|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Родина аґрусові — СгонтіагіасеаеРосійська назва: смородина черная. Опис рослини. Кущ 1—2 м заввишки (мал. 12). Стебла прямостоячі, гіллясті, нижні гілки іноді лежать на землі. Стебла темно-бурі або червоно- коричневі, кора молодих стебел жовтувато-сіра. Листя почергове, черешкове, три-, п'ятилопатеве. Квітки двостатеві, правильні, дзвоникоподібні, зібрані в пониклі китиці до 5—8 см завдовжки. Віночок п'ятипелюстковий, білуватого або трохи червонуватого кольору. Плід — багатонасінна соковита чорна або темно-фіо- летова пахуча куляста ягода. Цвіте рослина у травні-^червні, плоди достигають у липні—серпні. Поширення та місцезростання. У дикому вигляді смородина чорна в Україні росте в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі, у Лісостепу біля струмків і річок, у вологих лісах, край боліт та вологих луків. Рослина широко культивується. Правила заготівлі. Плоди збирають у період їх повного достигання, тому з одного куща протягом літа проводять збирання З— 4 рази. Плоди збирають у суху погоду, після того, як спаде роса. Для культивованих сортів смородини терміни та тривалість періоду збирання залежать від сорту. Листки збирають улітку (червень—липень). Збирати потрібно тільки непошкоджені листки, зриваючи їх руками. Охоронні заходи. ГІри збиранні сировини потрібно уникати пошкоджень кори і не ламати гілок, тому що це пригнічує ріст рослини. Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Зібрані плоди очищують від листків, гілочок та інших домішок, а також видаляють пошкоджені, шилі та недозрілі плоди. Сушать на горищах під залізним дахом, розкладаючи ягоди тонким шаром на підстилках або рамках, обтягнутих марлею, або сушать в сушарках (починаючи від 35 °С і поступово доводять температуру до 60 °С, не допускаючи пересушування сировини). Можна сушити в російських печах, не допускаючи підгоряння плодів. Висушені плоди не повинні злипатись у грудки при стисненні їх долонями. Вихід сухої сировини — 18—20 %. Суху сировину зберігають у сухих приміщеннях, які добре провітрюються, на стелажах, запобігаючи пошкодженню плодів гризунами та комахами. Термін зберігання — 1 рік. Листя очищують від домішок і сушать на горищах під залізним дахом або під навісом з доброю вентиляцією, розкладають сировину тонким шаром (2—3 см) на папері або тканині. Можна сушити в сушарках за температури 35—40 °С. Вихід сухої сировини — 34— 37 %. Сухі листки зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Опис сировини. Плоди — ягоди округлої форми, зморшкуваті, не злиплі у грудки. На верхівці плодів є залишок білуватої плівчастої чашечки. У м'якоті плоду містяться численні дрібні (до ЗО штук) насінини. При основі ягоди може бути коротка плодоніжка. Плоди діаметром 4—10 мм. Зверху ягоди чорні або темно-фіолетові; м'якоть темно-фіолетова; насіння червоно-буре. Поверхня плодів укрита золотистими залозками з ефірною олією (їх добре видно під лупою). Запах сировини своєрідний, ароматний. Смак кислий, трохи в'яжучий. Листя черешкове, три-, рідше п'ятипальчастолопатеве, з нечітко вираженою серцевинною основою; верхній бік листків голий, нижній — по жилках опушений, з крапковими золотистими залозками. Лопаті листка широкотрикутні, середня лопать більша. Край листка пилчастий або великогострозубчастий. Листки до 10 см завдовжки. Колір зелений або сіро-зелений. Запах специфічний, посилюється при розтиранні. Смак кислуватий, трохи в'яжучий. Хімічний склад сировини. Плода містять вітаміни С, Р, В^ В2, каротини, цукри, органічні кислоти, флавоноїди, дубильні, пектинові речовини, мікроелементи, ефірні олії, ферменти тощо. У листках виявлено вітамін С, каротини, фітонциди, ефірну олію, флавоноїди, органічні кислоти, кумарини, дубильні речовини та ін. Фармакологічна дія та застосування. Плоди та листки мають сечогінні, потогінні, протимікробні, капілярозміцнювальні властивості. Усі види сировини використовують як вітамінний засіб при гіпо- та авітамінозах, захворюваннях системи травлення, крові, серцево-судинних, інфекційних захворюваннях тощо. Лікарські форми та засоби. Вітамінні збори, сироп із плодів. З листків смородини чорної виготовляють препарати глюкорибін (справляє протиалергійну дію), рифлан (застосовують у проктології як регенеративний та протизапальний засіб). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |