Родина кипарисові — Сиргеазасеае

Російська назва: можжевельник обьїкновен- иьіії.

Опис рослини. Вічнозелений, дводомний, рідше однодомний кущ 1—3 м заввишки або дерево до 12 м заввишки з яйцеподібною або конусоподібною кроною. Голки розміщені му- товками по 3 голки в кожній, колючі, жорсткі, лінійно-шилоподібні (мал. 36). Пильникові і насінні шишки розміщені окремо. Чоловічі шишки жовтого кольору, мають вигляд ко­лосків, жіночі складаються з кількох насінних Мал. 36 лусок і трьох насінних зачатків, що нагадують

зелені бруньки. Після запліднення луски жіно­чої шишки стають м'ясистими, зростаються між собою, утворюю­чи на першому році зелену, соковиту шишкоягоду, на другий рік плоди достигають, стають чорними.

Поширення та місцезростання. Росте на Поліссі та в Карпатах у підліску, у хвойних, рідше мішаних лісах. Культивують як деко­ративну рослину.

Правила заготівлі. Плоди збирають восени в період повної стиг­лості, струшуючи їх на розстелений брезент. Після збирання про­водять сортування (відокремлюють хвою, зелені шишкоягоди та інші домішки).

Сушіння. Сушать на відритому повітрі або в сушарках за темпе­ратури не вище 40 °С, а також використовують свіжими.

Зберігання. У сухих, прохолодних приміщеннях. Термін зберіган­ня—З роки. Свіжі плоди зберігають за температури близько 0 °С.

Опис сировини. Плоди кулястої форми, злегка стиснуті з боків, гладенькі, блискучі, рідше матові, на верхівці три східні борозен­ки. Біля основи плода (під лупою) дві трилисті мутовки з бурих лусок. Усередині дірчастої м'якоті плода містяться 3 (іноді 1—2)
насінини, довгасто-тригранної форми, опуклі зовні та плоскі з внут­рішнього боку. Шкірка насіння дуже тверда. Діаметр плодів 6— 9 мм, колір зовні чорний або фіолетовий з буруватим відтінком, іноді сизим восковим нальотом, м'якуш — зеленувато-бурий, на­сіння — жовто-буре. Запах своєрідний, ароматний. Смак солодку­вато-пряний.

Хімічний склад сировини. Плоди містять ефірну олію (0,5—2,0 %), у складі якої моно- і біциклічні монотерпеноїди і сесквітерпени: а-піпен, камфен, кадінен, борнеол, ізоборнеол. Інші групи — флаво­ноїди, смоли (9%), пектини, органічні кислоти, цукри (30 %), ду­бильні речовинні солі калію.

Фармакологічні властивості та застосування. Препарати ялів­цю підвищують діурез і дезінфікують сечовивідні шляхи, полегшу­ють відхаркування, справляють протизапальну дію. Збільшують виділення шлункового соку та жовчі, збуджують перистальтику кишок. Застосовують при захворюваннях сечовивідних, жовчних та верхніх дихальних шляхів.

Лікарські форми. Іілоди, відвар, збори (сечогінний, грудний).

Супліддя хмелю — ЗігоЬіІі Ьириіі