Родина айстрові — Авіегасеае. Народні назви: маралова трава, марало- вий корінь

Народні назви: маралова трава, марало- вий корінь.

Російські назви: левзея сафлоровидная, большеголовник сафлоровидньш, больше- головник альпийский, маралий корень.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина (мал. 141). Кореневище міцне, роз­галужене, дерев'янисте, горизонтальне з тонкими численними коренями коричне­вого або бурого кольору, зі специфічним запахом. Стебло просте, до 1,5 м заввиш­ки, прямостояче, нерозгалужене, усередині пусте, дрібноборозенчасте, павутинистоопу- шене. Листя слабкопавутинчасте, глибокоперисторозсічене, чер­гове. Нижнє листя черешкове, верхнє — сидяче, найвище — ціле, великозубчасте. Квітки трубчасті, двостатеві, фіолетово-лілового кольору, зібрані на верхівці стебла в майже кулястий, великий, одинокий кошик. Плід — бурувата чотиригранна сім'янка з чубчи­ком. Цвіте в червні—серпні, насіння достигає в серпні—вересні.

Поширення і місцезростання. Як ендемічна рослина зустрічається в районах Південного та Східного Сибіру. Росте переважно на ви­соті 1700—2000 м над рівнем моря. Зрідка трапляється в аль­пійських луках. В Україні культивують.

Мал. 141

Правила заготівлі. Сировину з дикорослих рослин збирають після достигання насіння в серпні—вересні за ліцензією. Корене­
вища й корені викопують киркою, лопатою або іншим гострим і міцним знаряддям. Культивовану сировину збирають від рослин З—4-річного віку.

Основні охоронні заходи. Дикорослі зарості левзеї відновлюють­ся дуже повільно, протягом 15—20 років. Тому при заготівлі сиро­вини потрібно залишати на кожних 10 м² площі не менше ніж 2— 4 добре розвинені рослини. На місці кожної викопаної рослини потрібно висівати достигле насіння.

Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Викопані підземні органи відокремлюють від надземної частини, обтрушують від ґрун­ту, швидко промивають у холодній воді, грубі кореневища розрі­зають на шматки. Потім сировину протягом 4—6 днів сушать на сонці на спеціальних стелажах, що добре продуваються вітром. Можна сушити в протоплених приміщеннях або в сушарнях за температури 50—60 °С. Вихід сухої сировини — близько 40 %. Збе­рігають сировину в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання — 2 роки.

Опис сировини. Кореневища цільні або розрізані, із зруйнова­ною серцевиною, з численними тонкими коренями, зверху помітні старі сліди від стебел. Кореневища здерев'янілі, зверху зморшку­ваті, злам нерівний. У культивованих рослин кореневище багато­голове, розгалужене, вертикальне, до 6 см завтовшки, у дикорос­лих — горизонтальне, трохи зігнуте, більш-менш рівномірно стов­щене, до 1,8 см завтовшки. Корені гіллясті, до 15 см завдовжки в дикорослих рослин і до 36 см — у культивованих. Колір корене­вищ і коренів від буро-коричневого до майже чорного, на зламі — блідо-жовтий. Часто зустрічаються корені з ділянками, на яких відсутня кора. Запах слабкий, специфічний. Смак трохи солодку­ватий, смолистий.

Хімічний склад сировини. Містять фітоекдистероїди (0,03—0,08 %) — екдистерон, інокостерин тощо. Екдистероїди вперше виявлено в комах і ракоподібних. Екдизони поділяють на зооекдизони (виді­лені з тварин) та фітоекдизони (виділені з рослин). В основі їх будови лежить стероїдне ядро.

Окрім цього, сировина містить органічні кислоти, вітамін С, каротиноїди, дубильні речовини, ефірну олію, камеді, інулін, слиз, флавоноїди, смоли.

Фармакологічна дія і застосування. Справляють збуджувальну дію на центральну нервову систему і є антагоністом снодійних препаратів. Використовують як адаптогенний і стимулювальний
засіб при функціональних розладах нервової системи, розумовій та фізичній втомі, при зниженні працездатності. Також застосову­ють для відновлення сил у період одужання.

Лікарські форми і засоби. Рідкий екстракт левзеї, препарат ек- дистен (анаболітичний засіб).

Чага (гриб березовий) — Рип§цз Веіиііпш Трутовик косотрубчастий — Іпопоіив оЬІіцит (Регз.) Ріі Родина гіменохетові — Нутепоскаеіасеае Клас базидіоміцети — ВазШіотусеіез

Російська назва: березовий гриб, чага. Опис рослини. Гриб-паразит чага розвиваєть­ся на стовбурах берези (рідше на горобині, вільсі, в'язі) (мал. 142). З медичною метою ви­користовують березовий гриб. Спори трутови­ка косотрубчастого, розсіяні в повітрі, прони­кають через пошкоджену кору дерев у дереви­ну і проростають, утворюючи міцелій. Грибні нитки міцелію поступово руйнують деревину з утворенням білої серцевинної гнилі. У місцях проникнення спор на корі з гіфів гриба розви­ваються чорні нарости, що отримали назву чага. Ці нарости посту­пово розростаються і можуть досягати значних розмірів та маси до 3—5 кг і більше. Нарости являють собою безплодовий (сте­рильний) міцелій гриба, а плодове тіло, яке утворює базидіоспори, розвивається під корою і зовні не видиме. Форма наросту зале­жить від характеру пошкодження, через яке відбулося зараження дерева. Частіше нарости мають округлу, видовжену або кулясту форму з неправильними тріщинами, до 30—40 см завдовжки і до 10—15 см завтовшки. Нарости можуть на своїй поверхні зберігати залишки берести. На розрізі добре помітно три шари: зовнішній шар чорного кольору, дуже твердий, до 1—2 мм завтовшки; се­редній — щільний, буро-коричневого кольору, різної товщини, з жовтуватими прожилками; внутрішній — трухлявий, бурого або жовтуватого кольору. Росте всередину дерева у вигляді гнилі де­ревини. За зовнішніми ознаками чага не схожа на інші трутові гриби. Розвивається тільки на живих деревах і не утворює копито­подібних плодових тіл, що ростуть головним чином на мертвих стовбурах, на пеньках і сухостоях дерев.

Поширення і місцезростання. Росте по всій лісовій зоні Європи та в Азії. Значно частіше зустрічається в районах із вологим кліма­том.

Правила заготівлі. Чагу можна заготовлювати цілий рік, але краще збирати пізно восени і взимку, коли листки дерев не маску­ють її наростів. При збиранні наріст відрубують під основу, тобто біля стовбура дерева, потім від нього відсікають трухляву внутрі­шню частину жовтого кольору. Сировиною вважається тільки зов­нішня частина наросту й щільна середня частина, очищена від трухлявої маси, берести й залишків деревини. Непридатні для за­готівлі нарости з сухих або засихаючих дерев, а також великі старі, крихкі нарости, які містяться біля основи стовбурів старих берез і мають чорне забарвлення по всій товщі.

Основні охоронні заходи. Сировину рекомендується збирати на вирубках лісу.

Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Зібрану сировину розрубують на шматки до 10 см завдовжки. Сушать у сушарнях або печах за температури не вище ніж 60 °С. Улітку гриби можна сушити на горищах, під навісами та в приміщеннях, що добре вен­тилюються. Сировину зберігають у закритому, сухому, добре про­вітрюваному приміщенні, захищаючи від вологи. Відволожена си­ровина легко пліснявіє і стає непридатною для вживання. Термін придатності — 2 роки.

Опис сировини. Шматки невизначеної форми, тверді, щільні. Зовнішній шар сильно розтрісканий, чорного кольору. Внутрішній шар темно-коричневий з дрібними жовтими прожилками, кількість яких збільшується до внутрішньої частини гриба. Розмір шматків близько 10 см у поперечнику. Запах відсутній. Смак гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Вивчений недостатньо. Біологічна ак­тивність зумовлена вмістом пігментів, що утворюють водорозчин­ний інтенсивно забарвлений хромогенний поліфенольний комп­лекс. Також виявлено агарицинову кислоту, смоли, високий вміст марганцю. Протипухлинну дію пов'язують із вмістом птеринів, які є фрагментами фолієвої кислоти та деяких пігментів.

Фармакологічна дія і застосування. Медичною практикою чага запозичена з народної медицини, де здавна її використовували як засіб проти ракових пухлин. У наш час використовують як боле­заспокійливий і загальнотонізувальний засоби для лікування хро­нічних гастритів, виразки шлунка, дискінезії травного тракту, пе­
редракових захворювань та деяких форм злоякісних пухлин у ви­падках, коли не показані променева терапія та хірургічне втручан­ня. Також призначають як симптоматичний засіб, що поліпшує за­гальний стан онкологічних хворих.

Лікарські форми і засоби. Препарат біфунгін, настій.

Пагони каланхое свіжі — Согтш Каїапскоез гесепз

Каланхое перисте — Каїапское ріппаіа (Ьат.) Регз.