 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Корені живокосту лікарського — ЕаЛісез Бутркуіі
Живокіст лікарський — Бутркуіит аЦгсіпаІе Ь.
Родина шорстколисті — Вога§іпасеае
Народні назви: жиловник, кість жива.
Російська назва: окопник лекарственньїй.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки до 1 м, вкрита шорсткими волосками (мал.145). Кореневище коротке, товсте з м'ясистим, галузистим коренем. Стебла високі, гранчасті, вгорі крилаті від листків. Нижнє листя велике, звужене у крилатий черешок, верхнє — сидяче. Листя чергове, цілокрає, видовжено-ланцетоподібної форми, при розтиранні має слабкий запах огірка. Квітки дрібні, правильні, пониклі, зібрані у завійки на кінцях квітконосів. Чашечка п'ятироздільна. Віночок дзвоникоподібний, на початку цвітіння червоний, наприкінці — темно-блакитний, зустрічається і білий. Плоди — чорні блискучі горішки, які розміщені по чотири в чашечці. Цвіте рослина із травня до вересня.
Поширення і місцезростання. Зустрічається по всій Європі. Росте на вологих луках, у заплавах річок, серед чагарників.
Правила заготівлі. Основні охоронні заходи. Корені збирають рано навесні або пізно восени. При викопуванні коренів восени висівають насіння. Для відновлення заростей залишають декілька добре розвинених екземплярів рослини.
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Викопані корені очищують, старанно миють і подрібнюють. Сушать за температури не нижче 40 X. При повільному сушінні корені всередині буріють і стають непридатними до вживання. Вихід сухої сировини — 18 %. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання — 3 роки.
Опис сировини. Шматки коренів і кореневища різної довжини. Зовні сировина чорного кольору, поверхня зморшкувата, злам — білуватий, рівний. Запаху не має. Смак солодкуватий, слизистий, трохи в'яжучий.
Мал. 145
|
Хімічний склад сировини. Містить слизи, крохмаль, сліди алкалоїдів (лазіокартин, ціноглосин), алантоїн до б %, дубильні речо
вини, дигалову та галову кислоти, аспарагін, мінеральні солі, органічні кислоти, сліди ефірної олії тощо.
Фармакологічна дія і застосування. Алантоїн, що міститься в коренях рослини, сприяє грануляції ран, виразок. Використовують тільки зовнішньо у вигляді мазей, компресів при переломах кісток, вивихах, розтягненнях і розривах зв'язок; при наривах, чиряках, виразках.
Лікарські форми. Відвар.
Мал. 146
|
Лушпиння квасолі — Регісагріит Рказеоіі Трава квасолі — НегЬа Рказеоіі Квасоля звичайна — Рказеоіиз ьиІ§агіз Ь. Родина бобові — РаЬасеае
Російська назва: фасоль обьїкновенная. Опис рослини. Однорічна трав'яниста рослина (мал. 146). Стебло невитке, розгалужене, прямостояче, до 50 см заввишки (кущові форми). Листя трійчастоскладне, довгочерешкове. Бічні листочки складного листка нерівнобічно-яйцеподібні, кінцеві — трикутні. Листочки цілокраї, верхівка загострена. Стебла і черешки листка опушені. Квітки метеликового типу, білого, рожевого або фіолетового кольору, зібрані в пазушні китиці. Плід — біб, прямий або злегка зігнутий, сплющений або майже циліндричний, голий або корот- кощетинистий, з 3—7 насінинами різної форми й забарвлення. Цвіте рослина у липні—серпні. Плоди дозрівають у серпні—вересні.
Поширення і місцезростання. Батьківщиною квасолі є Південна Америка. В Україні рослину культивують як харчову культуру. Рослина посухостійка, любить тепло.
Правша заготівлі. Сушіння. Зберігання. Траву збирають у фазу плодоношення. Лушпиння залишається після заготівлі плодів. Сировину сушать повітряно-тіньовим способом на відкритому повітрі. Термін зберігання лушпиння квасолі — 3 роки.
Опис сировини. Трава — суміш стебел і листків зеленого кольору. Лушпиння квасолі довгасте, часто спірально закручене, з'єднане попарно плодоніжкою, частково подрібнене, пряме або жолобувате.
На верхівці стулок є дзьобик різної форми (прямий, равликопо- дібний, кігтеподібний). На черевному і спинному боках стулок проходять опуклий судинний пучок. Зовнішня поверхня гладенька, іноді зморшкувата, матова, від світло-жовтого до жовтого кольору, зрідка з плямистістю або штрихованістю бурого або філе- тового кольору. Внутрішня поверхня блискуча, біла, вкрита тоненькою плівкою білого кольору, що відлущується. Довжина — до 19 см, ширина — до 2 см, довжина плодоніжки — до 4 см. Запах слабкий. Смак з відчуттям слизистості.
Хімічний склад сировини. Трава містить флавоноїди (кемпферол, кверцетин), органічні кислоти, кумарини, амінокислоти, мікроелементи. Лушпиння містить амінокислоти, холін, алантоїн, вищі жирні кислоти і ненасичену дикарбонову травматинову кислоту.
Фармакологічна дія і застосування. Квасоля звичайна — продовольча, кормова і лікарська рослина. Завдяки високому вмісту калію в плодах її використовують у дієтичному харчуванні при атеросклерозі і порушеннях ритму серця. Препарати з трави та лушпиння квасолі знижують концентрацію глюкози в крові та збільшують діурез; застосовують при захворюваннях нирок, ревматизмі, гіпертонії, порушенні сольового обміну та при цукровому діабеті.
Лікарські засоби. З трави виготовляють препарат гліфазин, лушпиння квасолі входить до складу збору "Арфазетин".
Поиск по сайту: