|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ЛАТИНСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИНА Аскійеа тШе/оІіит Ь. — деревій звичайний. Назва Аскіїїеа походить від імені грецького міфічного героя Ахілла, учня кентавра Хірона. За міфом Ахілл уперше використав цю траву, яка має кровоспинну і знеболювальну властивості, для лікування ран. Міііе- /оііит — деревій (від латинського тійе — тисяча, /оіііит— листя). Назва вказує на сильно розсічене листя. Асогш саіатш Ь. — аїр тростинний; родова латинська назва пов'язана з грецьким словом "Асогоп"; Коге — очне яблуко, оскільки рослину використовували при очних хворобах. Лат. саіатш (ім.) —від грецького каїатоз — очерет, що походить у свою чергу від староіндійського каїата і арабського каїеі — очерет, а також назва тростинки для письма. Як і очерет, аїр росте по берегах, у воді і часто поряд з очеретом. АйопІ8 юегпаїіз Ь. — адоніс весняний, горицвіт, чорногірка, стародубка. Назву АйопІ8 дано рослині за красу квітки на честь прекрасного юнака Адоніса, улюбленця Афродіти. За міфом, він був убитий на полюванні розлюченим вепром. Засмучена богиня з краплин його крові виростила квітку — втілення краси юнака. Міф про Адоніса символізує вмирання та оживання рослинного царства. Зародившись у Сирії, міф проник до Єгипту, звідки через Кіпр потрапив до Греції, а потім — до Риму. Уегпаїш (прикм.) — весняний, оскільки адоніс цвіте ранньої весни. АІІіит сера Ь. — цибуля звичайна. Назва аіііит пов'язана, вірогідно, з кельтським аіі — пекучий (за смаком цибулини). Можливо, аШит походить від латинськ. каїіит (каїаге — пахнути), оскільки рослина має сильний запах. У давніх римлян аіііит (аііит) — часник. Сер (або сар) — від кельтськ. голова, назва сера — цибулина, пов'язана з формою голови. АІІіит заііюит Ь. — часник посівний; заіїшт {-а, -ит; прикм.) — посівний. Аіпш §Іиіїпо$а Ь. — вільха чорна, або клейка. Аіпш — назва вільхи у давньоримських письменників (Вітрувія, Плінія). Назва походить від кельтськ. аі — при, Іап — берег (пов'язано з місцем зростання рослини); фіііпозш {-а, -ит; прикм.) — клейкий. Молоде листя цього виду дуже клейке. Аіпиз іпсапа Ь. — вільха сіра; іпсапш (-а, -ит; прикм.) — сивий (у цього виду листя сірувато-зелене). Аіое агЬогезсет Міїї. — алое деревовидне. Назва цієї рослини згадується в працях Діоскорида, Плінія, Цельса. АгЬогезсет (прикм.) — деревовидний. Аіое юега Ь. — алое справжнє; юегиз (-а, -ит; прикм.) — істинний, справжній. Сухий, згущений сік листків алое називають са- буром. Ця назва походить від арабського слова заЬг — терпіння, оскільки рослина, вирвана з землі, може тривалий час залишатися живою (до півроку). Тому в арабів алое — символ терпіння. Аіікаеа о$гсіпаІі$ Ь. — алтея лікарська. Назва Аіікаеа походить від грецьк. аіікаіа, аіікоз (ім.) — лікарський засіб, аіікотаг (дієсл.) — зцілююсь, виліковуюсь. Назва пов'язана з лікарським застосуванням рослини. Діоскорид пише: "Вона називається аіікаіа за свої численні лікувальні властивості". О^гсіпаїіз (-е; прикм.) — аптечний, лікарський. Атті ьізпа^а Ь. — амі зубна. Атті — грецька назва цієї рослини у працях Діоскрида пов'язана, мабуть, зі словом аттоз — пісок, у зв'язку з місцем зростання більшості видів. Уізпа£а (Ьізпа- §а, або Ьизпа£а) — від італійської народної назви. Апітт юиІ§аге Сгаеііп. — аніс звичайний. Назва апізит походить від грецького апізоп — аніс. Назва зустрічається у працях Діоскорида, Галена, Плінія. Корінь грецького слова апізоп потрапив до багатьох європейських і азіатських мов. УиІ§аге (прикм.) — звичайний. Агсіозіаркуіоз июа-игзі Ь. — мучниця звичайна. Назва агсіо- зіаркуіоз походить від грецьк. агкіоз — ведмідь, зіаркуіе — виноградне гроно. Латинською июа — також виноградне гроно, игзиз — ведмідь. Отже, родова і видова назви перекладаються однаково — ведмежий виноград. Ведмеді охоче поїдають ці ягоди. Агтепіса юиІ§агІ8 Ьат. — абрикос звичайний. Агтепіса — від прикм. агтепісш (-а, -ит) — вірменський. Плоди абрикоса вперше потрапили до Риму з Вірменії (лат. — Агтепіа). УиІ§агІ8 (~е; прикм.) — звичайний. Агпіса топіапа Ь. — арніка гірська, баранник. Назва Агпіса походить від грецьк. ріагтіке — чхальна трава (від дієсл. ріаіго — чхаю). Рослину почали називати Агпіса у XVII ст. Мопіапш {-а, -ит; прикм.) — гірський, за місцезростанням. Агіетізіа аЬзіпікіит Ь. — полин гіркий. Агіетша — так називали полин античні автори. Можливо, назва пов'язана з ім'ям грецької богині Артеміди (Агіетк). Пліній вважає, що назва дана на честь Артемізії Галікарнаської, дружини Мавзола, короля Карії (IV ст. до н. е.), яка вилікувалась за допомогою цієї рослини. Можливо також, що в основі назви лежить грецький прикм. агіете8 — неушкоджений, здоровий, у зв'язку з лікувальними властивостями рослини. Іменник аЬзіпікіит походить від грецьк. а — не, рзіпікоа — задоволення, тобто рослина, яка не дає задоволення через свій гіркий смак. Азіга^аіиз йазуапікж Раїї. — астрагал шерстистоквітковий. Азіга§аІо$ (від грецького) — гральна кістка з баранячих щиколоток. Насіння астрагалу нагадує за формою ці кістки. Оазуапікт (-а, -ит; прикм.) — шерстистоквітковий. Аігора Ьеііайоппа Ь. — красавка, беладона або соннота. Аігора — таку назву дав цьому роду К. Лінней через отруйні його властивості, що пов'язано з ім'ям грецької богині — Атропи, яка нібито перерізує нитку життя кожного смертного (від грецьк. аігороз — неминучий, невідворотний, безповоротний). Іменник ЬеІІаАоппа — від італійськ. Ьеііа — гарна, Лоппа — жінка. Жінки соком ягоди цієї рослини натирали як рум'янами щоки і капали його в очі, унаслідок чого розширювались зіниці й очі мали блискучий вигляд і ставали темними. В Вег§епіа сгаз8І/оІіа Ь. — бадан товстолистий. Назву Вег£епіа дано на честь професора анатомії, патології, терапії і ботаніки К.А. юоп Вег§еп (Німеччина, XVIII ст.). Сга$$і/оІіа (-а, -ит; прикм.) — товстолистий (від сгаааш (-а, -ит) — товстий, /оііит — листя). Веіміа риЬе8сеп8 Екгк. — береза пухнаста. Назва Веіміа зустрічається в давньоримських авторів (Пліній). Пов'язано, очевидно, з кельтським Ьеіи — береза; риЬезсет (дієприкм.) — опушений, пухнастий. Вид розпізнається за густим опушенням молодих листочків та гілочок. Веіиіаюеггисоза Екгк. — береза бородавчаста; ьеггисозиз (-а, -ит; прикм.) — бородавчастий. Гілочки цього виду вкриті бородавками. Війепз ігірагіїіа Ь. — череда трироздільна. Назва Війепз походить від Віз — двічі; йепз — зуб. Це пов'язано з тим, що у плодів є два зубчастих вістря. ТгірагШш (-а, -ит; дієприкм.) — трироздільний. Вгаззіса їипсеа Сгегп. (зуп. Зіпаріз іипсеа Сгегп.) — гірчиця сарептська. Вгаззіса —давньолатинська назва капусти, яка належить до того самого роду; походить від кельтськ. Ьгезіс — капуста. Можливо, є зв'язок з грецьким Ьгахеіп — варити, готувати. ]ипсет (-а, -ит, прикм.) — ситниковий, комишевий (від^иисия — ситник, комиш). Зіпаріз походить від грецького зіпарі — гірчиця (у Діос- корида — зіпері, у Плінія — зіпаріз). с Саіепйиіа о^ісіпаїіз нагідки лікарські. СаІепЛиІа — зменшене від саіепйае — назва першого дня кожного місяця в римлян; пов'язано з тим, що нагідки цвітуть протягом тривалого часу; о^ісіпаїіз\-е; прикм.) — аптечний, лікарський. Сарзеїіа Ьигза разіогіз Ь. — грицики звичайні. Сарзеїіа — маленька коробочка, зменшене від латинськ. сарзиіа — коробочка. Вигза від латинського — сумка, разіогіз — пастух; таким чином, Ьигза разіогіз — пастуша сумка, оскільки трикутна форма плодів нагадує маленьку коробкоподібну сумку пастуха. Сарзісит аппиит Ь. — перець однорічний. Назва сарзісит, можливо, пов'язана з грецьким дієсл. каріо (майбутній час — карзо) — кусаю, печу, через жалючий смак плоду. Можливо, є зв'язок з латинським словом сарза — коробка, футляр, тому що насіння рослини знаходиться в оболонці. Аппииз (-а, -ит; прикм.) — однорічний. Саззіа асиіі/оііа Оеі. — касія гостролиста. Назва Саззіа зустрічається у працях Діоскорида, Плінія. Походить від єврейськ. ке- гіоік. Тільки у Ліннея використано як родову назву для сучасної касії. Асиіі/оііиз (-а, -ит; прикм.) — гостролистий (асиіиз, -а, -ит — гострий,/оііит — листя). Назва сировини: Роїіит Зеппае — листя сени, олександрійське листя. Зеппае — від арабської назви листа запа або зипа. Завдяки арабам сену застосовують у європейській медицині. Сепіаигеа суапш Ь. — волошка синя. Назва Сепіаигеа походить від грецьк. кепіаигеа — кентавр, зустрічається у творах Арі- стотеля; назва пов'язана з міфічним кентавром Хіроном, який широко використовував у лікуванні трави (за повідомленням Плінія); суапш — від грецьк. куапоз — темно-синій. Сепіаигіит итЬеІаіит ОіІіЬ. (зуп. Егуікгаеа сепіаигіит) — золототисячник зонтичний, або звичайний. Назва сепіаигіит походить від лат. сепіит — сто, аигит — золото (тобто рослина, яка коштує сто золотих монет). Тим самим зазначається цінність цієї рослини, яка має лікувальні властивості. ІІтЬеІаіит (-а, -ит; прикм.) — зонтичний, за формою суцвіття. Егуікгаеа — від грецьк. егуікгоз — червоний, за забарвленням квіток. СкеШопіит та)ш Ь. — чистотіл великий. Назва СкеШопіит походить від грецьк. скеїійоп — ластівка (мабуть, тому що рослина з'являється з прилітом ластівок і в'яне з їхнім відльотом). У працях Діоскорида є ще одне народне повір'я про цю траву: "Розповідають, якщо пташеня ластівки осліпне, ластівка-мати приносить цю траву і виліковує його". Ма]из —порівняльний ступінь від прикм. та&пиз (-а, -ит) — великий. Сіаюісерз ригригеа Тиіапзе — ріжки. Сіахлсерз походить від лат. сіаюіз — булава, серз — від сариі, сарійз — голова; ригригеиз {-а, -ит; прикм.) — пурпуровий, червоний. Спорові тільця ріжок при проростанні мають булавоподібну форму і червоний колір. Назва сировини: Зесаіе согпиіит — точний переклад "рогате жито". Гриб паразитує переважно на житі (Бесаіе сегеаіе — жито) у вигляді зігнутих, схожих на ріг, утворень. Согпиіш (-а, -ит; прикм.) — рогатий (від лат. согпи — ріг). Французька назва маткових ріжок — ег§оі (ерго). Звідси походить назва алкалоїдів ріжок: ерготамін, ерготоксин та ін. Сопоаііагіа таіаїїз Ь. — конвалія звичайна. Назва Сопюаііагіа походить від лат. сопюаіііз — долина, грецьк. Іеігіоп — лілія (тобто лілія долин, у зв'язку з місцезростанням і приємним запахом); та^аііз {-е\ прикм.) — травневий, оскільки рослина цвіте у травні. Согіапйгит заішит Ь. — коріандр посівний. Зустрічається у творах Аристофана, Теофраста та ін. авторів як слово когіаппоп. Походить від грецьк. когіз — клоп, через те що недозрілі плоди мають запах клонів. Заіюиз (-а, -ит; прикм.) — посівний. Сгаіае&ш охусапіка Ь. — глід колючий, або звичайний. Назва Сгаіае§из походить від грецьк. кгаіоз — сила, а£еіп — вести, діяти; можливо, внаслідок міцності й твердості деревини або через наявність твердих колючок, які слугують засобом захисту. Охусапіка — від грецьк. охуз — гострий, асапіка — колючка (рослина гостроколюча). СисигЬііа реро £,. — гарбуз звичайний. Назва СисигЬііа походить від лат. сиситіз — огірок, огЬіз — коло. Гарбуз і огірок належать до однієї родини; плід гарбуза має кулясту форму. Видова назва реро походить від грецьк. рероп — стиглий. В Ваіига зігатопіит Ь. — дурман звичайний. Назва Иаіига — від арабськ. іаіогак (іаі — колоти, оскільки ця рослина з колючими плодами). Походження зігатопіит нез'ясовано, але є припущення, що слова зігатопіит і йаіига мають спільний корінь. БщИаИз сіїіаіа Тгаиіге. — наперстянка війчаста. Ощііаііз — буквально: те, що належить до пальця (від лат. йщііаііз — палець, йщііаЬиІит — наперсток). Назви, як латиною, так і українською, пов'язані з наперсткоподібною формою квітки. Сїііаіш (-а, -ит; — війчастий, від сіїіа — вії). Край листя цього виду війчастий. Вщііаііз /егги§іпеа Ь. — наперстянка іржава; /еггифіеиз (-а, -ит; прикм.) — іржавий, кольору іржі. На квітках цього виду є плями іржавого забарвлення. Вщііаііз £гапйфога МШ. — наперстянка великоквіткова; ^гапйфогиз {-а, -ит; прикм.) — великоквітковий. Ощііаііз Іапаіа Екгк. — наперстянка шерстиста; Іапаіш (-а, -ит; прикм.) — шерстистий, від лат. Іапа — шерсть. Квіткова вісь цього виду повністю опушена. ОІ£ІіаІіз ригригеа Ь. — наперстянка пурпурова; ригригеиз (-«, -ит; прикм.) — пурпуровий, червоний (за забарвленням квіток). Огуоріегіз£1іхтаз Ь. — щитовник чоловічий. Назва йгуоріеггз походить від грецьк. йгуз — дуб, ріегіз — папороть; тобто папороть, що росте в дубових лісах; від лат. /іііх — папороть, таз (прикм.) — чоловічий. Е Ескіпорах еіаіит Макаї. — ехінопанакс високий. Назва Ескіпорах походить від грецьк. ескіпоз — їжак, що пов'язано з великою кількістю колючок, які покривають рослину; рапах — від грецьк. рапакеіа — панацея; засіб, який все виліковує (грецьк. рап — все, акеотаі — виліковую), еіаіш (-а, -ит; прикм.) — високий. Еркейга ециізеііпа В§е. — ефедра хвощова. Еркейга — назва цього роду зустрічається у стародавніх авторів. Походить, можливо, від грецького ері — на, кейга — сідниця, сидіння (тому що здається, що рослина сидить на скелі). Едиізейпш (-а, -ит; прикм.) — хвощовий, оскільки рослина нагадує хвощ (Едиізеіит). Ециіьеіит агюеше Ь. — хвощ польовий. Назва Едиізеіит походить від лат. ециш — кінь; зеіа — щетина, жорстке волосся (у цьому випадку має значення "хвіст"); уперше вжито Плінієм для одного виду хвоща, який своїми тонкими гілочками нагадав йому хвіст коня. Агюепш (-е; прикм.) — польовий (за місцезростанням). Еисаіуріш §ІоЬиІж ЬаЬіІІ. — евкаліпт кулястий, або блакитний. Назва Еисаіуріш походить від грецьк. еи — добре, каїуріоз — зачинений. У рослини добре закриті кришечкою бутони, §ІоЬиІш — кулька (пов'язано з формою плоду). Р Ра&оругит ш&Шаіит СіїіЬ. — гречка посівна. Назва/а§оругит походить від лат. /а£ш — бук і грецьк. ругоз — пшениця, тобто букова пшениця. Плоди гречки нагадують за зовнішнім виглядом тригранні букові горішки і з них також виробляють борошно, як і з пшениці. 5а§ііїаіит (-а, -ит; прикм.) — стрілоподібний (за формою листків). Роепісиїит ьиі^аге Мііі. — фенхель звичайний, кріп аптечний. Роепісиїит — зменшене від лат. /оепит — сіно. Назва пов'язана або з духмяним, як у сіна, запахом, або з травоподібним тонкороз- січеним листям, яке нагадує сіно. УиІ§агіз (-е; прикм.) — звичайний. Рга§агіа юезса Ь. — суниці лісові. Давня латинська назва суниці — Рга£а. Згадується в працях Вергілія, Овідія і Плінія, але тільки Апулей детально описує її лікувальні властивості. Рга^агіа — від /га§а; можливо, є зв'язок з дієсловом /гадгаге — пахнути, оскільки плоди суниці мають приємний запах; юезсш (-а, -ит; прикм.) — дрібний. Ргап£иІа аіпж Мііі. — крушина вільхоподібна, або ламка. Назва Ргащиіа походить від лат./гап^еге — ламати, оскільки в крушини ламка деревина, аІпи$ — вільха; тут вжито в значенні "вільхоподібна" (за формою листків). О Сіусуггкіга §ІаЬга Ь. — солодка гола. Назва Сіусуггкіга означає "солодкий корінь" (від грецьк. §1укуз — солодкий, гкіга — корінь), коріння рослини має солодкий смак. Від цього слова виникло пізньолатинське Іідиігііїа, яке вживається для визначення сировини: Еайіх Ііциігіїіае — коріння солодки. СІаЬег (-а, -ит; прикм.) — голий, гладенький (поверхня бобів гола, на відміну від деяких інших видів). Спаркаїіит иіщіпозит Ь. — сухоцвіт багновий. Назва Спаркаїіит походить від грецьк. ріаркаїоп — повсть, за повстистим опушенням рослини; иіщіпозиз (-а, -ит; прикм.) — багнистий, вологий (за місцезростанням рослини). н Неііапікж аппит Ь. — соняшник однорічний. Назва Неііапікш походить від грецьк. кеііоз — сонце, апікоз — квітка, оскільки рослина повертає квітковий кошик за сонцем; аппш {-а, -ит, прикм.) — однорічний, від лат. аппш — рік (рослина живе лише один рік). Неііскгузит агепагіит Ь. — цмин пісковий, безсмертник польовий, сухоцвіт. Назва Неііскгузит походить від грецьк. кеііоз — сонце, скгузоз — золото. Назва пов'язана з золотисто-жовтим забарвленням квіток. Агепагіш (-а, -ит; прикм.) — пісковий, від лат. агепа — пісок (за місцезростанням рослини). НеІІеЬогиз ригригазсет ШіШ. — морозник червонуватий. НеІІеЬогш — латинська транскрипція давньогрецької назви рослини кеІІеЬогоз. Походить від грецьк. кеііеіт — віднімати життя, вбивати і Ьога — їжа, харчі, тобто рослина, яка вбиває, якщо її з'їсти (це свідчить про її отруйність); ригригазсеш — трохи пурпуровий, червонуватий (за забарвленням квіток). Нірроркае гкатпоійез Ь. — обліпиха крушиноподібна. Нірро- ркае — від давньогрецької назви рослини кірроркаез. Походить від грецьк. кірроз — кінь, ркаоз — світло (ркаеіпоз — блискучий, сяючий). У Давній Греції обліпихою лікували коней, внаслідок чого їх шерсть набувала блискучого чорного забарвлення. Екатпо- Шез (прикм.) — крушиноподібний (від гкатпиз — крушина, оиїез — схожий), від грецьк. еійоз — зовнішній вигляд. Нитиіиз Іириіиз Ь. — хміль. Походження назви цієї рослини пояснюють по-різному. Можливо, вона походить від китиз — ґрунт, оскільки рослина витка, і якщо немає підпорки, вона стелиться по землі; можливо, за тих самих причин — китіїіз — низький; Іириіш — від італ. Іириіо — назва хмелю. Можливо, Іириіш є зменшувальним від лат. Іириз — вовк, оскільки хміль обвиває інші рослини і душить їх (наприклад, верби). Тому Пліній називає хміль "Ьириіиз заіісіагіиз" — "вовк для верби" (верба — заііх). Нуозсуатиз пщег Ь. — блекота чорна. Нуозсуатиз — від дав- ньогрецьк. назви рослини куозкуатоз (куоз — свиня, куатоз — біб). Назву дано Діоскоридом, який помітив, що свині, які поїдали рослину з плодами, падали в судомах і гинули. Швейцарський фармакогност Чирх вважає, що префікс куоз- використаний зневажливо — "свинячий біб", очевидно, через те що блекота росте на смітниках. №§ег (-а, -ит; прикм.) — чорний (зів квітки чорно- фіолетовий). Нурегісит рег/огаімт Ь. — звіробій продірявлений, або звичайний. Нурегісит — від давньогрецьк. курегісоп (курег — над, понад; егеіке — верес, тобто схожий на верес); рег^огаіиз (-а, -ит; дієприкм.) — продірявлений, оскільки чорні крапки на листках справляють враження, що вони проколоті. І Іпиіа кеііпіит £. — оман високий. Іпиіа — лат. назва рослини; кеііпіит утворено від імені Неіепе — Олена ("виросло зі сліз Олени"). Можливо, слово кеііпіит пов'язано з грецьк. кеіоз — багнисті луки (оман росте по березах річок і на вологих луках). 5 ]ипіреги$ соттипіз Ь. ялівець звичайний. Назва зустрічається у Віргілія і Плінія. Вважають, щозипірегиз походить від кельтського слова)епергиз — колючий (через колючі голки хвої). Лікар Кангіссер вважає, що в основі назви лежать корені слів їиьепіз — молодий, юний і рагеге ~ народжувати. Рослина вічнозелена і на ній постійно з'являються нові молоді голки. Соттипія (-е; прикм.) — звичайний. ь Ьатіпагіа }аропіса Агезск. — ламінарія японська. Назва Ьатіпагіа походить вщ іатіпа — тонке листя, пластинка, оскільки ця водорость має слань у вигляді довгої листоподібної пластинки; іаропісиз {-а, -ит, прикм.) — японський (географ.). Ьатіпагіа засскагіпа Ь. — ламінарія цукрова; засскагіпиз (-а, -ит, прикм.) — цукристий (від засскагит — цукор). ЬеЛит раїшіге Ь. — багно звичайне. Назва Ьейит пов'язана, очевидно, з лат. дієсл. Іайеге — шкодити (внаслідок сильного запаху рослини, що викликає запаморочення); раїизіег {-із, -е; прикм.) — багнистий (від раїиз — багно) — за місцезростанням. Ьеопигиз сагЛіаса Ь. — кропива собача. Назва Ьеопигиз походить від лат. Іео, род. відм. Іеопіз — лев і грецьк. ига — хвіст, тобто левохвістник (назва пов'язана з тим, що суцвіття дещо схоже на кінчик левового хвоста); сагйіаса походить від грецьк. кагйгакоз — серцевий (кагйіа — серце), за медичним призначенням. Ьеопигиз ^иіп^ие^оЬаіиз СіІіЬ. — кропива собача п'ятилопатева; циіщиеІоЬаіиз (-а, -ит; прикм.) — п'ятилопатевий, від лат. диіщие — п'ять, Іоразі — лопать (за формою листків). Ьіпит изііаііззітит Ь. — льон звичайний. Ьіпит — від грецьк. Ііпоп, що походить у свою чергу від кельтськ. Ііп — нитка, оскільки із стебел роблять нитки і тчуть полотно; изііайззітит (-а, -ит; прикм.) — звичайний, той, що найчастіше використовується (за широким використанням рослини). м Маігісагіа скатотіїїа Ь. — ромашка звичайна, або аптечна. Назва Маігісагіа походить від лат. таігісх, род. відм. таігісіз — матка, тобто маточна трава (у давнину рослину використовували при жіночих хворобах); скатотіїїа походить від грецьк. скатаі — на землі, внизу (вказує на низькорослість трави) і теїоп — яблуко (круглі квіткові головки нагадують за формою маленькі яблука). Маігісагіа таігісагіоійез Рогіег. — ромашка зелена; таігіса- гіоійез (прикм.) — подібний до ромашки, від таігісагіа (див. вище) й оійез — подібний (від грецьк. еійоз — зовнішній вигляд). Меіііоіиз о^гсіпаїіз Ь. — буркун лікарський. Меіііоіиз — латинізоване грецьке слово теїііоіоз від теїі — мед, іоіоз — солодка, кормова трава, конюшина (тобто "медова конюшина"). Квітки буркуну приваблюють бджіл і є добрим медоносом, а трійчасті листки нагадують конюшину. ОЦ/ісіпаІіз (-е; прикм.) — лікарський, аптечний. Меіізза о$ісіпаІіз Ь. — меліса лікарська. Назва Меіізза походить від грецьк. теїізза — бджола (рослина приваблює бджіл); о$ісіпаІі$ \-е; прикм.) — лікарський, аптечний. Мепіка рірегііа Ь. — м'ята перцева. Мепіка— від давньогрец. тепіка, або тепіке. За міфом, ця назва походить від імені німфи Мінти, яку Прозерпіна перетворила на рослину. Рослина згадується у творах Плінія. Рірегііиз (-а, -ит; прикм.) — перцевий (через пекучий смак). Мепуапікез ігЩоііаіа Ь. — бобівник трилистий. Назва Мепуапікез (у Теофраста — тепуапікоз) походить від грецьк. те- пупіка —небагато, недовго і апікоз — квітка (за рожевими квітками цієї рослини можна впізнати багнисті місця). Тгі/Іойаіа {-а, -ит; прикм.) — трилистий (листя рослини трійчасті). О Оіеа еигораеа Ь. — маслина, оливкове дерево. Оіеа — назва оливкового дерева в римлян, походить від грецьк. еіаіа — оливкове дерево; вигораєш {-а, -ит; прикм.) — європейський. Опопіз агюетіз Ь. — вовчуг польовий. Опопіз — від грецьк. колюча рослина, молоді пагони якої вживали в їжу як салат. Можливо, назва пов'язана з грецьк. опоз — віслюк (за Діоскоридом віслюки охоче поїдають цю рослин). Агюепзіз (-е; прикм.) — польовий. Огі§апит юиІ£аге Ь. — материнка звичайна. Назва Огі§апит походить від грецьк. огоз — гора, §апоз — прикраса, тобто "прикраса гори", гарна гірська рослина (назва зустрічається у Діоско- рида, Теофраста); юиІ§агіз {-е; прикм.) — звичайний. Огікозіркоп зіатіпеш Вепїк. — нирковий чай. Назва Огіко- зіркоп походить від грецьк. огікоз — прямий, зіркоп — трубка (двогубий віночок у вигляді трубки); зіатіпеиз {-а, -ит; прикм.) — тичинковий. Видова назва пов'язана з тим, що квітки рослини мають довгі, дуже помітні тичинки. Р Райиз гасетоза СіїіЬ. — черемха звичайна. Райш — від лат, назви річки По в Північній Італії; гасетозш {-а, -ит; прикм.) — волотеподібний. Рапах зскітещ С.А.М. — женьшень. Назву Рапах запропонував у 1753 р. К. Ліннєй. Походить від грецьк. рапакеіа — панацея, засіб від усіх хвороб (рай — все, акеотаі — виліковую); зскіпзещ (§іпзеп§) — китайська назва коріння женьшень ("жень" — людина, "шень" — корінь (корінь, схожий на фігуру людини)). Рараюег зотпі/егит Ь. — мак снодійний. Рараюег — стародавня назва рослини від лат. раюаз — молочко, оскільки всі органічні рослини містять молочний сік. Уег — від прикм. юегиз (-а, -ит) — справжній. Сік маку підмішували маленьким дітям у їжу, щоб вони краще спали. 5отпі/ег,/ега,/егит (прикм.) — снодійний, присипляючий (за снодійною дією маку) від зотпиз — сон,/егге — нести, приносити (дослівно — той, що приносить сон). Ріпиз зііюезігіз Ь. — сосна звичайна, або лісова. Ріпиз — давня назва сосни. Вважають, що назва пов'язана з кельтським ріп — гора. 5ііюезіег (-із, -е; прикм.) — лісовий, від лат. зііьа — ліс. РІапіа§о тщог Ь. — подорожник великий. Назва Ріапіа^о походить від лат. ріапіа — підошва, стопа, а§еге — водити, йти; пов'язано з тим, що листя деяких видів (у тому числі й подорожника великого), які прилягають до землі, схожі на сліди ніг. Індійці так і називають подорожник — "слід білої людини". Ма)Ог (прикм.) — буквально "великий". Роїетопіит соегиіеит Ь. — синюха блакитна. Назва Роїетопіит походить від грецьк. роїетоз — війна, суперечка; через те що між двома правителями — Полемоном з Понта і Філетайром з Каппа- докії — виникла суперечка з приводу того, хто відкрив лікувальні властивості цієї рослини. Можливо, назва пов'язана з ім'ям одного з цих правителів (Роїетоп). Соегиіеиз (-а, -ит; прикм.) — блакитний (квітки рослини блакитні). РоІу§опит аюісиїаге Ь. — спориш, гірчак пташиний. РоІу£опит — від давньогрецьк. назви рослини роІу§опоп — гірчак. Походить від роїу — багато, §опу — род. відм. §опа!оз — коліно, вузол (у багатьох видів рослин різко виділяються вузли на стеблах). Аюісиїаиз (-е; прикм.) — пташиний. РоІу£опит Ьізіогіа Ь. — гірчак зміїний. Назва Ьізіогіа походить від лат. Ьіз — двічі, іогіа — скручена (кореневище рослини двічі зігнуте). Роїщопит куйгорірег Ь. — гірчак перцевий, водяний перець. Назва куйгорірег походить від грецьк. куйгорірегі — водяний перець (куйог — вода, ререгі — перець). Рослина росте у воді і має пекучий смак. Роїу^опит регвісагіа Ь. — гірчак почечуйний; рег$ісагіа (від лат. регвіса— персик) — давня назва рослини пов'язана з тим, що листки схожі на листки персикового дерева. РоіепШІа егесіа Ь. ($уп. РоіепШІа іогтепШІа) — перстач прямостоячий. РоіепШІа— зменшене від лат. роіепііа — сила (рослина хоч і дрібна, але справляє сильну дію); егесіш (-а, -ит, прикм.) — прямостоячий, прямий; іогтепШІа (ім.) походить від лат. іогтеп- іит — страждання, сильний біль. Таку назву мала в середні віки хвороба з сильним болем у животі — кишкові кольки. Рослину вже тоді використовували при шлункових кольках і проносах. й Оиегсш гоЬигЬ. — дуб черешковий, або звичайний. Назва зустрічається у Цицерона та інших давніх авторів. Можливо, ця назва походить від грецьк. кеікеіп — бути шорстким, шершавим (за властивостями кори дуба); гоЬиг (ім.) — дуже тверда дубова деревина, тверде дерево взагалі. к Каиг&оі/га яегрепііпа Вепік. — раувольфія зміїна. Каишої/іа отримала назву на честь німецького лікаря і ботаніка XVI ст. Л. Ра- увольфа, який першим описав цю рослину; зегрепііпш (-а, -ит\ прикм.) — зміїний. Давнє народне використання коренів цієї рослини в Індії — від укусів змій та скорпіонів. Вкатпш саікагііса Ь. — жостір проносний. Ккатпт походить від давньогрецьк. гкатпоз — таку назву мали деякі колючі кущі, можливо, види крушини; саікагіісш (-а, -ит; прикм.) — проносний, той, що очищує (від грецьк. каікаігеіп — очищати) — за властивостями плодів рослини як проносного засобу. ВкаропИсит сагікатоіііез (ОС) Щіп. (зуп. Ьеигеа сагікатоійев Ь.) — великоголовник сафлороподібний, левзея сафлороподібна, маралій корінь. Назва ВкаропИсит походить від грецьк. Вка — Волга і лат. ропіісив {-а, -ит, прикм.) — понтійський, тобто рослина, яка росте вздовж берегів Волги або по інший бік Понту (Чорного моря); сагікатоійез (прикм.). Листя левзеї схожі на листя сафлори. Ьеигеа — левзея, від імені французького ботаніка сіє Ьеиге (1753 — 1835). Народна назва "маралів корінь" пов'язана з тим, що олені (марали) лікуються цим коренем. Вкеит іащиїісит Махіт. — ревінь тангутський. Ккеит походить від давньогрец. назви рослини — гкеоп. Лінней пояснює походження цієї назви від грецьк. дієслова гкееіп — текти (за по- слаблювальною дією коренів рослини). Російське "ревень" — від давньоперс. геїюепй, арабськ. гаюесі, оскільки ревінь завозили в Москву бухарські купці. Тап£ийсиз (-а, -ит; прикм.) — тангутський (географ.), за назвою місцевості Тангут у Тибеті, звідки Прже- вальський уперше привіз цю рослину. КіЬез пщгит Ь. — смородина чорна. КіЬез — латинізоване арабське гіЬаз — назва виду ревеня (Ккеит гіЬез) з кислим смаком, який зустрічається в Палестині. Коли араби в VII ст. завоювали Іспанію, то перенесли назву знайомого їм ревеню на аґрус, який має такий самий кислий смак (від іспанськ. гіЬезіо, лат. КіЬез £гоззиІагіа). Сучасний рід КіЬез включає в себе не лише аґрус, а й смородину. М£ег (-а, -ит; прикм.) — чорний (за кольором ягід). Кісіпиз соттипіз Ь. — рицина звичайна. Кісіпиз, можливо, пов'язане з давньоєгипетською назвою рослини кікі, що зустрічається в Діоскорида. За іншою думкою, оскільки насіння рицини схоже за формою, розмірами і кольором на кліща Іхойех гісіпиз, — назву кліща перенесено на назву рослини. Соттипіз (-е; прикм.) — звичайний. Коза сапіпа Ь. — шипшина собача. Назва Коза походить від давньогрецької гкойоп — троянда (очевидно, пов'язано з кельтським гкойй— червоний); сапіпиз (-а, -ит; прикм.) — собачий, від лат. сапіз — собака. Назва зневажлива, оскільки вказує на гірший вид шипшин; справді, у наш час стало відомо, що цей вид бідний на вітаміни. Коза сіппатотеа Ь. — шипшина корична; сіппатотеиз (-а, -ит; прикм.) — коричний, від лат. сіппатотит — кориця. Назва пов'язана з коричневим забарвленням гілок. КиЬиз Шаеиз Ь. — малина звичайна. КиЬиз — давньолат. назва рослини "ожина"; Шаеиз (-а, -ит; прикм.) походить від грецьк. ійаіоз — індійський, за Плінієм, за назвою гори їда на острові Крит, де росла сучасна малина або рослина схожого виду. 5аШа о$ісіпаІіз Ь. — шавлія лікарська. Назва 8аІгпа походить від лат. заЬиз (-а, -ит; прикм.) — здоровий, оскільки багато видів цієї рослини використовують як лікарські; о^гсіпаїіз (-е; прикм.) — аптечний, лікарський. ЗатЬисиз пщга Ь. — бузина чорна. Назва БатЬист походить від грецьк. ттЬих — червоний барвник, а також рослина, яку застосовують для фарбування в червоний колір (за кольором ягід іншого виду — бузини червоної). Крім того, можливий зв'язок із грецьк. затЬуке, перс. затЬиса — трикутний струнний інструмент (рід арфи), який виготовляють із деревини цього дерева. М£ег (-а, -ит; прикм.) — чорний, за кольором ягід цього виду. ЗапдиізогЬа о//ісіпаІІ8 Ь. — родовик лікарський. Назва ЗащиізогЬа походить від лат. шщиіз — кров, зогЬеге — всмоктувати (за кровоспинними властивостями рослини); о$гсіпаІІ8 {-е; прикм.) — аптечний, лікарський. Зскігапйга скіпетіз Ваіі. — лимонник китайський. Назва Зскігапйга походить від грецьк. зскігеіп колоти, розколювати, апег, род. відм. апйго8 — чоловік. Названа рослина так тому, що пелюстки відокремлені від квітколожа щілиною. Скіпепш (прикм.) — китайський, від Скіпа, або Зіпа — Китай (за місцезростанням). Зоркога раскусагра — софора товстоплода. Зоркога — латинізована арабська назва рослини 8о/ега; раскусагрш (-а, -ит; прикм.) — товстоплодий, від грецьк. раскуз — товстий, кагроз — плід. Рослина має характерні короткі й товсті плоди. ЗогЬиз аисирагіа Ь. — горобина звичайна. Назва ЗогЬиз походить від кельтськ. 8ог — терпкий (за смаком ягід). Можливо, є зв'язок з лат. дієсловом вогЬеге — їсти, оскільки більшість видів можна вживати в їжу. Аисирагіш (-а, -ит; прикм.) від лат. аисирагі — ловити птахів (аюіз — птах, сареіе — ловити). т Тапасеіит юиІ§аге Ь. — пижмо звичайне. Тапасеіит — середньовічна народна назва пижма; юиі^агіз (-е; прикм.) — звичайний. Тагахасит о^гсіпаїе ]УеЬ. — кульбаба лікарська. Назва походить, мабуть, від арабськ. іагаскакит, тобто рослина, схожа на цикорій. Можливо, що арабські вчені середньовіччя утворили це слово від грецького іагахія — хвороба очей і акеотаі — лікую, зціляю, оскільки кульбабу і цикорій використовували для лікування хвороб очей. О^ісіпаїіа (-е; прикм.) — аптечний, лікарський. Ткеа 8ІпешІ8 Ь. (,щп. Сатеїііа §іпепш) — чай китайський. Ткеа — латинізоване китайське іе — назва чайної рослини; зіпетіз (-е; прикм.) — китайський, від 8іпа (або Скіпа) — Китай. Назву Сатеїііа зустрічаємо в Ліннея ("Сгійса Ьоіапіса", 1737): "Сатеїіш/оз. Апфіз 1770", тобто англійцю ^зерішз Сагаеііиз рослина стала відома в 1700 р. Вірогідно, що мається на увазі Сеог§ ^зерЬ Катеї, латинізоване Сеощїш ]озерки$ Сатеїіш (1661—1706). ТкеоЬгота сасао Ь. — шоколадне дерево. Назва ТкеоЬгота походить від грецьк. ікеоз — бог,: Ьгота — їжа, тобто "їжа богів". Лінней дав таку назву дереву; сасао — перекручена мексиканська народна назва насіння — какакиаіі. Індіанська назва шоколаду "шоколатл" походить від слів "шоко" — піниться, "атл" — вода (індіанці готували шоколад так: розтирали насіння какао, додавали маїсове борошно і збивали в піну). Ткегторзіз Іапсеоіаіа К. Вг. — термопсис ланцетоподібний, мишатник. Назва Ткегторзіз походить від грецьк. ікегтоз — вовчий біб і орзіз — зовнішній вигляд, зовнішність; Іапсеоіаіш (-а, -ит; прикм.) — ланцетоподібний (за формою часток листка), походить від Іапсеоіаіа (зменшене від Іапсеа — піка, спис). Ткутиз зегруїіит Ь. — чебрець звичайний, тім'ян повзучий. Назву Ткутиз пов'язано, очевидно, з грецьк. ікуто — дух, мужність, сила (за збуджувальною, зміцнювальною дією). Можливо, ця назва походить від давньоєгипет. ікт, або ікат — назва духмяної рослини, схожої на чебрець. 5'егруїіит — від грецьк. назви цієї рослини кегруїіоп, що пов'язано з дієсловом кегреіп — повзти (рослина стелеться по землі). Тіїіа согйаіа Мііі. — липа серцелиста. Назва Тіїіа походить від грецьк. Іііеіа — липа, що пов'язано зі словом ріііоп — пір'я, крило. Квітконоси липи мають крилоподібний приквітковий листок. СогАаіиз (-а, -ит, прикм.) — серцелистий (від лат. согйіз — серце), що пов'язано з формою листка липи. ТиззіІа§о /ат/ага Ь. — підбіл звичайний, мати-й-мачуха. Назва ТіззіІа§о походить від лат. іїззиз — кашель, а§еге — вести, виводити. Назву дано за лікувальною дією рослини (відхаркувальна); /афіга (ім.) походить від лат./аг — мука,/егге — нести (зісподу листок — мучнисто-білий). о ІІгііса йіоіса Ь. — кропива дводомна. ІІгіїса — лат. назва рослини, яка походить від дієсл. игеге — пекти (за пекучою дією листків на шкіру). Назва зустрічається в Горація. Оіоісая (-а, -ит; прикм.) — дводомний, від грецьк. йуо — два, оікоз — дім (маточкові і тичинкові квітки кропиви розвиваються на різних екземплярах). V Уассіпіит тугііііж Ь. — чорниця. Уассіпіит — давня назва рослини від Ьассіпіит — ягідний кущ (Ьасса — ягода); тугіШш (ім.) — зменшене від тугіш (грецьк. тугіоз) — мирт, миртовий кущ, тобто маленький мирт (за формою листків). Уаіегіапа о^гсіпаїіз Ь. — валеріана лікарська. Уаіегіапа — середньовічна назва рослини; походить, очевидно, від дієсл. юаіеге — бути здоровим (за лікарською дією рослини). Дехто вважає, що це слово не романського походження, а запозичене, можливо, з арабської мови, тому що з'явилося вперше в латинському перекладі з арабської. 0$гсіпа1із (-е; прикм.) — аптечний, лікарський. УіЬигпит ориіш Ь. — калина звичайна. УіЬигпит — давня назва рослини, яка походить, можливо, від дієсл. ггіеге — плести (молоді гілочки можна використовувати для плетіння кошиків); ориіш (ім.) — латинська назва клена (листя калини нагадують листя клена). Уіоіа ігісоїог Ь. — фіалка триколірна. Уіоіа — назва левкої у давніх римлян; зменшене від грецьк. іоп — фіалка (корінь цього слова топ); ігісоїог (прикм.) — триколірна (за забарвленням квіток). Уізсит аІЬш Ь. — омела біла. Уізсит походить від грецьк. іхоз, що пов'язано з дієсл. ізскеіп — тримати, утримувати (у м'якоті плодів міститься каучукова клейка маса, що утримує насіння). Звідси походить і значення слова ьі$сит — пташиний клей (використовують для ловлі птахів). АІЬш (-а, -ит; прикм.) — білий (у рослини білі ягоди). 2еа тщш Ь. — кукурудза звичайна, маїс. Назва 2еа походить від грецьк. геіа — хліб (дієсл. геп — жити), тщш (ім.) — від мексиканської народної назви рослини такіг. Українська назва рослини "кукурудза" походить від ісп. Сисигиско. ю аГ В _ \о л 'Я- я* Iе-
§ М в У В О [і ч о н «а о в & з я 5 а & « «$> а> ш 8 Й \0 я!
' В О
ч § в. з ° Д =В Я
О «и Ич та я о к ~ 5 я" 1 м § 8 § і Р її*? ■д ™ М -- 0-1 о Ч м я Он н о в <и Я № н О) 2 \о а ° о ^ іА Он ® А м В к я е З й Й и I- § £ п о ■-Н Н к 8 \о Р •гі >> 8 Я в о о й и я Он.-г в ч Я Е о Я у о> Он О) в о в • І—І я \о Ч ч о в §1 Я У Я Р о м О І ч •і—І. а я" к в в н « Г& в В І 4 5 Щ о а 5 О • т—І ч я" ч я X о и о
Й М § о УО й О. • т-Н а ом я В і ■ ^ й^н Я.» ^ч си зк _ * 1 § 0 о я а-Я * 1 <и со о к о .3' ч •В V Я
го^ «і Н О я 0 « я 1-І ш Он щ \о я" ч 1 а' З 'В Я Ч
я 0 >» - £ «
О я
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.069 сек.) |