ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ЛАТИНСЬКИХ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

А

Аскійеа тШе/оІіит Ь. — деревій звичайний. Назва Аскіїїеа по­ходить від імені грецького міфічного героя Ахілла, учня кентавра Хірона. За міфом Ахілл уперше використав цю траву, яка має кро­воспинну і знеболювальну властивості, для лікування ран. Міііе- /оііит — деревій (від латинського тійе — тисяча, /оіііит— листя). Назва вказує на сильно розсічене листя.

Асогш саіатш Ь. — аїр тростинний; родова латинська назва пов'язана з грецьким словом "Асогоп"; Коге — очне яблуко, оскіль­ки рослину використовували при очних хворобах. Лат. саіатш (ім.) —від грецького каїатоз — очерет, що походить у свою чергу від староіндійського каїата і арабського каїеі — очерет, а також назва тростинки для письма. Як і очерет, аїр росте по берегах, у воді і часто поряд з очеретом.

АйопІ8 юегпаїіз Ь. — адоніс весняний, горицвіт, чорногірка, ста­родубка. Назву АйопІ8 дано рослині за красу квітки на честь прекрасного юнака Адоніса, улюбленця Афродіти. За міфом, він був убитий на полюванні розлюченим вепром. Засмучена богиня з краплин його крові виростила квітку — втілення краси юнака. Міф про Адоніса символізує вмирання та оживання рослинного цар­ства. Зародившись у Сирії, міф проник до Єгипту, звідки через Кіпр потрапив до Греції, а потім — до Риму. Уегпаїш (прикм.) — весняний, оскільки адоніс цвіте ранньої весни.

АІІіит сера Ь. — цибуля звичайна. Назва аіііит пов'язана, віро­гідно, з кельтським аіі — пекучий (за смаком цибулини). Можли­во, аШит походить від латинськ. каїіит (каїаге — пахнути), оскіль­ки рослина має сильний запах. У давніх римлян аіііит (аііит) — часник. Сер (або сар) — від кельтськ. голова, назва сера — цибу­лина, пов'язана з формою голови.

АІІіит заііюит Ь. — часник посівний; заіїшт {-а, -ит; прикм.) — посівний.

Аіпш §Іиіїпо$а Ь. — вільха чорна, або клейка. Аіпш — назва вільхи у давньоримських письменників (Вітрувія, Плінія). Назва походить від кельтськ. аі — при, Іап — берег (пов'язано з місцем зростання рослини); фіііпозш {-а, -ит; прикм.) — клейкий. Мо­лоде листя цього виду дуже клейке.

Аіпиз іпсапа Ь. — вільха сіра; іпсапш (-а, -ит; прикм.) — си­вий (у цього виду листя сірувато-зелене).

Аіое агЬогезсет Міїї. — алое деревовидне. Назва цієї рослини згадується в працях Діоскорида, Плінія, Цельса. АгЬогезсет (прикм.) — деревовидний.

Аіое юега Ь. — алое справжнє; юегиз (-а, -ит; прикм.) — істин­ний, справжній. Сухий, згущений сік листків алое називають са- буром. Ця назва походить від арабського слова заЬг — терпіння, оскільки рослина, вирвана з землі, може тривалий час залишатися живою (до півроку). Тому в арабів алое — символ терпіння.

Аіікаеа о$гсіпаІі$ Ь. — алтея лікарська. Назва Аіікаеа похо­дить від грецьк. аіікаіа, аіікоз (ім.) — лікарський засіб, аіікотаг (дієсл.) — зцілююсь, виліковуюсь. Назва пов'язана з лікарським застосуванням рослини. Діоскорид пише: "Вона називається аіікаіа за свої численні лікувальні властивості". О^гсіпаїіз (-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

Атті ьізпа^а Ь. — амі зубна. Атті — грецька назва цієї росли­ни у працях Діоскрида пов'язана, мабуть, зі словом аттоз — пі­сок, у зв'язку з місцем зростання більшості видів. Уізпа£а (Ьізпа- §а, або Ьизпа£а) — від італійської народної назви.

Апітт юиІ§аге Сгаеііп. — аніс звичайний. Назва апізит похо­дить від грецького апізоп — аніс. Назва зустрічається у працях Діоскорида, Галена, Плінія. Корінь грецького слова апізоп потра­пив до багатьох європейських і азіатських мов. УиІ§аге (прикм.) — звичайний.

Агсіозіаркуіоз июа-игзі Ь. — мучниця звичайна. Назва агсіо- зіаркуіоз походить від грецьк. агкіоз — ведмідь, зіаркуіе — вино­градне гроно. Латинською июа — також виноградне гроно, игзиз — ведмідь. Отже, родова і видова назви перекладаються однаково — ведмежий виноград. Ведмеді охоче поїдають ці ягоди.

Агтепіса юиІ§агІ8 Ьат. — абрикос звичайний. Агтепіса — від

прикм. агтепісш (-а, -ит) — вірменський. Плоди абрикоса впер­ше потрапили до Риму з Вірменії (лат. — Агтепіа). УиІ§агІ8 (~е; прикм.) — звичайний.

Агпіса топіапа Ь. — арніка гірська, баранник. Назва Агпіса походить від грецьк. ріагтіке — чхальна трава (від дієсл. ріаіго — чхаю). Рослину почали називати Агпіса у XVII ст. Мопіапш {-а, -ит; прикм.) — гірський, за місцезростанням.

Агіетізіа аЬзіпікіит Ь. — полин гіркий. Агіетша — так нази­вали полин античні автори. Можливо, назва пов'язана з ім'ям грець­кої богині Артеміди (Агіетк). Пліній вважає, що назва дана на честь Артемізії Галікарнаської, дружини Мавзола, короля Карії (IV ст. до н. е.), яка вилікувалась за допомогою цієї рослини. Мож­ливо також, що в основі назви лежить грецький прикм. агіете8 — неушкоджений, здоровий, у зв'язку з лікувальними властивостя­ми рослини. Іменник аЬзіпікіит походить від грецьк. а — не, рзіпікоа — задоволення, тобто рослина, яка не дає задоволення через свій гіркий смак.

Азіга^аіиз йазуапікж Раїї. — астрагал шерстистоквітковий. Азіга§аІо$ (від грецького) — гральна кістка з баранячих щиколо­ток. Насіння астрагалу нагадує за формою ці кістки. Оазуапікт (-а, -ит; прикм.) — шерстистоквітковий.

Аігора Ьеііайоппа Ь. — красавка, беладона або соннота. Аігора — таку назву дав цьому роду К. Лінней через отруйні його власти­вості, що пов'язано з ім'ям грецької богині — Атропи, яка нібито перерізує нитку життя кожного смертного (від грецьк. аігороз — неминучий, невідворотний, безповоротний). Іменник ЬеІІаАоппа — від італійськ. Ьеііа — гарна, Лоппа — жінка. Жінки соком ягоди цієї рослини натирали як рум'янами щоки і капали його в очі, унаслідок чого розширювались зіниці й очі мали блискучий виг­ляд і ставали темними.

В

Вег§епіа сгаз8І/оІіа Ь. — бадан товстолистий. Назву Вег£епіа дано на честь професора анатомії, патології, терапії і ботаніки К.А. юоп Вег§еп (Німеччина, XVIII ст.). Сга$$і/оІіа (-а, -ит; прикм.) — товстолистий (від сгаааш (-а, -ит) — товстий, /оііит — листя).

Веіміа риЬе8сеп8 Екгк. — береза пухнаста. Назва Веіміа зустрі­чається в давньоримських авторів (Пліній). Пов'язано, очевидно, з кельтським Ьеіи — береза; риЬезсет (дієприкм.) — опушений, пухнастий. Вид розпізнається за густим опушенням молодих лис­точків та гілочок.

Веіиіаюеггисоза Екгк. — береза бородавчаста; ьеггисозиз (-а, -ит; прикм.) — бородавчастий. Гілочки цього виду вкриті боро­давками.

Війепз ігірагіїіа Ь. — череда трироздільна. Назва Війепз похо­дить від Віз — двічі; йепз — зуб. Це пов'язано з тим, що у плодів є два зубчастих вістря. ТгірагШш (-а, -ит; дієприкм.) — трирозд­ільний.

Вгаззіса їипсеа Сгегп. (зуп. Зіпаріз іипсеа Сгегп.) — гірчиця сарептська. Вгаззіса —давньолатинська назва капусти, яка нале­жить до того самого роду; походить від кельтськ. Ьгезіс — капуста. Можливо, є зв'язок з грецьким Ьгахеіп — варити, готувати. ]ипсет (-а, -ит, прикм.) — ситниковий, комишевий (від^иисия — ситник, комиш). Зіпаріз походить від грецького зіпарі — гірчиця (у Діос- корида — зіпері, у Плінія — зіпаріз).

с

Саіепйиіа о^ісіпаїіз нагідки лікарські. СаІепЛиІа — змен­шене від саіепйае — назва першого дня кожного місяця в римлян; пов'язано з тим, що нагідки цвітуть протягом тривалого часу; о^ісіпаїіз\-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

Сарзеїіа Ьигза разіогіз Ь. — грицики звичайні. Сарзеїіа — ма­ленька коробочка, зменшене від латинськ. сарзиіа — коробочка. Вигза від латинського — сумка, разіогіз — пастух; таким чином, Ьигза разіогіз — пастуша сумка, оскільки трикутна форма плодів нагадує маленьку коробкоподібну сумку пастуха.

Сарзісит аппиит Ь. — перець однорічний. Назва сарзісит, можливо, пов'язана з грецьким дієсл. каріо (майбутній час — карзо) — кусаю, печу, через жалючий смак плоду. Можливо, є зв'язок з ла­тинським словом сарза — коробка, футляр, тому що насіння рос­лини знаходиться в оболонці. Аппииз (-а, -ит; прикм.) — одно­річний.

Саззіа асиіі/оііа Оеі. — касія гостролиста. Назва Саззіа зустрі­чається у працях Діоскорида, Плінія. Походить від єврейськ. ке- гіоік. Тільки у Ліннея використано як родову назву для сучасної касії. Асиіі/оііиз (-а, -ит; прикм.) — гостролистий (асиіиз, -а, -ит — гострий,/оііит — листя). Назва сировини: Роїіит Зеппае — листя сени, олександрійське листя. Зеппае — від арабської назви листа запа або зипа. Завдяки арабам сену застосовують у євро­пейській медицині.

Сепіаигеа суапш Ь. — волошка синя. Назва Сепіаигеа похо­дить від грецьк. кепіаигеа — кентавр, зустрічається у творах Арі- стотеля; назва пов'язана з міфічним кентавром Хіроном, який широко використовував у лікуванні трави (за повідомленням Плінія); суапш — від грецьк. куапоз — темно-синій.

Сепіаигіит итЬеІаіит ОіІіЬ. (зуп. Егуікгаеа сепіаигіит) — золототисячник зонтичний, або звичайний. Назва сепіаигіит по­ходить від лат. сепіит — сто, аигит — золото (тобто рослина, яка коштує сто золотих монет). Тим самим зазначається цінність цієї рослини, яка має лікувальні властивості. ІІтЬеІаіит (-а, -ит; прикм.) — зонтичний, за формою суцвіття. Егуікгаеа — від грецьк. егуікгоз — червоний, за забарвленням квіток.

СкеШопіит та)ш Ь. — чистотіл великий. Назва СкеШопіит походить від грецьк. скеїійоп — ластівка (мабуть, тому що росли­на з'являється з прилітом ластівок і в'яне з їхнім відльотом). У працях Діоскорида є ще одне народне повір'я про цю траву: "Роз­повідають, якщо пташеня ластівки осліпне, ластівка-мати прино­сить цю траву і виліковує його". Ма]из —порівняльний ступінь від прикм. та&пиз (-а, -ит) — великий.

Сіаюісерз ригригеа Тиіапзе — ріжки. Сіахлсерз походить від лат. сіаюіз — булава, серз — від сариі, сарійз — голова; ригригеиз {-а, -ит; прикм.) — пурпуровий, червоний. Спорові тільця ріжок при проростанні мають булавоподібну форму і червоний колір. Назва сировини: Зесаіе согпиіит — точний переклад "рогате жито". Гриб паразитує переважно на житі (Бесаіе сегеаіе — жито) у вигляді зігнутих, схожих на ріг, утворень. Согпиіш (-а, -ит; прикм.) — рогатий (від лат. согпи — ріг). Французька назва маткових ріжок — ег§оі (ерго). Звідси походить назва алкалоїдів ріжок: ерготамін, ерготоксин та ін.

Сопоаііагіа таіаїїз Ь. — конвалія звичайна. Назва Сопюаііагіа походить від лат. сопюаіііз — долина, грецьк. Іеігіоп — лілія (тобто лілія долин, у зв'язку з місцезростанням і приємним запахом); та^аііз {-е\ прикм.) — травневий, оскільки рослина цвіте у травні.

Согіапйгит заішит Ь. — коріандр посівний. Зустрічається у творах Аристофана, Теофраста та ін. авторів як слово когіаппоп. Походить від грецьк. когіз — клоп, через те що недозрілі плоди мають запах клонів. Заіюиз (-а, -ит; прикм.) — посівний.

Сгаіае&ш охусапіка Ь. — глід колючий, або звичайний. Назва Сгаіае§из походить від грецьк. кгаіоз — сила, а£еіп — вести, дія­ти; можливо, внаслідок міцності й твердості деревини або через наявність твердих колючок, які слугують засобом захисту. Охусапіка — від грецьк. охуз — гострий, асапіка — колючка (рос­лина гостроколюча).

СисигЬііа реро £,. — гарбуз звичайний. Назва СисигЬііа похо­дить від лат. сиситіз — огірок, огЬіз — коло. Гарбуз і огірок нале­жать до однієї родини; плід гарбуза має кулясту форму. Видова назва реро походить від грецьк. рероп — стиглий.

В

Ваіига зігатопіит Ь. — дурман звичайний. Назва Иаіига — від арабськ. іаіогак (іаі — колоти, оскільки ця рослина з колючими плодами). Походження зігатопіит нез'ясовано, але є припущен­ня, що слова зігатопіит і йаіига мають спільний корінь.

БщИаИз сіїіаіа Тгаиіге. — наперстянка війчаста. Ощііаііз — буквально: те, що належить до пальця (від лат. йщііаііз — палець, йщііаЬиІит — наперсток). Назви, як латиною, так і українською, пов'язані з наперсткоподібною формою квітки. Сїііаіш (-а, -ит; — війчастий, від сіїіа — вії). Край листя цього виду війчастий.

Вщііаііз /егги§іпеа Ь. — наперстянка іржава; /еггифіеиз (-а, -ит; прикм.) — іржавий, кольору іржі. На квітках цього виду є плями іржавого забарвлення.

Вщііаііз £гапйфога МШ. — наперстянка великоквіткова; ^гапйфогиз {-а, -ит; прикм.) — великоквітковий.

Ощііаііз Іапаіа Екгк. — наперстянка шерстиста; Іапаіш (-а, -ит; прикм.) — шерстистий, від лат. Іапа — шерсть. Квіткова вісь цього виду повністю опушена.

ОІ£ІіаІіз ригригеа Ь. — наперстянка пурпурова; ригригеиз (-«, -ит; прикм.) — пурпуровий, червоний (за забарвленням квіток).

Огуоріегіз£1іхтаз Ь. — щитовник чоловічий. Назва йгуоріеггз походить від грецьк. йгуз — дуб, ріегіз — папороть; тобто папо­роть, що росте в дубових лісах; від лат. /іііх — папороть, таз (прикм.) — чоловічий.

Е

Ескіпорах еіаіит Макаї. — ехінопанакс високий. Назва Ескіпорах походить від грецьк. ескіпоз — їжак, що пов'язано з великою кількістю колючок, які покривають рослину; рапах — від грецьк. рапакеіа — панацея; засіб, який все виліковує (грецьк. рап — все, акеотаі — виліковую), еіаіш (-а, -ит; прикм.) — високий.

Еркейга ециізеііпа В§е. — ефедра хвощова. Еркейга — назва цього роду зустрічається у стародавніх авторів. Походить, можли­во, від грецького ері — на, кейга — сідниця, сидіння (тому що здається, що рослина сидить на скелі). Едиізейпш (-а, -ит; прикм.) — хвощовий, оскільки рослина нагадує хвощ (Едиізеіит).

Ециіьеіит агюеше Ь. — хвощ польовий. Назва Едиізеіит похо­дить від лат. ециш — кінь; зеіа — щетина, жорстке волосся (у цьому випадку має значення "хвіст"); уперше вжито Плінієм для одного виду хвоща, який своїми тонкими гілочками нагадав йому хвіст коня. Агюепш (-е; прикм.) — польовий (за місцезростанням).

Еисаіуріш §ІоЬиІж ЬаЬіІІ. — евкаліпт кулястий, або блакит­ний. Назва Еисаіуріш походить від грецьк. еи — добре, каїуріоз — зачинений. У рослини добре закриті кришечкою бутони, §ІоЬиІш — кулька (пов'язано з формою плоду).

Р

Ра&оругит ш&Шаіит СіїіЬ. — гречка посівна. Назва/а§оругит походить від лат. /а£ш — бук і грецьк. ругоз — пшениця, тобто букова пшениця. Плоди гречки нагадують за зовнішнім виглядом тригранні букові горішки і з них також виробляють борошно, як і з пшениці. 5а§ііїаіит (-а, -ит; прикм.) — стрілоподібний (за фор­мою листків).

Роепісиїит ьиі^аге Мііі. — фенхель звичайний, кріп аптечний.

Роепісиїит — зменшене від лат. /оепит — сіно. Назва пов'язана або з духмяним, як у сіна, запахом, або з травоподібним тонкороз- січеним листям, яке нагадує сіно. УиІ§агіз (-е; прикм.) — звичай­ний.

Рга§агіа юезса Ь. — суниці лісові. Давня латинська назва суни­ці — Рга£а. Згадується в працях Вергілія, Овідія і Плінія, але тільки Апулей детально описує її лікувальні властивості. Рга^агіа — від /га§а; можливо, є зв'язок з дієсловом /гадгаге — пахнути, оскіль­ки плоди суниці мають приємний запах; юезсш (-а, -ит; прикм.) — дрібний.

Ргап£иІа аіпж Мііі. — крушина вільхоподібна, або ламка. На­зва Ргащиіа походить від лат./гап^еге — ламати, оскільки в круши­ни ламка деревина, аІпи$ — вільха; тут вжито в значенні "вільхо­подібна" (за формою листків).

О

Сіусуггкіга §ІаЬга Ь. — солодка гола. Назва Сіусуггкіга озна­чає "солодкий корінь" (від грецьк. §1укуз — солодкий, гкіга — корінь), коріння рослини має солодкий смак. Від цього слова ви­никло пізньолатинське Іідиігііїа, яке вживається для визначення сировини: Еайіх Ііциігіїіае — коріння солодки. СІаЬег (-а, -ит; прикм.) — голий, гладенький (поверхня бобів гола, на відміну від деяких інших видів).

Спаркаїіит иіщіпозит Ь. — сухоцвіт багновий. Назва Спаркаїіит походить від грецьк. ріаркаїоп — повсть, за повстис­тим опушенням рослини; иіщіпозиз (-а, -ит; прикм.) — багнис­тий, вологий (за місцезростанням рослини).

н

Неііапікж аппит Ь. — соняшник однорічний. Назва Неііапікш походить від грецьк. кеііоз — сонце, апікоз — квітка, оскільки рослина повертає квітковий кошик за сонцем; аппш {-а, -ит, прикм.) — однорічний, від лат. аппш — рік (рослина живе лише один рік).

Неііскгузит агепагіит Ь. — цмин пісковий, безсмертник по­льовий, сухоцвіт. Назва Неііскгузит походить від грецьк. кеііоз — сонце, скгузоз — золото. Назва пов'язана з золотисто-жовтим за­барвленням квіток. Агепагіш (-а, -ит; прикм.) — пісковий, від лат. агепа — пісок (за місцезростанням рослини).

НеІІеЬогиз ригригазсет ШіШ. — морозник червонуватий. НеІІеЬогш — латинська транскрипція давньогрецької назви рос­лини кеІІеЬогоз. Походить від грецьк. кеііеіт — віднімати життя, вбивати і Ьога — їжа, харчі, тобто рослина, яка вбиває, якщо її з'їсти (це свідчить про її отруйність); ригригазсеш — трохи пур­пуровий, червонуватий (за забарвленням квіток).

Нірроркае гкатпоійез Ь. — обліпиха крушиноподібна. Нірро- ркае — від давньогрецької назви рослини кірроркаез. Походить від грецьк. кірроз — кінь, ркаоз — світло (ркаеіпоз — блискучий, сяючий). У Давній Греції обліпихою лікували коней, внаслідок чого їх шерсть набувала блискучого чорного забарвлення. Екатпо- Шез (прикм.) — крушиноподібний (від гкатпиз — крушина, оиїез — схожий), від грецьк. еійоз — зовнішній вигляд.

Нитиіиз Іириіиз Ь. — хміль. Походження назви цієї рослини пояснюють по-різному. Можливо, вона походить від китиз — ґрунт, оскільки рослина витка, і якщо немає підпорки, вона стелиться по землі; можливо, за тих самих причин — китіїіз — низький; Іириіш — від італ. Іириіо — назва хмелю. Можливо, Іириіш є зменшуваль­ним від лат. Іириз — вовк, оскільки хміль обвиває інші рослини і душить їх (наприклад, верби). Тому Пліній називає хміль "Ьириіиз заіісіагіиз" — "вовк для верби" (верба — заііх).

Нуозсуатиз пщег Ь. — блекота чорна. Нуозсуатиз — від дав- ньогрецьк. назви рослини куозкуатоз (куоз — свиня, куатоз — біб). Назву дано Діоскоридом, який помітив, що свині, які поїдали рослину з плодами, падали в судомах і гинули. Швейцарський фармакогност Чирх вважає, що префікс куоз- використаний зне­важливо — "свинячий біб", очевидно, через те що блекота росте на смітниках. №§ег (-а, -ит; прикм.) — чорний (зів квітки чорно- фіолетовий).

Нурегісит рег/огаімт Ь. — звіробій продірявлений, або звичай­ний. Нурегісит — від давньогрецьк. курегісоп (курег — над, по­над; егеіке — верес, тобто схожий на верес); рег^огаіиз (-а, -ит; дієприкм.) — продірявлений, оскільки чорні крапки на листках справляють враження, що вони проколоті.

І

Іпиіа кеііпіит £. — оман високий. Іпиіа — лат. назва рослини; кеііпіит утворено від імені Неіепе — Олена ("виросло зі сліз Оле­ни"). Можливо, слово кеііпіит пов'язано з грецьк. кеіоз — баг­нисті луки (оман росте по березах річок і на вологих луках).

5

]ипіреги$ соттипіз Ь. ялівець звичайний. Назва зустрічаєть­ся у Віргілія і Плінія. Вважають, щозипірегиз походить від кельт­ського слова)епергиз — колючий (через колючі голки хвої). Лікар Кангіссер вважає, що в основі назви лежать корені слів їиьепіз — молодий, юний і рагеге ~ народжувати. Рослина вічнозелена і на ній постійно з'являються нові молоді голки. Соттипія (-е; прикм.) — звичайний.

ь

Ьатіпагіа }аропіса Агезск. — ламінарія японська. Назва Ьатіпагіа походить вщ іатіпа — тонке листя, пластинка, оскіль­ки ця водорость має слань у вигляді довгої листоподібної плас­тинки; іаропісиз {-а, -ит, прикм.) — японський (географ.).

Ьатіпагіа засскагіпа Ь. — ламінарія цукрова; засскагіпиз (-а, -ит, прикм.) — цукристий (від засскагит — цукор).

ЬеЛит раїшіге Ь. — багно звичайне. Назва Ьейит пов'язана, очевидно, з лат. дієсл. Іайеге — шкодити (внаслідок сильного за­паху рослини, що викликає запаморочення); раїизіег {-із, -е; прикм.) — багнистий (від раїиз — багно) — за місцезростанням.

Ьеопигиз сагЛіаса Ь. — кропива собача. Назва Ьеопигиз похо­дить від лат. Іео, род. відм. Іеопіз — лев і грецьк. ига — хвіст, тобто левохвістник (назва пов'язана з тим, що суцвіття дещо схоже на кінчик левового хвоста); сагйіаса походить від грецьк. кагйгакоз — серцевий (кагйіа — серце), за медичним призначенням.

Ьеопигиз ^иіп^ие^оЬаіиз СіІіЬ. — кропива собача п'ятилопате­ва; циіщиеІоЬаіиз (-а, -ит; прикм.) — п'ятилопатевий, від лат. диіщие — п'ять, Іоразі — лопать (за формою листків).

Ьіпит изііаііззітит Ь. — льон звичайний. Ьіпит — від грецьк. Ііпоп, що походить у свою чергу від кельтськ. Ііп — нитка, оскільки із стебел роблять нитки і тчуть полотно; изііайззітит (-а, -ит; прикм.) — звичайний, той, що найчастіше використовується (за широким використанням рослини).

м

Маігісагіа скатотіїїа Ь. — ромашка звичайна, або аптечна. Назва Маігісагіа походить від лат. таігісх, род. відм. таігісіз — матка, тобто маточна трава (у давнину рослину використовували при жіночих хворобах); скатотіїїа походить від грецьк. скатаі — на землі, внизу (вказує на низькорослість трави) і теїоп — яблуко (круглі квіткові головки нагадують за формою маленькі яблука).

Маігісагіа таігісагіоійез Рогіег. — ромашка зелена; таігіса- гіоійез (прикм.) — подібний до ромашки, від таігісагіа (див. ви­ще) й оійез — подібний (від грецьк. еійоз — зовнішній вигляд).

Меіііоіиз о^гсіпаїіз Ь. — буркун лікарський. Меіііоіиз — лати­нізоване грецьке слово теїііоіоз від теїі — мед, іоіоз — солодка, кормова трава, конюшина (тобто "медова конюшина"). Квітки бур­куну приваблюють бджіл і є добрим медоносом, а трійчасті лист­ки нагадують конюшину. ОЦ/ісіпаІіз (-е; прикм.) — лікарський, аптечний.

Меіізза о$ісіпаІіз Ь. — меліса лікарська. Назва Меіізза похо­дить від грецьк. теїізза — бджола (рослина приваблює бджіл); о$ісіпаІі$ \-е; прикм.) — лікарський, аптечний.

Мепіка рірегііа Ь. — м'ята перцева. Мепіка— від давньогрец. тепіка, або тепіке. За міфом, ця назва походить від імені німфи Мінти, яку Прозерпіна перетворила на рослину. Рослина згадується у творах Плінія. Рірегііиз (-а, -ит; прикм.) — перцевий (через пекучий смак).

Мепуапікез ігЩоііаіа Ь. — бобівник трилистий. Назва Ме­пуапікез (у Теофраста — тепуапікоз) походить від грецьк. те- пупіка —небагато, недовго і апікоз — квітка (за рожевими квітками цієї рослини можна впізнати багнисті місця). Тгі/Іойаіа {-а, -ит; прикм.) — трилистий (листя рослини трійчасті).

О

Оіеа еигораеа Ь. — маслина, оливкове дерево. Оіеа — назва оливкового дерева в римлян, походить від грецьк. еіаіа — оливко­ве дерево; вигораєш {-а, -ит; прикм.) — європейський.

Опопіз агюетіз Ь. — вовчуг польовий. Опопіз — від грецьк. колюча рослина, молоді пагони якої вживали в їжу як салат. Мож­ливо, назва пов'язана з грецьк. опоз — віслюк (за Діоскоридом віслюки охоче поїдають цю рослин). Агюепзіз (-е; прикм.) — по­льовий.

Огі§апит юиІ£аге Ь. — материнка звичайна. Назва Огі§апит походить від грецьк. огоз — гора, §апоз — прикраса, тобто "при­краса гори", гарна гірська рослина (назва зустрічається у Діоско- рида, Теофраста); юиІ§агіз {-е; прикм.) — звичайний.

Огікозіркоп зіатіпеш Вепїк. — нирковий чай. Назва Огіко- зіркоп походить від грецьк. огікоз — прямий, зіркоп — трубка (дво­губий віночок у вигляді трубки); зіатіпеиз {-а, -ит; прикм.) — тичинковий. Видова назва пов'язана з тим, що квітки рослини мають довгі, дуже помітні тичинки.

Р

Райиз гасетоза СіїіЬ. — черемха звичайна. Райш — від лат, назви річки По в Північній Італії; гасетозш {-а, -ит; прикм.) — волотеподібний.

Рапах зскітещ С.А.М. — женьшень. Назву Рапах запропону­вав у 1753 р. К. Ліннєй. Походить від грецьк. рапакеіа — панацея, засіб від усіх хвороб (рай — все, акеотаі — виліковую); зскіпзещ (§іпзеп§) — китайська назва коріння женьшень ("жень" — люди­на, "шень" — корінь (корінь, схожий на фігуру людини)).

Рараюег зотпі/егит Ь. — мак снодійний. Рараюег — стародавня назва рослини від лат. раюаз — молочко, оскільки всі органічні рослини містять молочний сік. Уег — від прикм. юегиз (-а, -ит) — справжній. Сік маку підмішували маленьким дітям у їжу, щоб вони краще спали. 5отпі/ег,/ега,/егит (прикм.) — снодійний, присип­ляючий (за снодійною дією маку) від зотпиз — сон,/егге — нести, приносити (дослівно — той, що приносить сон).

Ріпиз зііюезігіз Ь. — сосна звичайна, або лісова. Ріпиз — давня назва сосни. Вважають, що назва пов'язана з кельтським ріп — гора. 5ііюезіег (-із, -е; прикм.) — лісовий, від лат. зііьа — ліс.

РІапіа§о тщог Ь. — подорожник великий. Назва Ріапіа^о по­ходить від лат. ріапіа — підошва, стопа, а§еге — водити, йти; по­в'язано з тим, що листя деяких видів (у тому числі й подорожника великого), які прилягають до землі, схожі на сліди ніг. Індійці так і називають подорожник — "слід білої людини". Ма)Ог (прикм.) — буквально "великий".

Роїетопіит соегиіеит Ь. — синюха блакитна. Назва Роїетопіит походить від грецьк. роїетоз — війна, суперечка; через те що між двома правителями — Полемоном з Понта і Філетайром з Каппа- докії — виникла суперечка з приводу того, хто відкрив лікувальні властивості цієї рослини. Можливо, назва пов'язана з ім'ям одно­го з цих правителів (Роїетоп). Соегиіеиз (-а, -ит; прикм.) — бла­китний (квітки рослини блакитні).

РоІу§опит аюісиїаге Ь. — спориш, гірчак пташиний. РоІу£опит — від давньогрецьк. назви рослини роІу§опоп — гірчак. Походить від роїу — багато, §опу — род. відм. §опа!оз — коліно, вузол (у багать­ох видів рослин різко виділяються вузли на стеблах). Аюісиїаиз (-е; прикм.) — пташиний.

РоІу£опит Ьізіогіа Ь. — гірчак зміїний. Назва Ьізіогіа похо­дить від лат. Ьіз — двічі, іогіа — скручена (кореневище рослини двічі зігнуте).

Роїщопит куйгорірег Ь. — гірчак перцевий, водяний перець. Назва куйгорірег походить від грецьк. куйгорірегі — водяний пе­рець (куйог — вода, ререгі — перець). Рослина росте у воді і має пекучий смак.

Роїу^опит регвісагіа Ь. — гірчак почечуйний; рег$ісагіа (від лат. регвіса— персик) — давня назва рослини пов'язана з тим, що листки схожі на листки персикового дерева.

РоіепШІа егесіа Ь. ($уп. РоіепШІа іогтепШІа) — перстач пря­мостоячий. РоіепШІа— зменшене від лат. роіепііа — сила (росли­на хоч і дрібна, але справляє сильну дію); егесіш (-а, -ит, прикм.) — прямостоячий, прямий; іогтепШІа (ім.) походить від лат. іогтеп- іит — страждання, сильний біль. Таку назву мала в середні віки хвороба з сильним болем у животі — кишкові кольки. Рослину вже тоді використовували при шлункових кольках і проносах.

й

Оиегсш гоЬигЬ. — дуб черешковий, або звичайний. Назва зус­трічається у Цицерона та інших давніх авторів. Можливо, ця на­зва походить від грецьк. кеікеіп — бути шорстким, шершавим (за властивостями кори дуба); гоЬиг (ім.) — дуже тверда дубова дере­вина, тверде дерево взагалі.

к

Каиг&оі/га яегрепііпа Вепік. — раувольфія зміїна. Каишої/іа отримала назву на честь німецького лікаря і ботаніка XVI ст. Л. Ра- увольфа, який першим описав цю рослину; зегрепііпш (-а, -ит\ прикм.) — зміїний. Давнє народне використання коренів цієї рос­лини в Індії — від укусів змій та скорпіонів.

Вкатпш саікагііса Ь. — жостір проносний. Ккатпт походить від давньогрецьк. гкатпоз — таку назву мали деякі колючі кущі, можливо, види крушини; саікагіісш (-а, -ит; прикм.) — пронос­ний, той, що очищує (від грецьк. каікаігеіп — очищати) — за вла­стивостями плодів рослини як проносного засобу.

ВкаропИсит сагікатоіііез (ОС) Щіп. (зуп. Ьеигеа сагікатоійев Ь.) — великоголовник сафлороподібний, левзея сафлороподібна, маралій корінь. Назва ВкаропИсит походить від грецьк. Вка — Волга і лат. ропіісив {-а, -ит, прикм.) — понтійський, тобто рос­лина, яка росте вздовж берегів Волги або по інший бік Понту (Чор­ного моря); сагікатоійез (прикм.). Листя левзеї схожі на листя сафлори. Ьеигеа — левзея, від імені французького ботаніка сіє Ьеиге (1753 — 1835). Народна назва "маралів корінь" пов'язана з тим, що олені (марали) лікуються цим коренем.

Вкеит іащиїісит Махіт. — ревінь тангутський. Ккеит похо­дить від давньогрец. назви рослини — гкеоп. Лінней пояснює по­ходження цієї назви від грецьк. дієслова гкееіп — текти (за по- слаблювальною дією коренів рослини). Російське "ревень" — від давньоперс. геїюепй, арабськ. гаюесі, оскільки ревінь завозили в Москву бухарські купці. Тап£ийсиз (-а, -ит; прикм.) — тангутсь­кий (географ.), за назвою місцевості Тангут у Тибеті, звідки Прже- вальський уперше привіз цю рослину.

КіЬез пщгит Ь. — смородина чорна. КіЬез — латинізоване арабсь­ке гіЬаз — назва виду ревеня (Ккеит гіЬез) з кислим смаком, який зустрічається в Палестині. Коли араби в VII ст. завоювали Іспа­нію, то перенесли назву знайомого їм ревеню на аґрус, який має такий самий кислий смак (від іспанськ. гіЬезіо, лат. КіЬез £гоззиІагіа). Сучасний рід КіЬез включає в себе не лише аґрус, а й смородину. М£ег (-а, -ит; прикм.) — чорний (за кольором ягід).

Кісіпиз соттипіз Ь. — рицина звичайна. Кісіпиз, можливо, пов'я­зане з давньоєгипетською назвою рослини кікі, що зустрічається в Діоскорида. За іншою думкою, оскільки насіння рицини схоже за формою, розмірами і кольором на кліща Іхойех гісіпиз, — назву кліща перенесено на назву рослини. Соттипіз (-е; прикм.) — зви­чайний.

Коза сапіпа Ь. — шипшина собача. Назва Коза походить від давньогрецької гкойоп — троянда (очевидно, пов'язано з кельтсь­ким гкойй— червоний); сапіпиз (-а, -ит; прикм.) — собачий, від лат. сапіз — собака. Назва зневажлива, оскільки вказує на гірший вид шипшин; справді, у наш час стало відомо, що цей вид бідний на вітаміни.

Коза сіппатотеа Ь. — шипшина корична; сіппатотеиз (-а, -ит; прикм.) — коричний, від лат. сіппатотит — кориця. Назва пов'язана з коричневим забарвленням гілок.

КиЬиз Шаеиз Ь. — малина звичайна. КиЬиз — давньолат. назва рослини "ожина"; Шаеиз (-а, -ит; прикм.) походить від грецьк. ійаіоз — індійський, за Плінієм, за назвою гори їда на острові Крит, де росла сучасна малина або рослина схожого виду.

5аШа о$ісіпаІіз Ь. — шавлія лікарська. Назва 8аІгпа походить від лат. заЬиз (-а, -ит; прикм.) — здоровий, оскільки багато видів цієї рослини використовують як лікарські; о^гсіпаїіз (-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

ЗатЬисиз пщга Ь. — бузина чорна. Назва БатЬист походить від грецьк. ттЬих — червоний барвник, а також рослина, яку за­стосовують для фарбування в червоний колір (за кольором ягід іншого виду — бузини червоної). Крім того, можливий зв'язок із грецьк. затЬуке, перс. затЬиса — трикутний струнний інструмент (рід арфи), який виготовляють із деревини цього дерева. М£ег (-а, -ит; прикм.) — чорний, за кольором ягід цього виду.

ЗапдиізогЬа о//ісіпаІІ8 Ь. — родовик лікарський. Назва ЗащиізогЬа походить від лат. шщиіз — кров, зогЬеге — всмокту­вати (за кровоспинними властивостями рослини); о$гсіпаІІ8 {-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

Зскігапйга скіпетіз Ваіі. — лимонник китайський. Назва Зскігапйга походить від грецьк. зскігеіп колоти, розколювати, апег, род. відм. апйго8 — чоловік. Названа рослина так тому, що пелюстки відокремлені від квітколожа щілиною. Скіпепш (прикм.) — китайський, від Скіпа, або Зіпа — Китай (за місцезростанням).

Зоркога раскусагра — софора товстоплода. Зоркога — латинізо­вана арабська назва рослини 8о/ега; раскусагрш (-а, -ит; прикм.) — товстоплодий, від грецьк. раскуз — товстий, кагроз — плід. Рос­лина має характерні короткі й товсті плоди.

ЗогЬиз аисирагіа Ь. — горобина звичайна. Назва ЗогЬиз похо­дить від кельтськ. 8ог — терпкий (за смаком ягід). Можливо, є зв'язок з лат. дієсловом вогЬеге — їсти, оскільки більшість видів можна вживати в їжу. Аисирагіш (-а, -ит; прикм.) від лат. аисирагі — ловити птахів (аюіз — птах, сареіе — ловити).

т

Тапасеіит юиІ§аге Ь. — пижмо звичайне. Тапасеіит — серед­ньовічна народна назва пижма; юиі^агіз (-е; прикм.) — звичайний.

Тагахасит о^гсіпаїе ]УеЬ. — кульбаба лікарська. Назва похо­дить, мабуть, від арабськ. іагаскакит, тобто рослина, схожа на цикорій. Можливо, що арабські вчені середньовіччя утворили це слово від грецького іагахія — хвороба очей і акеотаі — лікую, зціляю, оскільки кульбабу і цикорій використовували для ліку­вання хвороб очей. О^ісіпаїіа (-е; прикм.) — аптечний, лікарсь­кий.

Ткеа 8ІпешІ8 Ь. (,щп. Сатеїііа §іпепш) — чай китайський. Ткеа — латинізоване китайське іе — назва чайної рослини; зіпетіз (-е;

прикм.) — китайський, від 8іпа (або Скіпа) — Китай. Назву Сатеїііа зустрічаємо в Ліннея ("Сгійса Ьоіапіса", 1737): "Сатеїіш/оз. Апфіз 1770", тобто англійцю ^зерішз Сагаеііиз рослина стала відома в 1700 р. Вірогідно, що мається на увазі Сеог§ ^зерЬ Катеї, латині­зоване Сеощїш ]озерки$ Сатеїіш (1661—1706).

ТкеоЬгота сасао Ь. — шоколадне дерево. Назва ТкеоЬгота походить від грецьк. ікеоз — бог,^: Ьгота — їжа, тобто "їжа богів". Лінней дав таку назву дереву; сасао — перекручена мексиканська народна назва насіння — какакиаіі. Індіанська назва шоколаду "шоколатл" походить від слів "шоко" — піниться, "атл" — вода (індіанці готували шоколад так: розтирали насіння какао, додава­ли маїсове борошно і збивали в піну).

Ткегторзіз Іапсеоіаіа К. Вг. — термопсис ланцетоподібний, мишатник. Назва Ткегторзіз походить від грецьк. ікегтоз — вов­чий біб і орзіз — зовнішній вигляд, зовнішність; Іапсеоіаіш (-а, -ит; прикм.) — ланцетоподібний (за формою часток листка), по­ходить від Іапсеоіаіа (зменшене від Іапсеа — піка, спис).

Ткутиз зегруїіит Ь. — чебрець звичайний, тім'ян повзучий. Назву Ткутиз пов'язано, очевидно, з грецьк. ікуто — дух, мужність, сила (за збуджувальною, зміцнювальною дією). Можливо, ця на­зва походить від давньоєгипет. ікт, або ікат — назва духмяної рослини, схожої на чебрець. 5'егруїіит — від грецьк. назви цієї рослини кегруїіоп, що пов'язано з дієсловом кегреіп — повзти (рос­лина стелеться по землі).

Тіїіа согйаіа Мііі. — липа серцелиста. Назва Тіїіа походить від грецьк. Іііеіа — липа, що пов'язано зі словом ріііоп — пір'я, крило. Квітконоси липи мають крилоподібний приквітковий листок. СогАаіиз (-а, -ит, прикм.) — серцелистий (від лат. согйіз — сер­це), що пов'язано з формою листка липи.

ТиззіІа§о /ат/ага Ь. — підбіл звичайний, мати-й-мачуха. Назва ТіззіІа§о походить від лат. іїззиз — кашель, а§еге — вести, виводи­ти. Назву дано за лікувальною дією рослини (відхаркувальна); /афіга (ім.) походить від лат./аг — мука,/егге — нести (зісподу листок — мучнисто-білий).

о

ІІгііса йіоіса Ь. — кропива дводомна. ІІгіїса — лат. назва росли­ни, яка походить від дієсл. игеге — пекти (за пекучою дією листків на шкіру). Назва зустрічається в Горація. Оіоісая (-а, -ит; прикм.) — дводомний, від грецьк. йуо — два, оікоз — дім (маточкові і тичин­кові квітки кропиви розвиваються на різних екземплярах).

V

Уассіпіит тугііііж Ь. — чорниця. Уассіпіит — давня назва рослини від Ьассіпіит — ягідний кущ (Ьасса — ягода); тугіШш (ім.) — зменшене від тугіш (грецьк. тугіоз) — мирт, миртовий кущ, тобто маленький мирт (за формою листків).

Уаіегіапа о^гсіпаїіз Ь. — валеріана лікарська. Уаіегіапа — се­редньовічна назва рослини; походить, очевидно, від дієсл. юаіеге — бути здоровим (за лікарською дією рослини). Дехто вважає, що це слово не романського походження, а запозичене, можливо, з арабсь­кої мови, тому що з'явилося вперше в латинському перекладі з арабської. 0$гсіпа1із (-е; прикм.) — аптечний, лікарський.

УіЬигпит ориіш Ь. — калина звичайна. УіЬигпит — давня на­зва рослини, яка походить, можливо, від дієсл. ггіеге — плести (моло­ді гілочки можна використовувати для плетіння кошиків); ориіш (ім.) — латинська назва клена (листя калини нагадують листя клена).

Уіоіа ігісоїог Ь. — фіалка триколірна. Уіоіа — назва левкої у давніх римлян; зменшене від грецьк. іоп — фіалка (корінь цього слова топ); ігісоїог (прикм.) — триколірна (за забарвленням квіток).

Уізсит аІЬш Ь. — омела біла. Уізсит походить від грецьк. іхоз, що пов'язано з дієсл. ізскеіп — тримати, утримувати (у м'якоті плодів міститься каучукова клейка маса, що утримує насіння). Звідси походить і значення слова ьі$сит — пташиний клей (вико­ристовують для ловлі птахів). АІЬш (-а, -ит; прикм.) — білий (у рослини білі ягоди).

2еа тщш Ь. — кукурудза звичайна, маїс. Назва 2еа походить від грецьк. геіа — хліб (дієсл. геп — жити), тщш (ім.) — від мек­сиканської народної назви рослини такіг. Українська назва рос­лини "кукурудза" походить від ісп. Сисигиско.

ю

аГ

В _ \о л 'Я- я*

I^е-

§

М в

У В

О [і ч

о н

«а

о в

& з

я 5

а & «

«$>

а> ш

8 Й \0 я!

' В

О

ч

§

в.

з °

Д =В Я

О «и

Ич та

я о к ~ 5 я"

1 м

§ 8 ^§ і

Р

її*? ■д

™ М --

0-1 о Ч

м я

Он н о в

<и Я

№ н

О) 2

\о а ° о

^ іА

Он ®

А ^м

В к

я е

З й

Й и

I-

§ £

^п о

■-Н Н

к 8

\о Р

•гі >>

8 Я в о

о й

и ^я

Он.-г

в ч Я Е

о Я

у

о>

Он

О)

в о в • І—І

я \о

Ч

ч о

в

§¹

Я У

Я Р о

м

О І

ч •і—І. а

я" к в в н

«

Г& в

В І

4

5 Щ

о а

5

О

• т—І

ч

я" ч я

X о

и

о

Й М § о УО й

О. • т-Н

а ом я В і

■ ^ й^н Я.» ^ч

си зк _

* 1 §

0 о я а-Я *

1 <и со

о к о

.3' ч

•В V Я

го^ «і Н О я

0 «

я

1-І ш

Он

щ

\о я"

ч

1 а'

З 'В Я Ч

я 0

>» - £ «

О я

Поиск по сайту: