Скополія карніолійська — Бсороііа сагпіоііса Родина пасльонові — Боїапасеае

Народні назви: білун, вербишник, мандра­гора, німиця.

Російська назва: скополия карниолийская. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина, заввишки до 80 см. Кореневище товсте, м'ясисте, повзуче. Стебла голі, світло-зелені, розвилисті (мал. 128). Листки еліптичні, біля основи звужені в крилатий черешок, верхівка загострена, цілокраї або з 1—2 зубчиками біля верхівки. Листки біля основи стебла луско­подібні; стеблові — попарно зближені. Квітки поодинокі, пониклі, на довгих квітконіжках у розвилинах стебла. Чашечка п'ятизубчаста, коротка, при плодах розростається й охоп­лює коробочку. Віночок дзвоникоподібний, у 2—3 рази більший за чашечку, ззовні бурувато-фіолетового, всередині жовтувато-буро­го кольору з фіолетовими жилками. Плід — кругла коробочка з кришечкою. Цвіте в травні—червні. Плоди достигають у червні. У липні надземна частина відмирає. Уся рослина отруйна!

Поширення та місцезростання. В Україні росте в Карпатах, у тінистих густих букових і буково-грабових лісах. У Закарпатті скополія зустрічається суцільними заростями або окремими ку­пинами.

Правила заготівлі. Сировину заготовлюють з ранньої весни до кінця літа (пізніше надземні частини всихають і рослину важко віднайти). Кореневища викопують, обтрушують, відокремлюють стебла та корені, швидко миють. Товсті кореневища розрізують уздовж.

Основні охоронні заходи. Для збереження заростей необхідно щороку чергувати ділянки збирання. На одній і тій самій ділянці сировину збирають 1 раз на 10—15 років. Крім того, потрібно за­лишати молоді рослини з дрібними кореневищами. На місці вико­паного екземпляра рекомендується садити відрізок кореневища завдовжки 5—6 см, краще його верхівку з брунькою, для віднов­лення зарості. Допускається лише ліцензійний збір. Рослина за­несена до Червоної книги України.

Первинне оброблення. Сушіння. Перед сушінням сировину про­в'ялюють протягом 2—3 днів, потім сушать у сушарнях за темпе­ратури не вище 60 °С, розкладаючи шаром близько 10 см (сирови­на, розкладена товстим шаром, запарюється і кореневища всере­дині темніють). Якщо пров'ялити сировину з якоїсь причини не можна (наприклад, під час дощу), то свіжі кореневища спочатку сушать за температури близько 40 °С протягом 2—3 днів, а потім — 60 °С. Під час сушіння сировину потрібно щодня перегортати. У суху теплу погоду можна сушити кореневища на сонці або на го­рищах з доброю вентиляцією. Висушену сировину сортують: ко­реневища, що потемніли, а також органічні та мінеральні домішки вилучають; якщо на кореневищах випадково залишились корені, то їх відламують. При роботі з сировиною скополії треба дотриму­ватись заходів безпеки. Сировину зберігають за списком Б, у су­хому приміщенні, що добре вентилюється. Термін зберігання — 2 роки. Вихід сухої сировини — ЗО %.

Опис сировини. Цілі або розрізані на шматки, зігнуті, сильно бугристі, зморшкуваті, очищені від коренів кореневища. Зверху бурувато-сірі, злам світло-сірий, завдовжки не менше ніж 3 см, завтовшки 1—2 см. Запах відсутній. Смак не визначають. Сирови­на отруйна!

Хімічний склад сировини. Кореневища містять алкалоїди тропа­нового ряду — гіосціамін (більша частина) і скополамін. Крім ал­калоїдів наявні кумарини, холін, бетаїн.

Фармакологічна дія. і застосування. Кореневища використовують для отримання атропіну, гіосціаміну, скополаміну. Однак у зв'язку з тим, що ці алкалоїди в наш час отримують синтетичним шляхом, потреба в сировині зменшилась. Атропін та гіосціамін використо­вують як спазмолітичний засіб (див. беладона звичайна). Скопо­ламін застосовують переважно в нервово-психіатричній практиці.

Лікарські форми і засоби. Атропіну сульфат, скополаміну гідро- бромід.

Трава мачку жовтого — НегЬа Сіаисіпіі /Іагіае