ПОХІДНІ АНТРАЦЕНУ

Антраценопохідні — органічні сполуки хіноїдної структури, в основі яких лежить ядро антрацену різного ступеня окиснення, типу сполучення і конденсації мономерних структур.

Поширення. Відомо понад 200 представників цієї групи, які ча­стіше зустрічаються в рослинах родин гречкові, бобові, лілійні, синюхові, крушинові і в деяких нижчих рослинах: пліснява, ли­шайники, гриби.

Місце локалізації. Містяться як у вільному стані, так і у вигляді глікозидів — антраглікозидів (найчастіше). Уперше були відкриті швейцарським фармакогностом А. Чирхом наприкінці XIX ст.

Антраглікозиди містяться в рослині в розчиненому стані в клітинному соку, найчастіше в листках, плодах, корі, підземних органах.

Значення для рослин. Щодо ролі похідних антрацену для життє­діяльності рослин існує кілька версій: захищають рослини від па­разитів, стимулюють накопичення полісахаридів, беруть участь в окисно-відновних процесах рослинного організму.

Класифікація. Залежно від структури вуглеводних зв'язків роз­різняють дві групи: мономери та димери.

Мономери — з однією молекулою антраценопохідних, димери — з двома. Мономери за ступенем відновлення та окиснення антрахі­нонового ядра поділяють на дві підгрупи: відновні та окиснені.

До димерів залежно від типу сполучення належать: димери з одинарним зв'язком; конденсовані димери.

Серед них зустрічаються як відновні, так і окиснені форми. У природі частіше зустрічаються мономери окиснених форм із функціональними групами в молекулі: =ОН, =ОСН₃, =СН₂ОН,

Відновні форми: Антрон Окиснені форми: Оксіантрон

Антрахінон

=сн₃, =сон, =соон.

Агліконами глікозидів можуть бути всі групи антраценопохідних, за винятком діантрахінонів. Цукрові компоненти: глюкоза, рамно­за, ксилоза, арабіноза та ін.

Основні фізичні та хімічні властивості. Реакції на БАР. Похідні антрацену — кристалічні речовини жовтого, оранжево-жовтого або червоного кольору.

Антраглікозиди добре розчиняються у воді, водно-спиртових сумішах, основах. З останніми дають інтенсивне червоне забарв­лення. Не розчиняються в органічних розчинниках (бензолі, ефірі, хлороформі), погано — в етанолі.

Аглікони, навпаки, розчиняються в органічних розчинниках і не розчиняються у воді.

Якісні реакції проводять з 5%-м розчином натрію гідроксиду. Похідні антрону та антранолу утворюють жовте забарвлення, ант­рахінону — яскраво-червоне, інші похідні — фіолетове або чорне забарвлення.

Заготівля. Заготовлюють сировину в фазу найбільшого нако­пичення БАР, яка залежить від органа, в якому вони накопичу­ються.

Сушіння. Зберігання. Сушать у природних умовах та в штучних (сушарках) за температури 50—60 °С.

Зберігають сировину в сухих добре провітрюваних приміщен­нях.

Фармакологічна дія та застосування. Похідні хризацину справ­ляють проносну дію, похідні алізарину— спазмолітичну та нефро- літичну дію. Конденсовані похідні антрацену зумовлюють анти­бактеріальну активність.

Проносна дія зумовлена рефлекторним впливом на перисталь­тику кишечника, що спричинює прискорення його випорожнення (подразнення рецепторів слизової оболонки кишечника та поси­лення його моторики). Проносна дія настає через 8—10 год.

Протипоказання: запальні процеси кишечника.

Кора крушини — Согіех Ргащиіае