Глава 10 ВІТАМІНИ

Вітаміни (лат. пііа — життя, атіп — азот) — високоактивні органічні сполуки, різні за хімічною будовою, необхідні для нор­мального обміну речовин живих організмів. Найчастіше вітаміни входять до складу ферментів (як коферменти), що виконують роль каталізаторів біохімічних процесів в організмі людини та тварини. Порівняно з основними речовинами (білками, вуглеводами, жира­ми) організм потребує незначну кількість вітамінів. Добова потре­ба у вітамінах — від мікрограмів до десятків міліграмів. Але їх недостатня кількість (гіповітаміноз) зумовлює порушення обміну речовин, а відсутність (авітаміноз) призводить до тяжких захво­рювань (наприклад, цинга, рахіт, поліневрити, кровотечі).

Пошуки вітамінів тривали довго. Давно було відомо, що в їжі людини мають бути певні сполуки, що забезпечують нормальний обмін речовин, і ці сполуки містяться у свіжих рослинних продук­тах.

За часів парусного флоту від хвороби, яку називали "скорбут" (цинга), загинуло чимало моряків, хоча на^; кораблях було досить запасів їжі та питної води.

У 1880 р. російський лікар М.І. Лунін, проводячи експеримен­ти на тваринах, відкрив наявність "додаткових" факторів у харчо­вих продуктах. Це поклало ночаток розвитку науки, що дістала назву "вітамінологія"... \ •....

' -Термін "вітаміни* запропонував польський учений К. Функ у 1912 р. Він уперше виділив із дріжджів кристалічну речовину, яка містила у структурі аміногрупу.; Пізніше з'ясувалося^ що не всі ві­таміни містять аміногрупу, однак назва закріпилась і поширилась.

Вітаміни — речовини первинного біосинтезу рослин, містяться у всіх рослинах земної кулі. Організм людини вітаміни не синте­зує, вони надходять готовими з рослинними тй. тваринними про­дуктами харчування. Існують ^провітаміни, близькі до структури вітамінів',; в організмі лодини. та тварини з них утворюються відповідні вітаміни. Наприклад, з каротиноїдів утворюються віта­міни групи А, з природних стеринів — вітаміни групи Б.

Номенклатура та класифікація вітамінів. Перші назви вітамі­нам дали за буквами латинського алфавіту: А, В, С, Б та ін. Пізніше їх стали називати відповідно до фармакологічної дії. Наприклад: вітамін А — ретинол, при недостатній його кількості виникає ксер- офтальмія (захворювання очей); вітамін Б — кальциферол, у кістках він регулює співвідношення кальцію та фосфору.

Із відкриттям нових вітамінів, близьких за будовою до відомих, але відмінних за біологічною дією, почали додавати цифрові індек­си — А,, А₂, В_і; В₂, В₆, В,, Б₂ та ін. Коли було встановлено їх хімічну структуру, вітамінам дали хімічну назву. Наприклад, вітамін В — тіамін, В₂ — рибофлавін, В₆ — піридоксин, С — аскорбінова кисло­та. Нині відомо понад 20 вітамінів, які людина одержує з рослин­ними та тваринними продуктами харчування. Пізніше з'ясувалося, що деякі органічні сполуки мають властивості вітамінів, наприклад флавоноїди. Крім того, існують вітаміноподібні речовини. Це біо­логічно активні сполуки, близькі до харчових речовин (інозит — вітамін В₆, оротова кислота — вітамін В₁₃, біотин — вітамін Н). Існують антивітаміни — сполуки, які в організмі вступають у біоло­гічні процеси замість вітамінів і порушують обмін речовин. Антиві­тамінами є сульфаніламідні препарати, деякі протипухлинні засоби.

За розчинністю вітаміни поділяють на жиророзчинні та водо­розчинні.

Жиророзчинні вітаміни: вітаміни групи А — ретиноли та провіта­міни — каротини; вітаміни групи Б — ергостерол та фітостероли; вітаміни групи Е — токофероли; вітаміни групи К — філохінон (К₄) та менахінон (К₂); вітаміни комплексу Р — високоненасичені жирні кислоти та простагландини.

Водорозчинні вітаміни: вітамін В₁ (тіамін), В₂ (рибофлавін), В₃ (пантотенова кислота), В₆ (піридоксин), В_д (фолієва кислота), В₁₂ (ціанокобаламін), В₁₅ (пангамова кислота), РР (нікотинова кислота, нікотинамід), С (аскорбінова кисдота).

Найдосконалішою є класифікація за хімічною будовою, за якою вітаміни ділять на такі групи: аліфатичні, аліциклічні, ароматичні, гетероциклічні.

Аліфатичні вітаміни — водорозчинні. До цього ряду належить вітамін С, який бере участь у згортанні крові, окисно-відновних процесах, регенерації тканин,'стимулює життєві сили організму. Вітамін нестійкий, швидко руйнується та окиснюється за темпе­ратурних перепадів, за наявності ферментів, у сировині — при по­рушенні правил сушіння та зберігання.

Добова потреба — 70—100 мг.

Синтезується всіма рослинами, що містять хлорофіл.

Вітамін II — противиразковий. Діє на функції шлунка, печінки, загоює виразки. Добова потреба — 15—20 мг. Міститься в соку капусти городньої (уперше виявлено), цибулі, салаті, моркві, то­матах.

Аліциклічні вітаміни — жиророзчинні. Вітамін А — антиксероф- тальмічний, переносить кисень, при недостатній кількості пору­шуються функції органу зору, шкіри, слизових оболонок, ушко­джується структура волосся. В організм людини надходить тільки з тваринними жирами. Провітамінами вітаміну А є каротиноїди. Це рослинні пігменти, що містяться у хромопластах, хлоропластах разом із хлорофілом. Утворює ізомери. Найпоширеніший /Нзо- мер, який в організмі розщеплюється на дві молекули вітаміну А.

Добова потреба — 1—2,7 мг.

У значних кількостях каротиноїди містяться в моркві, гарбу­зах, капусті; вітамін А — у риб'ячому жирі.

Вітамін Б — протирахітичний (до цієї групи належать вітаміни 0₂, В,). Попередниками вітамінів групи О є фітостероли рос­линної їжі. В організмі вони перетворюються на той чи інший вітамін Б. Цей вітамін регулює кальцієвий та фосфорний обмін. Його нестача спричинює у дітей рахіт, у дорослих — остеомієліт.

Добова потреба — 400 МО. Джерелом вітаміну Б є печінка та жирові тканини тріски, морських тварин, вітаміну В₂ — дріжджі.

Вітаміни ароматичного ряду. Вітаміни групи К — антигемо- рагічні, оскільки сприяють утворенню протромбіну. При недо­статній його кількості виникають кровотечі через порушення згор­тання крові.

Добова потреба — 0,2—0,3 мг. Джерелом є рослинна сировина кропиви, калини, кукурудзи, грициків, шпинату.

У медицині використовують синтетичні аналоги вітаміну К — вікасол.

Вітаміни гетероциклічного ряду. До них належать вітаміни групи Е, Р, РР, В. Вітамін Е регулює функцію статевих залоз, бере участь у біосинтезі білків, диханні тканин. Вітаміни цієї групи містяться у рослинних жирних оліях — соняшниковій, кукурудзяній, соєвій, обліпиховій. Накопичуються в молодих паростках злаків. Добова потреба — 15 МО.

Вітамін Р — вітамін, що зменшує проникність і ламкість судин, — нормалізує еластичність стінок капілярів. Р-вітамінну активність
проявляють біофлавоноїди. Найкраще діє вітамін Р разом з вітамі­ном С. У рослинній сировині вітаміни С та Р часто містяться ра­зом, тому розроблено препарат аскорутин. Добова потреба — 15— 20 мг.

Природними джерелами є листя чаю, цитрусові, плоди шип­шини, аронії, трава гречки, пуп'янки софори ніппонської.

Вітамін РР — протипелагричний засіб. Нормалізує функції шкіри, нервову систему, стимулює кровообіг. Добова потреба — 15—ЗО мг. Міститься в овочах, фруктах, зелених горіхах, дріжджах, печінці.

Вітаміни групи В нормалізують функції шкіри, впливають на роботу нервової системи (вітамін В₆), серцево-судинної системи (вітамін В₁), беруть участь у біосинтезі ДНК та РНК (вітамін В₉). Містяться у зародках пшениці, гороху, сої, у вівсі, м'ясі, печінці, рибі (В₆); у пилку рослин, зародках злаків, горіхах, винограді (В^; висівках рису, томатах, горосі (В₂); у всіх свіжих овочах, злаках, чорній смородині (В₆).

Фізичні властивості. У чистому вигляді це кристалічні речови­ни або рідини (вітаміни групи К) білого, жовтого, оранжевого, червоного кольорів, без запаху або запах слабкий, смак різний, специфічний.

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання лікарської рослинної сировини. На утворення та накопичення вітамінів впливають со­нячні промені, клімат, добрива, період вегетації рослини. Збира­ють сировину в період максимального накопичення відповідного вітаміну, в суху погоду. Швидко розкладають для сушіння в су­шарнях або на горищах під залізним дахом, залежно від виду си­ровини. Оптимальна температура сушіння — 70—90 °С.

Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, обері­гаючи від потрапляння прямих сонячних променів і шкідників.

Застосування. Використовують препарати при різних хроніч­них та гострих захворюваннях, пов'язаних із порушенням обміну речовин. Готують настої, відвари, настойки, екстракти, збори, мазі, розчини. Випускають комплексні препарати полівітамінів. У хар­човій промисловості готують полівітамінні соки, вітамінізоване дитяче харчування.

4 9-241

Поиск по сайту: