ПРИНЦИПИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Принцип найбільш загальне правило діяльносч яке забоз печує иою правильність але не гарантує його однознач ність та успіх основне почат­кове положення якої побудь теорії навчання науки евпо гляду політичної організації го що внутрішнє переконання людини,ііо визначає її ста влення до дійсності норм по ведінки основна особливість пристрою якого-небудь меха­нізму приладу

ермін «принцип» у перекладі з латинської означає основу, засаду. Зви­чайно під принципом розуміють основне, початкове положення якої-не-будь теорії, вчення. У техніці під принципом розуміють певну основу при­строю, дії механізму, приладу тощо. У буденному житті принцип розглядають як внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки. Як би там не було, але у всіх смислових контекстах принцип являє собою сутнісну основу будо­ви чого-небудь.

Принцип пізнання являє собою вироблену історично узагальнену вимогу до пізнавального процесу, яка додає йому певної спрямованості, вказує шлях руху до істини, але не саму істину.

Очевидно, принцип виступає у вигляді деяких глибинних характеристик розуму у процесі пізнання, певний двигун сили суб'єкта пізнання, своєрідний ген пізнання. Принципи - це те, з чим залишається дослідник перед непізна-

32 Наука та її методологія

Глава 1

Детермінізм - філософське вчення про об єктивнии зако номірнии взаємозв язок і вза ємообумовлечюь яьищ мене ріальної о та духовної о сену Центральним ядром дє^ермі нізму служи ь по/оження про існування причинності юбю такої о зв яіку гвищ у якому од не явище (причина) ^о певних умов породжує інше явище (наслідок)

ним, коли немає ще наростаючого за експонентою масиву знань про об'єкт. Тобто принцип - це щось початкове у пізнавальному процесі, коли немає ні­чого, об'єкт не зрозумілий, але щось задає поштовх до пізнавальної діяльності. Проте, виступаючи початковим компонентом пізнання, сам принцип являє со­бою результат численних актів пізнання, у яких він з'явився і був обточений як коштовний камінь річкою пізнання, був усвідомлений людьми і став ефек­тивним інструментарієм пізнання.

Кожна епоха породжує і використовує свої принципи, хоча і зберігає мето­дологічну спадкоємність з колишніми епохами. Наукові революції у своїй ос­нові містять переломи в системі принципів пізнання, бо тільки зміна осново­положного у пізнанні, тобто його принципів, може забезпечити якісний стри­бок у розвитку знань. Так, епоха індустріального розвитку забезпечила пану­вання принципу детермінізму, орієнтувала розум на розгляд пізнаваного через призму машини, механізму, пристрою. Королем принципів пізнання став ра­ціоналізм, який диктувався всім техніко-технологічним змістом індустріаль­ної епохи.

Науково-технічна революція, що почалася з 50-х років XX століття і пульс­ує донині, характеризується потужними тектонічними зсувами у принципах пізнання. На зміну жорсткому детермінізму епохи індустріального розвитку суспільства прийшли підходи ймовірності, стохастичності, системності. Піз­навальна діяльність стала набувати більш опосередкованого характеру. Безпо­середні контакти з об'єктом пізнання втратили минулу значущість. Основне навантаження пізнавальної діяльності перемістилося до сфери переробки значних масивів отриманої про об'єкт інформації. Тому пізнання одержує ін­формаційний характер, і принцип інформативності набуває особливо важли­вого значення.

Найімовірніше, що у найближчі десятиріччя відбудеться нова зміна арсе­налу принципів пізнання. Ця нова революція буде викликана, з одного боку, загостренням проблеми самого існування людини, зростанням небезпек еко­логічного апокаліпсису, а з другого - отриманням особливого статусу в сус­пільстві творчих процесів. Тому принципи гуманізму і творчості визначати­муть архітектоніку пізнання майбутнього.

У літературі, що досліджує принципи пізнання, бачимо два істотні недоліки. По-перше, принципи пізнання розглядаються поза межами контексту епохи як однаково значущі. Вони наче солдати, вишикувані в шеренгу. А насправді у цій шерензі поряд зі здоровими, рожевощокими молодцями стоять сторічні старці. Принципи пізнання застосовуються не рівномірно в часі та за частотою. Наслід­ки від їх застосування теж різні, тому слід говорити про власну ієрархічну систе­му принципів для кожної епохи. По-друге, істотний недолік - це те, що не зро­блено розгорнутого аналізу ролі принципів у пізнавальному процесі.

Проблему класифікації принципів соціального пізнання в науці ще не ви­рішено. Це пов'язано з такими причинами:

• ця проблема в науці відносно нова і не в зоні особливої уваги;

• принципи настільки загальні, що мало кому спадає на думку застос­увати до них цілком конкретний метод класифікацій;

• ця проблема дійсно складна, а тому навряд чи можна розподілити всі принципи пізнання на класи і па одній підставі. Складність пробле­ми посилюється тим, що серед принципів пізнання є принципи різ­них евристичних можливостей і різних методологічних епох.

Очевидно, класифікація принципів може мати вельми узагальнений харак­тер. Річ у тім, що принципи часто й однозначно не класифікуються не тільки через їх високий рівень узагальненості, але й тому, що багато з них мутанти, що відчувають генетичний вплив своїх сусідів. Цю узагальнену класифікацію можна подати v вигляді таблиці 1.5.

Главо)

Науко та Ті методологія 33

ТАБЛИЦЯ 1.5

Класифікація принципів пізнання

Індетермінізм концепція

протилежно детормінзму яка відкидає зснальни¹/ харак'ер

універсальною взаємозв язку явищ

Принцип додатковості прин цип пізнання відпов дно до яко ^го надскладні об єкги не мо жуть зрозумпи ' пояснені мо вою якошебудь однієї теорн припускає альгорнагивні під­ходи

Формулюючи принципи, треба звертати увагу передусім па таке:

• чи цей принцип принципово новий, чи це вияв уже відомого і сфор­мульованого раніше;

• якщо принципів сформульовано дуже багато, то бракує супідрядно­сті між ними;

• принципи не повинні заперечувати один одного, а доповнювати і розвивати;

• принципи обов'язково мають бути перевірені на істинність, інакше вони будуть фундаментом не наукової теорії, а помилки.

Найскладніший аспект взаємодії дослідника з принципами - це їх викори­стання у науковому дослідженні. Нерідко принципи проголошуються дослід­ником і навіть обґрунтовуються, але в дослідженні вони не впливають ні на процес пізнання, ні на зміст отримуваного знання.

У науковому дослідженні принцип виконує аксіоматичну функцію, забез­печуючи побудову системи істинного і несуперечливого знання. Він визначає методи та методики отримання й аналізу даних, що використовуються. І, на­решті, дає змогу прогнозувати результати дослідження.

Поиск по сайту: