АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Фенолосиирти, фенілоцтові кислоти

Читайте также:
  1. Визначення ступеня та константи дисоціації оцтової кислоти
  2. Лікарські засоби – похідні амідів сульфанілової кислоти
  3. НУКЛЕИНОВЫЕ КИСЛОТИ

 

 


с6- с2


о'
с63

чСН2СООН п-Оксифенілоцтова кислота Кумарини, хромони


 

Кумарин


 

 


Флавоноїди

(•'п. С3. С6


 

 


Флаван: Лігнани

---- 01 1;і-- СІ І---- СІ Із


 

 


СН3 Сїт- СНз

Антраценопохідні О
, Антрахінон
Ці
Дубильні речовини
ОН
он
он
н
п

Ц, С3 с3 с66- С36)


 

 


он

Фенольні сполуки — це безбарвні або забарвлені, з характер­ним запахом кристалічні або аморфні речовини, рідше рідини, добре розчинні у воді та в органічних розчинниках (спирт, ефір, хлоро­форм). Мають кислотні властивості, тому з основами утворюють солеподібні продукти — феноляти. Фенольні сполуки легко окис- нюються, особливо в лужному середовищі і під дією кисню по­вітря. З іонами важких металів утворюють забарвлені комплекси. Фенольні сполуки здатні утворювати продукти різного забарвлення з діазонієвими сполуками, що використовуються в аналітичній практиці. Крім спільних для усіх фенолів якісних реакцій існують також специфічні групові реакції, які розглядатимуться при вив­ченні окремих груп біологічно активних речовин фенольного ха­рактеру.

Препарати на основі фенольних сполук використовують у ме­дичній практиці як протимікробні, протизапальні, сечогінні, в'я­жучі, тонізуючі, послаблювальні засоби тощо.

Прості феноли зустрічаються в рослинах нечасто. Фенол у чи­стому вигляді виявлено в голках та шишках сосни звичайної, в ефірній олії листків тютюну. Дещо поширеніший гідрохінон у виг­ляді різних сполук. Наприклад, його глікозид арбутин зустрічається в рослинах родин вересові, розові тощо.

Фенолокислоти в рослинному світі значно поширені. Але немає жодної лікарської сировини, в якій би вони були основними біо­логічно активними речовинами. В основному фенолокислоти вис­тупають як супутні речовини. Наприклад, у рослинах накопичуєть­ся протокатехова і галова кислоти, які беруть участь у загальному лікувальному ефекті сумарних препаратів.

Фенолоспирти та їх глікозиди виявлено в родіолі рожевій.

Похідні простих фенолів зустрічаються в рослинах переважно у вигляді глікозидів, що отримали назву фенолглікозидів.

Фенолглікозиди — це глікозиди, агліконами яких є феноли. Уперше фенолглікозид виділено у 1828 р. французьким ученим Леру з кори верби. Витяжку з кори, яка містить фенолглікозид саліцин, тривалий час використовували як знеболювальний та протизапальний засіб.

Фенолглікозиди зустрічаються в рослинах таких родин: вере­сові, товстолисті, розові, айстрові. Глікозид салідрозид у значній кількості накопичується в корі верби та кореневищах і коренях родіоли рожевої.

У чистому вигляді фенолглікозиди — це безбарвні або забарв­лені в жовтуватий колір кристалічні речовини, розчинні у воді, етиловому та метиловому спиртах, нерозчинні в етиловому ефірі та хлороформі. Під дією кислот і ферментів вони здатні розклада­тись на аглікон та цукрову частину. Характеризуються оптичною активністю. Фенолглікозиди, що мають вільну гідроксильну гру­пу, дають всі реакції, характерні для фенолів.

Якісні реакції на арбутин.

1. 0,5 г подрібнених листків кип'ятять з 10 мл води протягом 2—3 хв і після охолодження фільтрують. До 1 мл фільтрату дода­ють маленький кришталик сульфату закису заліза: рідина спочат­ку забарвлюється в бузковий, а потім у темно-фіолетовий колір з випаданням темно-фіолетового осаду;

2. До 1 мл фільтрату (у фарфоровій чашці) додають 4 мл роз­чину аміаку і 1 мл 10%-го розчину натрію фосфорно-молібденово- кислого у хлоридній кислоті: з'являється синє забарвлення.,

Особливості заготівлі, сушіння і зберігання. Лікарську рослинну сировину, що містить фенолглікозиди, збирають, у фазу найбіль­шого накопичення біологічно активних речовин. Листя мучниці та брусниці за один сезон заготовлюють двічі: рано навесні, до цвітіння рослин, і восени, під час дозрівання плодів. Кореневища з коренями родіоли рожевої збирають наприкінці вегетації. Су­шать природним шляхом у приміщенні, що добре вентилюється, розстилаючи тонким шаром, або в сушарнях при температурі не
вище 50 °С (сировину родіоли рожевої сушать при температурі 50 -60 X). Висушену сировину-зберігають в сухому, добре про­вітрюваному приміщенні.

Застосування. Фенолглікозиди (арбутин) справляють антисеп­тичну, дезінфекційну та діуретичну дію; глікозид салідрозид — стимулювальну та адаптогенну дію.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)