 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Родина бобівникові — Мепуапікасеае
Народні назви: трилисник, трифоль. Російські назви: трилистник водяной, вахта трехлистная.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з довгим повзучим кореневищем, що вкорінюється в ґрунті (мал. 53). Кореневище товсте, з кільцевими слідами і піхвами відмерлих листків. Від кореневища відходять декілька листків на довгих черешках. Листки трійчас- Мал. 53 тоскладні, чергові. Черешок знизу розширюється
|
й охоплює квіткове стебло, утворюючи стеблообгортну піхву, яка має перетинчастий край. Листочки короткоче- решкові, цілокраї, голі, оберненояйцеподібні або еліптичні. Навесні рослина утворює квітконосне стебло до ЗО см завдовжки. Квітки блідо-рожеві, зібрані в густу китицю до 7 см завдовжки. Квітки правильні, оцвітина подвійна. Чашечка п'ятипелюсткова, зросла до середини. Віночок лійкоподібний. Плід — коробочка, що розкри
вається стулками. Цвіте рослина з середини травня до червня. Плоди дозрівають у липні—серпні.
Поширення та місцезростання. Росте по всій території України; Переважно зустрічається в лісових районах, рідше в лісостепових і дуже рідко в степових. Росте на болотах і заболочених луках, по берегах річок, озер, біля канав, місцями утворює зарості.
Правила заготівлі. Листя збирають у теплу погоду, часто з човнів. Сировину заготовлюють після цвітіння, тому що найінтенсивні- ший ріст листків спостерігається в червні, коли рослина цвіте. Листки зривають з коротким (не більше 3 см) залишком черешка. Молоді та верхівкові листки не збирають, оскільки під час сушіння вони чорніють.
Основні охоронні заходи. Не можна виривати бобівник із кореневищем (це призводить до знищення його заростей); заготовляти сировину на одних і тих самих масивах частіше ніж через 2—3 роки.
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Сировину звільняють від домішок і на кілька годин розкладають на відкритому повітрі (для прив'ялювання), а потім викладають пухким шаром у відкриту тару (ящики, кошики тощо) і швидко доставляють у місця сушіння. Сушать у сушарках за температури 45—50 °С або на горищах, під навісами, у сараях з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину тонким шаром і періодично перегортаючи. Вихід сухої сировини — 16—18 %. Висушену сировину очищують від почорнілих листків, черешків, довжина яких перевищує 3 см, та сторонніх домішок. Термін зберігання — 2 роки.
Опис сировини. Цілі або частково подрібнені, тонкі, голі трійчасті листки із залишком черешка завдовжки до 3 см, які поділяються на три коротких черешки. Окремі листочки еліптичні або довгас- то-оберненояйцеподібні, цілокраї або з дещо нерівним краєм, до 4—10 см завдовжки і до 2,5—7 см завширшки. По краях часток помітні білуваті або коричнюваті пагорбки (водяні продихи), до яких підходить жилка. Колір зелений. Запах слабкий, неспецифічний, частіше відсутній. Смак дуже гіркий.
Хімічний склад сировини. Сировина містить іридоїди та секоірй- доїди (логанін, сверозид, фоліаментин, ментіафолін), також флавоноїди (рутин), дубильні речовини, негіркий алкалоїд генціанін, йод тощо.
Фармакологічна дія та застосування. Бобівник трилистий використовують для покращення травлення, підвищення апетиту, що
пов'язано з рефлекторним посиленням секреції шлункового соку за рахунок іридоїдів, також справляють жовчогінну та протизапальну дію. Зовнішньо листя використовують для промивання ран, що погано загоюються, а також у вигляді ванн при різних шкірних захворюваннях.
Лікарські форми та засоби. Настій; входить до складу гіркої настойки, жовчогінного та заспокійливого зборів.
|
| Мал. 54 |
Трава золототисячника — Негйа Сепіаигіі Золототисячник звичайний — син. золототисячник малий, золототисячник зонтичний; Сепіаигіит егуікгаеа Ка/п, зуп. — С. тіпиз, С. итЬеІІаіит, Егуікгаеа сепіаигіит Родина тирличеві - Сепііапасеае
Народні назви: зірка, золотник, центурія. Російські назви: золототьісячник обьїкновен- ньій, золототисячник зонтичний, золототисячник малий.
Опис рослини (мал. 54). Дворічна, рідше однорічна, трав'яниста рослина до 40 см заввишки. Корені невеликі, слабко розвинуті. Стебла прямостоячі, поодинокі або по декілька, чотиригранні, у верхній частині вилчасто- гіллясті з гілочками, які спрямовані догори. Стеблові листки супротивні, цілокраї, сидячі, довгасто-ланцетоподібні до 3 см завдовжки, прикореневі листки зібрані в розетку, оберне- нояйцеподібні, до 4 см завдовжки. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щит- коподібне суцвіття з приквітками. Оцвітина подвійна. Чашечка зрослопелюсткова. Віночок цвяхоподібний п'ятипелюстковий з довгою циліндричною трубкою.
Плід — багатонасінна вузька коробочка, яка відкривається двома стулками. Насіння дрібне, сітчасто-ямчасте, неправильноокруг- лої форми. Цвіте рослина в червні—липні, плоди дозрівають у серпні—вересні. На першому році розвивається розетка прикореневих листків; на другий рік рослина цвіте.
Крім золототисячника звичайного можна заготовляти золототисячник гарний. Це однорічна трав'яниста рослина до 20 см завдов
жки, схожа на золототисячник звичайний, але дещо менших розмірів; стебло розгалужується від основи; розетка прикореневих листків відсутня; квітки мають темніший, червонувато-роже- вий колір.
Поширення та місцезростання. Росте на луках, лісових галявинах, між чагарниками, на узліссях, як бур'ян на полях на всій території України.
Правила заготівлі. Траву заготовлюють під час цвітіння, поки збереглися прикореневі листки. Сировину зрізають ножем або серпом вище від прикореневих листків і складають у кошики впорядковано — суцвіттям до суцвіття.
Основні охоронні заходи. Забороняється виривати рослину з коренем.
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Зібрану сировину звільняють від сторонніх домішок. Сушать в сушарках за температури 40—50 °С або на горищах, рідше під навісами, розкладають траву впорядковано — суцвіттям до суцвіття. При сушінні товстим шаром або в приміщеннях з недостатньою вентиляцією трава жовтіє, квітки знебарвлюються або чорніють. Вихід сухої сировини становить близько 25 %. Із висушеної сировини вилучають знебарвлені і почорнілі екземпляри, а також сторонні домішки. Термін зберігання — 3 роки. Зберігають у сухих приміщеннях, що добре вентилюються.
Опис сировини. Стебла голі, прості або розгалужені, чотиригранні, іноді з крилатими ребрами до ЗО см завдовжки і до 2 мм завтовшки. Листки сидячі, супротивні, з 5 жилками; середні — довгасто-яйце- подібні, голі, цілокраї; верхні — довгасто- або лінійно-ланцетоподібні. Суцвіття — верхівкові, щиткоподібні. Квітки правильні. Чашечка зрослопелюсткова с 5 частками. Віночок із довгою циліндричною трубкою і п'ятироздільним відгином. Тичинок — 5.
Колір стебел, листків і чашечки жовтувато-зелений, віночка — рожево-фіолетовий, жовтувато-рожевий і жовтий. Запах слабкий. Смак гіркий.
Хімічний склад сировини. Трава містить іридоїди (генціопікрин, еритроцеитаурин, амарогенцин, генціопікрозид тощо); алкалоїди (генціанін, генціамін, генціанідин). Також доведено наявність ефірної олії, фенолокислот, флавоноїдів, кентонів, олеїнової кислоти, слизу, вітаміну С.
Фармакологічна дія та застосування. Застосовують для збудження апетиту та покращення травлення. Часто настій призначають при гастриті з пониженою секрецією, диспепсії, іноді як протиглисний засіб/Використовують у вигляді зборів для лікування хронічних ентероколітів, при хворобах печінки, жовчного міхура, нирок. -
Лікарські форми. Настій; аптечний збір; шлунковий чай.
Корені кульбаби — Кайісез Тагахасі Кульбаба лікарська — Юагахасит о$ісіпаІе \¥еЬ. Родина айстрові — Азіегасеае
Народні назви: кульбаба, молочко, летючки. Російська назва: одуванчик лекарственньш. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем і м'ясистим мало- гіллястим стрижневим коренем (мал. 55). Усі листки розміщені на вкороченому стеблі й утворюють прикореневу розетку. Листки голі або розсіяно-волосисті, до 10—25 см завдовжки, глибоко перистонадрізані, поступово звужуються в довгий крилатий черешок. Трикутноло- паті листки спрямовані донизу. Квітконоси до ЗО см заввишки, всередині пусті, знизу голі, зверху павутинчасто- пухнасті. Квітки зібрані у великі кошики діаметром до 5 см. Усі квітки двостатеві, язичкові, яскраво-жовтого кольору. Квітколоже голе, плоске, ямчасте. Плід — веренетеноподібна бурувата сім'янка з летючкою. Усі частини рослини містять білий молочний сік. Цвіте кульбаба у квітні—червні, іноді спостерігається вторинне цвітіння, плоди дозрівають у травні—червні.
Поширення та місцезростання. Дуже поширена рослина. Росте по всій території України на відкритих місцях, у великій кількості на луках, галявинах, у садах, по шляхах та інших місцях.
|
Правила заготівлі. Корені заготовлюють навесні, на початку відростання рослини (квітень — початок травня) або восени (вересень—жовтень). Корені літньої заготівлі трухляві, дають неякісну сировину. Корені викопують заступами або підкопують плугом на глибину 15—25 см. На щільних ґрунтах корені значно тонші, ніж на пухких.
Основні охоронні заходи. На одному місці заготівлю сировини потрібно проводити через 2—3 роки (для забезпечення відновлення зарості).
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Викопані корені звільняють від ґрунту, відокремлюють надземні частини, кореневище і тонкі бічні корені й одразу миють у холодній воді. Помиті корені розкладають для підв'ялювання на відкритому повітрі і залишають на кілька днів. Пров'ялюють доти, доки при надрізанні коренів не виділятиметься молочний сік. Сушать у сушарках за температури 40—50 °С або на горищах, під навісами з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину тонким шаром (у 3—5 см) і періодично перевертаючи. Вихід сухої сировини — 33—35 %. Сировину зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання — 5 років.
Опис сировини. Корені стрижневі, малогіллясті, цілі або поламані, завдовжки 2—15 см, завтовшки 0,3—3 см, поздовжньо-змор- шкуваті, іноді спіральноперекручені, щільні, крихкі. Злам нерівний. У центрі кореня міститься невелика жовта або жовтувато-бура деревина (серцевина), оточена широкою сірувато-білою корою, в якій помітні (під лупою) буруваті концентричні тонкі пояси молочних судин.
Колір зверху від світло-бурого до темно-бурого. Запах відсутній. Смак гіркуватий з солодким присмаком.
Хімічний склад сировини. У молочному соку містяться іридоїди (тараксацин, тараксацерин); смолисті речовини каучукового походження. Також сировина містить тритерпенові сполуки, інулін, флавоноїди, фенолокислоти, значну кількість солей калію.
Фармакологічна дія та застосування. Використовують як апетитний та поліпшуючий травлення засіб при захворюваннях системи травлення. Біологічно активні речовини кульбаби також справляють жовчогінну дію.
Лікарські форми та засоби. Відвар. Густий екстракт. Апетитні, жовчогінні, сечогінні, проносні чаї. Суцвіття і листки використовують у їжу у вигляді салатів як джерело вітамінів. Із суцвіть готують варення.
Поиск по сайту: