Родина кутрові — Аросупасеае. Російська назва: барвинок розовий

Російська назва: барвинок розовий. У

Опис рослини. В умовах тропіків — це вічно­зелений напівкущик, 30—60 см заввишки (мал. 136). У Криму це однорічна культура. Стебло голе (у деяких форм опушене), майже циліндричне. Листя короткочерешкове, супро- І тивне, темно-зелене, блискуче, довгасто-оваль- і ної форми з перистим жилкуванням, край тро- І хи хвилястий. Чашечка роздільнопелюсткова, зеленого кольору. Віночок правильний, зрос- Мал. 120 лопелюстковий, трубчастий, з п'ятьма широко відігнутими пелюстками, зібраними по 2—4 в пазухах одного з супротивних листків. За забарвленням пелюсток розрізнюють такі форми катарантусу: малиново-рожевий, рожевий, білий, білий з рожевою плямою біля основи віночка. Плід — серпоподібна тем­но-коричнева листянка до 5 см завдовжки, яка розкривається й опадає при дозріванні. Цвіте з травня до вересня. Насіння збира­ють у вересні.

Поширення і місцезростання. У дикому вигляді росте на Мада­гаскарі, о. Ява. Культивують у Криму, але там не визріває насіння. Росте на слабокислих і нейтральних ґрунтах.

Правша заготівлі. Охоронні заходи. Листя заготовлюють у фазу масового цвітіння рослини та на початку плодоношення. При за­готівлі надземну частину рослин зрізають на висоті 10—15 см. Не дозволяється витоптувати рослини.

Первинне оброблення. Сушіння. Відбирають домішки. Сушать у сушарнях за температури 40—50 °С або під навісами на протягах,
потім змолочують і відокремлюють від грубого стебла. Сировину зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці за спис­ком Б, препарати — за температури не вище 10 °С, за списком А. Термін зберігання — 1 рік.

Опис сировини. Подрібнене, рідше ціле, листя з невеликою кількістю інших частин рослини: верхівок стебел з листками та бутонами, квітками або недозрілими плодами; шматочки тонень­ких стебел, квіток і недозрілих плодів. Листя короткочерешкове, еліптичної або довгасто-еліптичної форми з клиноподібною осно­вою, цілокрає, трохи зморшкувате. Жилкування перисте, централь­на жилка виступає зісподу. Стебло кругле або приплюснуте, до 0,2 см завширшки, з двома парами слабко виступаючих ребер. Квітки правильні, п'ятичленні, трубчасті, трубка віночка в 8—10 разів довша за чашечку. Плід — довга листянка, яка містить до ЗО овальних ямчастих насінин. Колір листків темно-зелений, стебел — жовтувато-зелений з фіолетовим відтінком, квіток — жовтуватий або блідо-бузковий, плодів — бурувато-зелений, недозрілого на­сіння — чорний. Запах специфічний, неприємний. Смак не визна­чають (сировина отруйна!).

Хімічний склад сировини. Листя містить до 80 алкалоїдів індоль- ного ряду, які поділяють на 2 групи: мономерні та димерні, з них 26 димерні. Серед останніх виявлено алкалоїди, яким властива протипухлинна активність. Основні алкалоїди — вінбластин, вінкристин, лейрозин, лейрозидин, розидин, вірозин, перивін тощо. Крім того, виявлено глікозиди, оксикарбонові кислоти, флавоної­ди та інші речовини.

Фармакологічна дія та застосування. Сировину використову­ють для отримання препарату розевін (у препараті переважає ал­калоїд вінбластин) для лікування лімфогранульоматозу, гемато- сарком — цей препарат має протипухлинну активність. Препарат вінкристин використовують при комплексному лікуванні гостро­го лейкозу, раку грудної залози та інших пухлин. Лікування цими препаратами проводять тільки під контролем лікаря. Розевін та­кож є ефективним препаратом для підтримання ремісій, отрима­них за допомогою хіміотерапевтичних засобів; застосовують для проведення тривалої підтримувальної терапії.

Лікарські форми і засоби. Розевін в ампулах і флаконах; Угор­щина випускає препарат вінбластин в ампулах та вінкристин у флаконах.

Поиск по сайту: