ТЕХНОЛОГІЇ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Читання це одне з джерел ми слончя і розумової о розвитку

('в О Сухомлінськир)

Пам'ять здатність до відгво рення минулого досвіду одна з основних властивостей нер­вової системи що виражає'ь ся в здатності тривалого збеоі

ання інформац і і іро події зоо нііднього світу та реакції орго нічму багаю разів вводити цю

інформацію у сферу свідомо

СИ ТО ПОВОДІНкИ

І Іам і ть мати муз

(Вольтер)

Багато хто з людей сприимсюч, свою нам ять як інтелект свої думки - ю факти

(II Массой)

айважливіші характеристики інтелекту - не тільки здатність накопичу­вати, запам'ятовувати інформацію, швидко знаходити, згадувати її, але й передусім вирішувати складні завдання, логічно і нестандартно мислити, ство­рювати ідеї. Тому інтелект повинен відрізнятися швидкістю, обсягом і склад­ністю здійснення розумових операцій. Ці характеристики інтелекту забезпе­чуються тренованою пам'яттю.

Пам'ять є процесами організації і збереження минулого досвіду, що ро­блять можливим його повторне використання у діяльності або повернення до сфери свідомості. Пам'ять відіграє надзвичайно важливу роль у життєдіяльно­сті людини. Вона забезпечує неперервність часу, зв'язуючи між собою минуле, теперішнє і майбутнє індивіда, є основою для соціалізації індивідів, їхнього навчання і розвитку.

Дослідження пам'яті були розпочаті наприкінці XIX століття німецьким психологом Германом Еббінгаузом, який у дослідах на собі намітив кількісні закони заучування, утримання і відтворення послідовностей, що складаються з безглуздих складів. Майже одночасно пам'ять досліджував французький фі­лософ Анрі Бергсон, який протиставляв пам'ять звичці. У цей час в педагогіці і психології виникає ідея про зв'язок пам'яті з мисленням, що призвело до по­становки у працях К. Д. Уіпинського, П. Ф. Каптерєва і інших проблеми свідо­мого і міцного засвоєння знання. Процеси управління пам'яттю досліджував Річард Аткінсон [13, с ЗО].

Пам'ять містить два компоненти: короткочасний і довготривалий. Система пам'яті достатньо коректно описується двома потоками інформації: потоком вхідної інформації і потоком вихідної інформації. Дослідження показують, що перетворення інформації в системі пам'яті починається з переробки в сенсор­них регістрах стимулів, що надходять ззовні. Наступна інстанція - це корот­кочасне сховище. За час перебування в ньому інформація систематизувалась і переносилась в довготривале сховище, звідки вона може бути активізована і перенесена до короткочасного сховища.

Важко переоцінити важливість для індивіда процесу витягування інфор­мації з пам'яті. Р. Аткінсон так описує цеіі процес: «З довготривалого сховища інформація витягується значно складніше. У ньому міститься так багато ін­формації, що головною проблемою стає забезпечення доступу до тієї підмпо-жини інформації, де знаходиться бажаний образ; так само в бібліотеці необхід­но спочатку знайти книжку, а потім уже проглянути її в пошуках потрібної ін­формації. Ми припускаємо, що індивід активує відповідну підмножину інфор­мації, поміщує його в короткочасному сховищі, а потім скапує його, відшукую­чи бажаний образ. Образ цей може не опинитися в даній підмножипі, у тако­му разі процес витягування перетворюється па пошук, в ході якого послідов­но активуються і скануються різні підмножини. Виходячи з пред'явленої йому інформації, індивід вибирає відповідну «пробну інформацію» і поміщує її до короткочасного сховища. Потім активується і поміщується до короткочасного сховища «пошуковий набір» інформації, або, іншими словами, відповідна під-множина інформації в довготривалому сховищі, тісно пов'язана з цією «про­бою». Індивід вибирає з пошукового набору певний образ і піддає його дослі­дженню. Інформація, витягнута з вибраного образу, використовується для ух­валення рішення: чи знайдена бажана інформація. Якщо так, то пошук припи­няється. Якщо ж така інформація не знайдена, індивід може дійти висновку, що продовження пошуку навряд чи може бути продуктивним або ж він може вирішити продовжити пошук. В останньому випадку він приступає до наступ­ного циклу пошуку і знову відбирає «пробу», яка залежно від стратегії суб'єк-

Глава 2

Особистість ученого і технологи наукової творчості

V мру юго ук гам ять обтяжу ється бсз^пі і по Факт в сни ио го творч за б йог і слаб тої

і гаснуть

Р к кар)

та може бути як тієї ж самою, що і в попередньому циклі, так і шшою«[13, с 31-32]

Пам'ять відіграє суперечливу і неоднозначну ро іь у науковій діяльності По за сумнівом, дослідник повинен володіти добре тренованою пам'яттю, яка може виконувати у дослідженні кілька найважливіших функцій По-перше, вона є джерелом знання, нагромадженої о протягом усього життя людини Оскільки пам'ять має оперативну і довготривалу складову, то добрий іон дослідник, який може дуже швидко витягнути з довіоірива іоі пам'яті потрібні ідеї По друїе, пам'ять у дослідженні виступає в ролі не тільки постачальника інформації, але й цен юра, який перевіряє і шо і ези, ідеї, концепції на наукову новизну По третє, пам'ять виступає носієм творчого досвіду людини, яка схильна запам'ятовуваш не тільки цифри, факти и іншу інформацію, але и си гуацп творчого успіху, спо мин про які здатний забезпечиш нове відкриігя Важливо звернути увагу і на дисфункцюнальну роль пам'яті в науковому дослідженні Учений, обтяжении пам'яию, нерідко саму наукову творчість зводить не до нетривіальною вирі­шення складних завдань, а до плавання тільки в гавані власної пам'яті Звичай­но ж, під час такого плавання нові землі відкриіи неможливо

Учений повинен розумі їй, що нам'ять може як допомагати науковому дос лідженню, так і заважати йому Гнучка, велика за обсяюм і послужлива пам'я­ть, яка завжди дає готову більш менш вдалу відповідь на поставлене питання від самому початку свідчить про нездатність ученого відкривати Людина з та кою пам'яттю може буїи добрим експертом, але ніколи не стане добрим дос лідником

Якою ж повинна бути пам'ять ученого? На нашу думку, вона має не просто містити великі масиви інформації, а мас су проводжу ва і ися се іекіивпою здат­ністю, тобю містити великі обсяіи сисіемаїизованої і суттєвої інформації Пам'ять ученою повинна відрізняіися від побуювої пам'яп, що наїадує гори­ще, яке заповнене різним непотребом Вона повинна бути подібною доброму складу, в якому можна у будь який момент знайти будь який потрібний пред мет Крім юю, пам'яіь має відрізняіися певною кршичнісію, вона повинна відкидаїи непоірібну інформацію

Тренування пам'яті відомі з глибокої старовини Юлій Цезар, Олександр Македонській, цар Перси Кир Великий і знаменитий Фемістокл знали в об личчя і на ім'я до тридцяти тисяч солдатів і мешканців своїх столиць Сенека міг повторити 2000 не зв'язаних між собою слів иочуіих лише раз Леонард Еилер пам'ятав шість перших степенів всіх чисел до сіа Академік А Ф Іоф-фе по пам'яті користувався таблицею алюри і мів [89, с 4] При цьому біль шісіь із перерахованих вище іенпв не володіли унікальною пам'япю від наро дження, а сформували и у процесі спеціальних тренувань

Так, для запам'ятовування великих текстів промов оратори старовини ви­користовували принцип вілли, розміщуючи частини іекс іу на синах знайомо­го приміщення Це прийом широко використовував Юлій Цезар Напотеон Бонапарт застосовував принцип комоду, з ящиків якого в процесі мовлення витягувалися в думках 11 шматки

В О Сухарев характеризує сім принципів доброї пам'яп

1) принцип паузи, який дас час подумати и оцінити обстановку,

2) принцип розслаблення - засіб придушення турботи, яка перешкоджає конценірації уваги,

3) принцип усвідомлення, який являє собою своєрідний ключ до вибіркової уваги і спостереження,

4) асоціація образів, що допомагає витягуванню інформації з нам'яті,

5) принцип особистісних комешарш, що дає змогу залишити яскравий с тід у пам'яті,

6) принцип оцінки матеріалу за допомогою катеюрій, що сюсуєіься спосо­бу зберігання інформації

Особистість ученого і технології наукової творчості

Глава 2

7) принцип переіляду і використання матеріалу, що забезпечує швидку зіад-ку[339,с173-174]

Слід зазначити, що професійна пам'ять ученого формується тільки тоді, ко­ли у ній с потреба, п постійно використовують як ефективний засіб наукових досліджень

НАУКОВЕ МИСЛЕННЯ

ПЄОІіСІ " ОСІ СНІ Я ВИМСТС1 W>

ставиться до генія цр любов де іпини

(І fere)

Стиль наукового мислення cv

купніс і меп/олоичних с/г тив в деалів норм і іауки ло і„ тори но ск/епс! я ви-наноюи зміп спрямованість розвиїку на/ки

ислення не тільки найтіснішим чином пов'язане з відчуттями і сприп няттями, але и формуєіься на їхній основі Перехід від відчут ія до дум­ки - складний процес, який складається, насамперед, з виділення і відоєо блення предмета або ознаки його, абсірагування від конкретного, одиничною і встановлення істотного, загального для багатьох предмепв

Об'єктивна матеріальна форма мислення - мова Думка стає думкою і для себе, і для інших тільки через слово - усне і письмове Завдяки мові думки по-деи не втрачаються, а передаються у вигляді сисіеми знань з покоління в по коління Проте існують і додаткові засоби передачі резульїатів мислення світ лові та звукові сиі нали, електричні імпульси, жесі и і т ін Сучасна наука і тех шка широко викорисювуюгь умовні знаки як універсальної о и економною засобу передачі інформації

Мислення також нерозривно пов'язане з пракіичною діяльністю людей Будь-який вид діяльності припускає обдумування, урахування умов дії, пла нування, спостереження Діючи, людина вирішує які-небудь завдання Прак тична діяльність - основна умова виникнення і розвиїку мислення, а гакож криіерій істинності мислення

Мислення - функція мозку, резулыат його аналпико-синіеіичної діяльно-си Воно забезпечується роботою обох сигнальних систем 3d провідної ролі другої сигнальної системи Під час вирішення розумових завдань у корі голов­ною мозку відбувається процес перетворення систем тимчасових нервових зв'язків Знаходження нової думки фізіологічно означає замикання нервових зв'язків у новому поєднанні

Мислення виступає як катеюріально-понятіинии синтез - природний, об'єктивний процес мислення, який, як правило, не усвідомлюється, але відбу ваєгься завжди і скрізь, де виникає розуміння тою, що дано у відчуттях, які ві дображають об'єктивну дійсність, тобто де виникає знання [239, є 204-205]

Розумові операції різноманітні Це - аналіз і синтез, порівняння, абстрагу вання, конкретизація, узагальнення, класифікація Які з лопчних операцій за­стосує людина, залежиіь від завдання та характеру інформації, яку вона під­дає розумовій обробці

Аналіз - це уявне розкладання цілої о на частини або уявне виділення з ці­лого його сюрін, дій, відносин тощо

Синтез ~ зворотний аналізу процес думки, це - об'єднання частин, власти восгси, дій, відносин в одне ціле Аналіз і синтез - дві взаємопов'язані логічні операції

Порівняння - це встановлення схожості и відмінносп предметів іа явищ Порівняння засновано на аналізі Перш ніж порівнювати об'єкт, необхідно виділити одну або кілька їх ознак, за якими буде проведено порівняння

Порівняння може бути однобічним, або неповним, і багатостороннім, або більш повним Порівняння, як аналіз і синтез, може бути різних рівнів - по­верхневе і більш їлибоке У цьому разі думка людини йде від зовнішніх ознак схожості та відмінності до внутрішніх, від видимою до прихованою, від яви­ща до суті

Глава 2

Поиск по сайту: