В умовах проблемної

Ситуації

Повний цикл розумових дій від виникнення ситуації до вирішення пробле­ми має кілька етапів:

• виникнення проблемної ситуації;

• усвідомлення суті ускладнень і постановка проблеми;

• зртаходження способу вирішення здогадкою або висуненням при пу­щен ь і обґрунтуванням гіпотези;

• доказ гіпотези;

• перевірка правильності вирішення проблем.

Технологія проблемного аналізу передбачає аналітичну роботу з класифі­кацією проблем за такими напрямами:

1. Визначення проблеми, як незадоволепої потреби.

2. Просторово-часова констатація проблеми, яка припускас визначення просторових і тимчасових меж проблеми.

3. З'ясування типу, характеру проблеми, її основних системних характери­стик (структури, функцій тощо).

4. Виявлення закономірностей розвитку проблеми, її наслідків.

5. Діагностика принципової можливості вирішити проблему.

6. Визначення ресурсів, потрібних для вирішення проблеми.

7. Вироблення організаційно-управлінських технологій вирішення проблеми.

8. Вирішення проблеми.

Формулювання проблеми найвідповідальніший етап проведення науко­вого дослідження. Від правильності іакого формулювання залежить весь по­дальший хід дослідження. Для цього потрібно досконало виконати піді отовчу роботу, а саме:

Процес наукового дослідження

Глава З

Проблемна ситуація орох чого ьебудь то гюро 'коїжас нор^о/ibHovy функціонуванню С/ІСТ9МИ і ноіребує задово геччя в Liboivy (иозадоволсно погреба)

ТАБЛИЦЯ 3.4 Класифікація проблем

• переконатися в реальному існуванні проблеми (тобто встановити, нас­кільки достовірні показники, що характеризують наявність проблеми, чи с конкретні факти, підтверджені документами, статистикою тощо);

• вичленувати найважливіші елементи і факти, які відображають суть проблеми;

• визначити елементи проблемної ситуації, які служать інформацій­ною базою для розгляду проблеми;

• виділити в проблемній ситуації основні і другорядні компоненти для визначення основного напряму дослідницького аналізу;

• проаналізувати вирішення схожих проблем, які виникають у подіб­них ситуаціях, на інших об'єктах (тобто опрацювати наукову літера­туру, провести консультації з компетентними фахівцями-експерта-ми, вченими і/або практиками тощо);

• визначити, наскільки ця проблема важлива в абсолютних величинах (чи є втрати робочого часу або фінансів, обсяг невикористаних ви­робничих потужностей тощо);

• визначити тимчасові межі проблеми, періодичність її вияву і тенден­ції розвитку;

• і, нарешті, сформулювати саму проблему, що наявна в цій ситуації як суперечність у розвитку того або іншого процесу, який існує в межах певного об'єкта і має негативні наслідки, а також тенденцію розро­стання і поки що невиявлені шляхи виходу з цієї суперечності.

Визначення проблеми припускає встановлення діагнозу ситуації, кваліфі­кацію її масштабу, гостроти, а також того типу тенденції, яка стоїть за цією проблемою. Важлива фіксація швидкості розвитку проблеми.

Із таблиці 3.4 видно, що за масштабом усі проблеми поділяються на локаль­ні (мікросоціальні); регіональні (охоплюють регіони) та національні, котрі ма­ють загальнонаціональні масштаби і частково впливають на національну без­пеку країни. За такою характеристикою, як гострота, всі проблеми можна класифікувати на недозрілі, які проявлять себе в майбутньому, а нині потребу­ють профілактики, актуальні, тобто мають характер дозрілих, і гострі - потре­бують негайного вирішення.

Тип тенденції соціальних змін виділяє с)еструктивно-деградаційні, які виз­начають негативні процеси у суспільстві; трансформаційні, що фіксують тран­сформацію соціуму, його перехід з однієї якості в іншу; інноваційні, пов'язані з різними аспектами соціальних нововведень.

Відповідно до швидкості розвитку проблеми поділяють на повільні, актив­ні та суперактивні.

Таблиця дає наочне уявлення про всю різномапіїнісіь проблем. По суті, будь-яка конкретна проблема диференціюється за кожним з чотирьох показ­ників, тобто за соціальним масштабом, гостротою, типом тенденції щодо швидкості її розвитку. При цьому можна отримати по 27 різновидів проблем за кожним із показників. Наприклад, описання проблем за показником «не­дозріла» можуть бути такі: а) локальна, деструктивно-деградаційна, повільна;

Глава З

Процес наукового дослідження 91

ТАБЛИЦЯ 3.5 Класифікація проблем

б) локальна, недозріла, деструктивно-де/радаційна, активна і т.ін. Якщо пере­брати усі можливі варіанти, то можна отримати класифікацію проблем, чи­сельність яких буде 27 х 3 = 81.

Більш докладна класифікація проблем спирається на виділення їх різнови­дів за більш широким комплексом підстав: сферою знаходження проблеми, типом об'єкта проблеми, гостротою проблеми, масштабом проблеми, роллю у суспільному житті, характером впливу на суспільство, ступенем новизни, ступенем стійкості, знаходженням джерела формування, способами вирішен­ня, типом інформаційно со забезпечення описанням проблеми (таблиця 3.5).

Процес наукового дослідження

Глава З

Перша підстава класифікації не викликає особливих труднощів для розу­міння. За сферою знаходження всі проблеми поділяють на економічні, со­ціальні, політичні, правові, культурологічні і духовні. Але слід звернути увагу, що ця підстава відрізняється певною відносністю. Зазвичай, коли йдеться про кваліфікацію проблеми, то нона відрізняє-! ься певним домінуванням належно­сті до якої-небудь сфери. Але разом з тим ця проблема має свої прояви і в ін­ших сферах. Наприклад, проблеми соціального захисту належать до соціаль­ної сфери суспільства, але можуть мати також правові і політичні прояви в тих випадках, коли відчувається неефективність законодавчих га нормативних ак­тів і спостерігаються збої у сфері політичної діяльності щодо соціального за­хисту населення.

Друга підстава класифікації акцентує увагу на тині об'єктів проблем, що і визначає їх диференціацію на цільові, діяльнісні, іпституційні, організаційні, ресурсні, кадрові, конфліктогенні, інформаційні та ментальні.

Суть цільових проблем у тому, що або немає мети діяльності, або мету виз­начено неправильно, коли спостерігається або у іопічіпп ь, недосяжність мети, або заниженість, вузька прагматичність мети, досягнення якої не передбачає особливих зусиль з боку діючого суб'єкта.

Що стосується діяльніших проблем, то вопи зводяться до відсутності моде­лей, програм і алгоритмів діяльності, а також до неефективності самої діяльно­сті, яка не дає змоги досягти мети. Ці проблеми належать до і ину праксеоло-гічних, які вивчає заснована Т. Котарбіпським і Т. Пщоловським наука праксе-ологія, яка вивчає людську діяльність і шляхи її ош имізації.

Інституційні проблеми відображають процеси, які відбуваються в суспіль­стві: інституціоналізацію, гобю формування і розвиток інститутів, отримання ними багатоманітних соціальних ролей, або деіпституціопалізацію, за якою відбувається руйнування і деградація соціальних інститутів. Крім того, ці про­блеми можуть фіксувати суперечності в системі функцій, норм і цінностей тих або інших соціальних інститутів.

Організаційні проблеми властиві для специфічного різновиду соціальних інститутів, якими виступають організації, що мають чітке цільове призначен-

Процес наукового дослідження

ня, відзначаються спільністю діяльності людей та ефектом синергії, системою статусів і ролей, певним типом взаємодії формальної і неформальної організа­цій, їх управлінням і самоврядуванням.

Ресурсні проблеми найчастіше зводяться до браку ресурсів: матеріальних, фінансових, інформаційних, кадрових, етично-психологічних тощо. При цьо­му проблема може фіксувати брак як одного виду ресурсу, так і кількох. Дру­га група ресурсних проблем зводиться до неоптимального використання ре­сурсів, браку ресурсозберігаючого та оптимізуючого підходів до ресурсів. Окремий, цікавий випадок тут становить проблема надлишку ресурсів, за яко­го досить часто мета також не досягається. Наприклад, надлишок грошей у ви­борній кампанії призводить досить часто до поразки, оскільки кампанія почи­нає зводитися не до «заробляння» грошей членами команди за влучні і резуль­тативні технології, а до їх розподілу за рутинну, нетворчу і не результативну роботу.

Кадрові проблеми відображають різні аспекти підготовки, розстановки і просування кадрів, роботи з персоналом. До них слід віднести проблеми нея­кісної підготовки кадрів, їх надлишку або браку, стабільності або плинності, розвитку в трудових колективах обстановки співпраці або конфлікту. Своєча­сне вирішення кадрових проблем в організаціях - один з потужніших чинни­ків їх розвитку.

Інформаційні проблеми характеризують стан і використання інформації як одного з найважливіших ресурсів суспільства. Найважливіші проблеми тут -брак, надлишок або суперечність інформації, що не дає змоги виробляти й ух­валювати оптимальні рішення.

Ментальні проблеми пов'язані з особливостями ментальності, субкультури тих або інших соціальних груп. Актуальними вони сіають в періоди змін, які характеризуються не тільки значними зрушеннями в економіці, політиці і со­ціальній сфері, але і зміною парадигм мислення. Найчастіше ці проблеми зво­дяться до відсутності новаторського мислення, творчої активності, уміння дія­ти самостійно в екстремальних ситуаціях тощо.

Третя підстава класифікації акцентує увагу па гостроті проблеми. Відповід­но всі проблеми діляться на латентні, актуальні і гострі. Латентні проблеми мають прихований характер, вони не турбують суспільство і розвинуться че­рез деякий час, коли виникнуть сприятливі умови. Своєчасне їх виявлення дає змогу забезпечити профілактику. Актуальні проблеми мають явний, відкри­тий характер. Вони турбують людей, впливають на їхні діяльність і спосіб життя, призводять до деградації соціальних інститут ів і процесів. Гострі ж про­блеми пронизують усі сфери і структури суспільства, створюють зони його руйнування. Якщо латентні проблеми потребують профілактики, актуальні -лікування, то юстрі - порятунку.

Четверта підстава осмислює масштаб проблем, згідно з яким усі проблеми діляться на локальні, регіональні, національні і глобальні. Локальні проблеми зачіпають окремі підсистеми суспільства, регіональні - цілі регіони, націо­нальні розгортаються в загальнонаціональних масштабах, а глобальні є спіль­ними для всієї цивілізації, передбачають вирішення глобальних проблем.

П'ята підстава ділить усі проблеми щодо ролі в суспільстві. При цьому ті проблеми, які відіграють найважливіші, ключові ролі, вважаються головними. Відповідно малозначущі проблеми вважаються другорядними.

Шоста підстава ділить проблеми за ступенем конструктивності впливу на суспільство. При цьому конструктивні проблеми, їх виникнення, формування і вирішення виливають на суспільство позитивно. Що стосується деструктив­них проблем, то вони впливають як руйнівні на соціальні системи.

Сьома підстава класифікації проблем - їх стійкість. При цьому найстійкі-шими проблемами є стабільні, які не змінюють своїх характеристик. Решта різновидів проблем виділяється залежно від ступеня стійкості.

Процес наукового дослідження

Глава З

Згідно з дев'ятою підставою всі проблеми поділяють залежно від знахо­дження джерела їх формування на внутрішні та зовнішні. Внутрішні пробле­ми, як правило, пов'язані з природою певного явища, його потенціями, а зов­нішні виявляються результатом взаємодії системи із зовнішнім середовищем.

Десята підстава, яка виступає, по суті, складною сукупністю підстав, розді­ляє проблеми за способами їх вирішення.

Одинадцята підстава відображає тип інформаційного забезпечення опи­сання проблеми. Річ у тім, що проблема є не тільки певним об'єктивним яви­щем суспільства, але й певною моделлю, представленою в інформаційному по­лі суспільства. Звідси описання проблеми можуть бути інформаційно надмір­ними, інформаційно недостатніми, інформаційно суперечливими та інформа­ційно достатніми для побудови адекватної моделі.

Зауважимо, що кваліфікація проблеми дуже впливає на визначення мето­дології її осмислення, інструментарій дослідження і навіть па характер прак­тичного використання результату дослідження.

Проблема є певною потребою, що не задовольняється. Це може бути потре­ба в товарах, послугах, у цінностях культури, діяльності, особистій самореалі-зації тощо. Завдання ученого полягає в тому, щоб не тільки кваліфікувати про­блему, тобто зрозуміти тин цієї потреби і способи її задоволення, але і сформу­лювати її у вигляді, зручному для наукового аналізу.

Так, просторово-часова характеристика проблеми, розкриття її соціального змісту (визначення охоплюваних нею спільнот, інститутів, явищ тощо) дає змогу правильно оточуючим визначити об'єкт дослідження. Бачення ж про­блеми у вигляді суперечності між бажаннями і можливостями, між соціаль­ною системою і середовищем, між функціями і дисфункціями тощо створює умови для визначення мети і завдань дослідження.

Тепер звернімо увагу на найголовніше: чим практична проблема відріз­няється від проблеми наукової. Річ у тім, що наукова проблема є специфічною ситуацією, що полягає в пізнанні об'єкта, який, звичайно ж, містить практич­ні проблеми. Вона характеризується тим, що, з одного боку, існує гостра прак­тична потреба в отриманні наукового знання, а, з другого боку - пояснити об'єкт, зрозуміти його природу неможливо з наявного апріорного знання про об'єкт. Тобто наукова проблема - це складний симбіоз загостреної актуально­сті дослідження і брак відповідей у наявному науковому знанні.

Мистецтво дослідника полягає в тому, що він може перевести практичну проблемну ситуацію в ранг наукової проблеми, інакше кажучи, обґрунтувати наукову проблему, а також - у здатності після завершення наукових дослі­джень бачити варіанти, засоби, можливості вирішення конкретних практич­них проблем за допомогою використання отриманого в результаті цього дослі­дження наукового знання.

Наукова проблема - це складна сукупність наукових завдань. Під науко­вим завданням мають на увазі вирішуване наукою питання, що характеризу­ється достатністю засобів для свого вирішення. Початок досліджень пов'яза­ний з тим, що у структурі завдання (або проблеми) передусім виділяються:

а) невідоме (що шукаємо);

б) відоме (умова і передумови завдання або проблеми) [6а, с ЗО].

Постановка значної наукової проблеми припускає виділення і обґрунтову­вання сукупності завдань, з яких вона складається і які недосіаі ньо дослідже­ні або не досліджені наукою зовсім.

У науковому дослідженні, як відзначають Г. Т. Андреев і співавтори, дово­диться формулювати проблему, будувати, обґрунтовувані й оцінювати її [6а, с 1741. При цьому формулювання проблеми припускає вирішення трьох вза­ємопов'язаних завдань:

1. Висунення центрального питання проблеми.

2. Виявлення суперечності, яка лежить в основі проблеми.

Глава З

Процес наукового дослідження 95

3. Очікуване описання очікуваного результату. Побудова проблеми припускає:

• розділення проблеми на виокремлені завдання і питання дослідження;

• композицію - впорядкування питань, що становлять проблему;

• визначення меж дослідження, тобто встановлення таких рамок, у яких проводиться дослідження.

Оцінка проблеми містить в собі:

• виявлення всіх умов для вирішення проблеми: вибір методів, спосо­бів, прийомів, методик і засобів дослідження, а також можливостей проведення експерименту;

• виявлення наявних можливостей і передумов рішення проблеми;

• коґніфікацію - виявлення ступеня проблемності, тобто співвідно­шення відомого і невідомого в тій інформації, яку потрібно викори­стовувати для вирішення проблеми;

• кваліфікацію проблеми, тобто віднесення її до того або іншого типу;

• можливість заміни будь-якого питання іншим та пошуки альтерна­тивних питань.

Обґрунтовування проблеми припускає:

• установлення змістовних зв'язків цієї проблеми з іншими;

• актуалізацію - наведення доказів на користь реальності проблеми, необхідності ЇЇ постановки і важливості вирішення;

• висунення заперечень проти проблеми, тобто постановка таких пи­тань, які за своїм значенням будуть протилежними цій проблемі;

• експлікацію, або визначення поняття проблеми;

• перекодування, тобто переклад змісту проблеми на наочно-наукову мову, доступну для всіх, кому призначені результати досліджень [6а, с 174-176].

Об'єкт -1 очятт? оке с лужи ft an розно іонні pu i()o і оедмеї;

ЩО I POMC Ol'» C\6 ' К у > ''IV41

вальни грскіичн/^м/ь '<-* ~

Поиск по сайту: