 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Родина айстрові - Ааіегасеае
Народні назви: білий полин, віниччя.,. Російська назва: польїнь горькая.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина 50—100 см заввишки з коротким вертикальним, багатоголовим кореневищем, (мал. 44). Стебла численні,, прямостоячі, розгалужені у верхній частині. Прикореневі листки зібрані в розетку, черешкові, трикутноокруглі, 2-перис- торозсічені на ланцетоподібні сегменти; стеб- Мал. 44 лові листки почергові, поступово спрощують
ся; нижні — черешкові, трикугно-серцеподібні, тричіперисторозсічені; серединні,— сидячі, 2-перистороздільні; верхні — сидячі, церистороздільнг з еліптично-ланцетоцодібними або ланцетоподібними частками. Квітки жовті,, трубчасті, зібрані в пониклі, дрібні кошики, які утворюють волотеподібне суцвіття. Плоди — сім'янки. Уся рослина опушена сріблясто-сірими м'якими волосками. Цвіте в червні—серпні.
Поширення та місцезростання. Зустрічається по всій Україні, а в значній кількості у степових та лісостепових районах. Росте як бур'ян біля доріг, па полях, городах, смітниках, лісопосадках, вулицях. Іноді утворює великі зарості.
|
Правила заготівлі. Листки заготовлюють до цвітіння (червень— липень), траву — на початку цвітіння (липень—серпень), зрізуючи верхівки стебел ножем або серпом.
Сушіння. Зберігання. Сушать сировину під навісами, залізним дахом, шаром у 5—7 см. У штучних умовах — у сушарках за температури 30—35 °С. Вихід сухої сировини — 24—25 %. Після сушіння відбирають сировину темно-сірого кольору з буро-коричневими кошиками (пізній збір зумовлює зміну кольору під час сушіння).
Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів. Термін зберігання — 2 роки.
Опис сировини. Трава. Цільні або частково подрібнені верхівки квітконосних пагонів. Стебла ребристі, закінчуються розкидистою волоттю, на гілочках якої кулясті кошики, оточені черепицеподібною обгорткою. Квітки трубчасті, дрібні. Верхні листки сидячі, довгасті, цілокраї, нижче на квітконосі трійчастороздільні.
Довжина стебел — до 25 см, діаметр кошиків — 2,5—4 мм. Колір стебел зеленувато-сірий, листків зверху — сірувато-зелений, знизу — сріблясто-сірий, квіток — жовтий. Запах сильний, ароматний, своєрідний. Смак пряно-гіркйй. Листя. Черешкове, в обрисі трикутно-округле, 2—3-перисторозсічене; безчерешкове — 2-пери- стороздільне. Листя опушене з обох боків. Довжина пластинки — до 10 см! Колір листя зверху сірувато-зелений, знизу — сріблясто- сірий. Запах специфічний, сильний. Смак пряно-гіркий.
Мікроскопічні ознаки. Епідерміс верхнього та нижнього боків слабкозвивистий. Продихи оточені 3—5 клітинами, розміщені переважно з нижнього боку. Ефіроолійні залозки 6—8-клітинні, розміщені двома рядами в 3—4 яруси. Прості волоски численні, дрібні, Т-подібної форми, ніжка 2—4-клітинна.
Хімічний склад сировини. Трава та листя полину містять ефірну олію (0,5—2 %), до складу якої входять туйол, туйон, пінен, кади- нен. Із трави виділені 10 сесквітерпенових лактонів: абсинтин, анабсинтин, артабсин та ін., які надають траві полину своєрідний; гіркий смак; алкалоїди, вітаміни С, групи В, каротиноїди.
Фармакологічна дія та застосування. Збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність залоз системи травлення, підвищує секрецію жовчі та шлункового соку.
Застосовують як ароматичну гіркоту для збудження апетиту, стимуляції секреторної діяльності системи травлення, при диспепсії, зниженій секреції шлункового соку, КОЛІТІ та інших порушеннях травлення, при захворюваннях печінки та жовчного міхура.
Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, гірка настойка, збори (апетитні, жовчогінні).
Квітки арніки — Ріогез Агпісае Арніка гірська — Атіса топіапа Ь. Родина айстрові - Лніегасеае
Народні назви: скусивник, шалата, нечуйвітер. Російська назва: арника гарная. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з майже горизонтальним циліндричним, слабко розгалуженим кореневищем, з ниткоподібними численними коренями. Стебло прямостояче, залозистоопушене, до 60 см заввишки. Листки сидячі, напівстеблообгортні, супротивні або довгасто-овальні, ланцетоподібні, зверху залозисто-волосисті, знизу — голі. Нижні листки зібрані в розетку. Квітки зібрані в суцвіття кошики на верхівках стебла та гілок (мал. 45). Плід — сім'янка з летючкою.
Цвіте арніка в червні—липні, плоди достигають у серпні.
Поширення та місцезростання. Зустрічається в Карпатах (іноді на Поліссі). Росте на полонинах, лісових луках, лісових галявинах, серед чагарників; у Карпатах зустрічається на висоті 500 м над рівнем моря.
Правила заготівлі. Сушіння. Заготовлюють суцвіття кошики на початку цвітіння в суху погоду після спадання роси. Зривають руками квітконоси завдовжки до 1 см.
Сушать під навісами, в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи сировину в один шар у сушарках за температури 50—60 °С. Вихід сухої сировини — 20—22 %.
Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання — 2 роки.
Опис сировини. Суцвіття кошики. Квітколоже ямчасте, волосисте, крайових язичкових квіток — 14—20, оранжево-жовтого кольору, серединних трубчастих — багато, обгортка складається з листочків зеленувато-бурого кольору. Діаметр кошиків — 5—8 см. Запах слабкий, ароматний. Смак гострий, гіркуватий.
|
Хімічний склад сировини. Містить ефірну олію (у її складі сесквітерпеновий лактон арніфолін, близько 4 % суміші двох тритерпеноїдів — арнідіолу та його ізомеру фарадіолу — (арніцин), флавоноїди, кумарини, каротиноїди, холін, дубильні речовини (до 5 %), слиз, органічні кислоти.
Фармакологічна дія та застосування. Справляв кровоспинну, жовчогінну, протисклеротичну, подразнювальну та бактеріостатичну дію, у надмірних дозах — заспокійливу.
Застосовують зовнішньо при дрібних пораненнях, карбункулах, фурункулах, трофічних виразках, опіках, відмороженнях, для лікування забитих місць, гематом. Внутрішньо — при маткових кровотечах, як кровоспинний засіб.
Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, мазь арніки.
Поиск по сайту: