями. Кореневища горизонтальні, прямі або трохи зігнуті, іноді гіллясті, з численними придатковими коренями: довжина кореневищ — 0,5—5 см, товщина — 0,3—2 см. Поверхня кореневищ зморшкувата, злам рівний або зернистий. У центрі їх часто є порожнина, яка утворилась унаслідок руйнування серцевини.
Корені тонкі, завдовжки 7—35 см, завтовшки 1—2 мм, дрібні, шорсткі, циліндричні, вузлуваті, крихкі.
Колір кореневищ на поверхні сірувато-бурий, на зламі — жовтувато-білий або білий. Корені зверху жовті, на зламі — білі. Запах слабкий, специфічний. Смак гіркуватий.
Хімічний склад сировини. Містить тритерпенові сапоніни групи Р-амірину (до 20—30%), які мають високу гемолітичну властивість. Ці сапоніни мають назву полемонозиди. Крім сапонінів містяться також ліпіди, органічні кислоти, смолисті речовини, крохмаль, ефірна олія.
Фармакологічна дія та застосування. Відхаркувальна дія зумовлена наявністю тритерпенових сапонінів, які також мають седативні властивості. За ефективністю заспокійливої дії препарати синюхи перевершують препарати валеріани. Крім того, синюха справляє антисклеротичну та гіпотензивну дію.
Застосовують як відхаркувальний засіб при катарах верхніх дихальних шляхів, бронхітах, бронхопневмоніях, абсцесах легень і як седативний засіб. Разом з травою сухоцвіту багнового синюху
використовують як ранозагоювальний засіб при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
У науковій медицині синюха вперше була запропонована М.М. Варлаковим (1932) як замінник імпортної сенеги.
Лікарські форми. Відвар, сухий екстракт.
Корені аралії маньчжурської — Кайісез Агаїіае тапйзкигісае
Аралія маньчжурська — Агаїіа тапсізкигіса Кирг. еі Махіт
Поиск по сайту: