НАУКОВІ СЕМІНАРИ, КОНФЕРЕНЦІЇ ТА ІНШІ ФОРМИ КОМУНІКАЦІЇ

Семінар особлива форма і руї ових заі» ь і жому к >6удь і релмета або іеми ja ак-иві о уча^ч гіудсісів сухачів

Конференція накшиоша

форма обміну іНфоомаиісю і певної тематики відповідно до розробленої наперед ррог рами реїламенгу виступе т іеродба^і'ае п іенарні і секційні зас ідання

еред форм наукової комунікації найпопулярніші є семінари, конференції і симпозіуми.

Семінар - це особлива форма групових занять з будь-якого предмета або теми за активної участі студентів, слухачів. Між учасниками семінару спосте­рігаються статусні відмінності. Серед них виділяються керівник або керівники семінару і рядові учасники. Головне призначення наукового семінару полягає в тому, щоб навчити рядових учасників, увести їх в ту чи іншу наукову пробле­му, теорію, метод дослідження. Перед його проведенням розробляється програ­ма семінару, визначаються його тривалість, кількість семінарських занять і їх тематика, що розсилаються учасникам. Учасники семінару ознайомлюються з програмою, визначають своє місце в ньому, готують виступи або доповіді.

Керівник семінару, як правило, на початку виступає зі вступним словом, в якому ознайомлює учасників з тематикою заходу, визначає план і правила обговорення. Особливість семінару в тому, що рядові його учасники повинні брати активну участь в обговоренні теми під керівництвом ведучого, яким, зазвичай, виступає відомий фахівець з теми семінару. Форми прояву активно­сті учасників можуть бути найрізноманітніші. Серед них - виступи, запитан­ня, коментарі, доповіді, читання рефератів, дискусії тощо.

Найбільш плідно впливають па розвиток творчої активності філософські і методологічні семінари, які сприяють формуванню наукового світогляду, оволодінню досягненнями наукової методології. Слід підкреслити, що в СРСР ці семінари виступали засобом ідеологічної обробки учених, формування лояльності системі, що концентровано виражалось у терміні «активна життєва позиція ученого». У пострадянському суспільстві завдання таких семінарів полягає у формуванні активної дослідницької позиції учених, оволодінні до­сягненнями науки і їх застосуванні в діяльності наукових колективів. Потріб­на і нова форма проведення таких семінарів не нудна ідеологічна доповідь, а побудована па творчому партнерстві зацікавлена дискусія всіх його учасників.

Глава 7

Організація і планування науково-дослідної роботи

З'їзд учених найвище] і

ір>. u іоі-"и іікп ф^гма кому чкал вчених з мо*ою ьироб ленн> науково технічної подники визначення гавдев'нч вчених до 'их a(>.j н: vx пробном науки ever пы і га

Науковий конгрес зустрі і зоранпя з їзд учених має на ve^r з/рииенчг 'зпаїспчних читань розвитку і муки і наукових

ДСО/ і.ДЖО' ІЬ

Конференція в найзагальнішому вигляді с зборами, нарадою представників урядів, громадських, партійних, наукових та інших, організацій для обговорен­ня і вирішення яких-небудь питань. Специфіка конференції як різновиду збо­рів полягає в тому, що на них виступають усі внесені до програми учасники.

Зазвичай для проведення конференції створюють організаційний комітет, який визначає тему або проблему обговорення, складає попередній тематичний план конференції, визначає список запрошених і публікує або розсилає темати­ку конференції можливим учасникам з пропозицією подати заявки на участь у конференції із зазначенням відомостей про учасника, назви його повідомлен­ня або доповіді. На підставі отриманих заявок складається програма конферен­ції, у якій указується час і місце проведення конференції, список учасників і наз­ви їхніх тем, а також розподіл учасників за секціями конференції.

Процес самої конференції включає пленарне засідання, на якому виступа­ють із вітаннями організатори конференції, представники державних і науко­вих організацій, а також найбільш відомі вчені з доповідями щодо суті пробле­ми. Потім проводяться секційні засідання, в яких бере участь решта учасників. У спеціально підготовлених до конференції матеріалах зазвичай пропонують проект рекомендацій конференції, в якому звертається увага на найактуальні­ші проблеми наукових досліджень, на організаційні, інформаційні та фінансо­ві проблеми науки. Нерідко в рекомендаціях відображається реакція учених на ті або інші питання політичного і господарського життя країни. Сформу­льовані в рекомендаціях пропозиції обговорюються і доповнюються на сек­ціях та виносяться на загальне обговорення на заключному пленарному засі­данні конференції, коли підбиваються її підсумки і приймаються рекоменда­ції. Досить часто у структурі конференції застосовують й інші форми комуні­кації: «круглі столи», прес-конференції, дискусії тощо, які надають конферен­ції дискусійності, забезпечують свободу висловлювань.

Різновиди наукових конференцій наведено в таблиці 7.5.

ТАБЛИЦЯ 7.5

Різновиди наукових конференцій

СИМПОЗІУМ нг и.офі,і|_Л1е

оо< по '->6іучи де"каг^и v«ученими х в/ко; иу о н»іО на ерел і иоюі • і-і/ч де п) дай а ато* імно'чоки і'

Колоквіум ІЗ о< ч ід і викладача А' іудонгаї-А 'ыоюю < лД'ані я їх іі> <на-<ь ')•• ({о|. неп кзлок'иьі^іе o'4vih\ думкагеи вчених рі иих напряв.' в ч< і за/.аі ну

Ч W КО іИ 1 р ЖГ/К/КОЬСу¹

СфЧіИНІЛ ІНОВІДОЧІ 3,]," луу Ч

Термін «симпозіум» у стародавніх греків і римлян означав гулянку, що су­проводжувалася музикою, розвагами і бесідою. Від конференції симпозіум ві­дрізняється більшою свободою регламенту.

Останнім часом стає популярною практика проведення майстер-класу. Ця форма наукової комунікації запозичена з художньої комунікації. Особли­вість її в тому, що вона зводиться до монологу провідного фахівця і його від­повідей на запитання учасників. Як правило, майстер-клас має два завдання. Перше зводиться до презентації творчості майстра, ознайомлення з особливо­стями, методами, прийомами, досягненнями. А друге орієнтовано па оволодін­ня учасниками деякими аспектами наукової майс герпості. Тому форми і мето­ди як презентації, так і навчання тут можуть бути дуже різноманітні, визнача­ються самим майстром.

Організація і планування науково дослідної роботи

Глава 7

РЕЗЮМЕ

ланування наукових досліджень один з найефективніших інструментів підвищен ня їхньої результативності Воно виконує дві найва­жливіші ролі ментальну и організаційну Плануван ня здійснюється на загальнодержавному, галузевому, організаційному та індивідуальному рівнях

Вибір іеми наукової роботи передбачає врах увашія таких обставин п недослідженості ішересу дослідника, її актуальності, можливостей для п дос­лідження

Планування наукових досліджень виконує дві найважливіші ролі ментальну і орі аіпзаціину тобто змінює ставлення людей до своєї дія іьноєті і лежить в основі діяльності наукової організації, коли вона приймає свою проіраму діяльності плани роботи, які доповнюються системою контролю над їх вико­нанням Система планування науково дослідної діяльності включає науково технічну політику, дер жавні та іалузеві програми наукових досліджень, плани Національної академії наук, інших академій, перспективні і річні плани науково-дослідної робо їй, а також планування виконання окремих іем

Аспірантура і докюрантура с формами підготов ки кадрів науки вищої кваліфікації і створюються в системі освіти при вищих навчальних закладах наукових установах і оріашзащях які маюіь для цього необхідні умови

Отримання наукового ступеня без аспірантури і відповідно без докторантури на відміну від аспі­рантури і докторантури здійснюється без відриву від основною місця роботи преіендента який для виконання своєї роботи прикріпляється до кафедри або відділу, де йому призначає і ьєя науковий керів ник Претендентами па вчений ступінь, які прац юють над дисертаціями поза аспірантурою можуть бути фахівці що маю і ь закінчену вищу оеві іу, квалі фікащю спеціаліста або мапегра, глибокі професійні знання у відповідній галузі науки і техніки

Життєдіяльність ученого має цілеспрямований ха рактер, що змушує підпорядковуваї ися строгому роз порядку Наповнепісіь иою робочого дня визпачаєть ся передусім іим етапом на якому знаходиться його дослідження Якщо дослідження щойно розпочато то працювати доводиться з пісраіурою, а якщо стави і ь-ся експеримент, то робочі дні проходять у лабораторії

тощо Одна з наиважливих проблем з якою стикає і ь ся кожний учений, це насиченість робочою дня справами і результатами від цих справ Д тя підвищен­ня ефекти вноси використання робочою часу необхід но планувати кожний наступний тиждень з поі іяду найбільших і найважливіших справ, і кожний день і ючшс гю до години Наповнення робочою дня робо юю ще не гараніує успіх ученого, хоча і може забезпе чувати щоденну самореалізацно

Серед форм наукової комунікації наипопулярш-шими є семінари, конференції і симпозіуми Головне призначення наукового семінару потягас в і ому щоб навчити рядових учасників, ввести їх в ту або іншу наукову проблему, теорію, мегод дослідження Специфіка конференції як різновиду зборів полягас в і ому, що на цьому зібранні виступаю і ь усі внесені в програму Від конференції симпозіум відрізпяєгь ся більшою свободою per іамешу

Науковим керівником виступає учений, який є визнаним фахівцем у пи сфері наукових досліджень, з якої тема дослідження Існую і ь два види наукових керівників науковий керівник науково дослідної те­ми яка викопується колективом дос пдників і науко­вий керівник аспіранта або прсіендеша на вчений є іупінь кандидата наук Робота керівника наукової те ми зводиться до планування організації і контро ію дослідження Діяльність керівника дисертанта склад ніша і баїатоманітна Якщо у діяльності керівника наукової іеми переважає менеджерська складова, і о удіяльиосп керівника здисеріаціиної теми домінує науково педагогічна єкладова

Завдання публічною захиету поляїає в і ому, щоб забезпечити найсприя і лившії умови д ія викладу результатів достідження, свободу висловлювання ючок зору всім учасникам обговорення, неупере джешеть оцінки внеску дослідження в науку Обго ворення мас бути максима іьно відкри і им неупере дженим об ективним

Прсзеп іація результатів наукових доешджень за­безпечує їх просування в науці та в практичній діяльності Вона виконує кілька найважливіших функції ознайомлення і популяризації досягнень науки, всіаповлення контактів з пішими вченими і дослідницькими колекі ивами створення умов для впровадження отриманих розробок у пракіику

Глава 7

Організація і планування науково дослідної роботи

1 Сформулюйте вимоїн до теми науковою дослідження

2 Які етапи шституцюналпацп іеми науковою дос пдження"?

3 Яка роль планування в науково-дослідній роботі "?

4 У чому специфіка аспірантури і докторантури як форм шдїоювки науково педагогічних кадрів"?

5 Дайте характеристику робочого дня науковця

6 Яка роль наукового семінару, конференції і а інших форм наукової комунікації в науці"?

7 Який шіст наукового керівництва"?

8 Як співвідносяться між собою індивідуальна та колекіивна діяльність у науці"?

1 Розвиток наукової комунікації в умовах глобалізації

2 Способи підвищення ефективності наукового керівництва дисертаційними дослідженнями

3 Атестація науково недагопчних кадрів та Болонський процес

4 Ущільнення робочою часу науковця

5 Презентацій!!! технологи

8.1 ПОНЯТТЯ ЯКОСТІ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

8.2 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

8.3 ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЯЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

8.4 НАУКОВА НОВИЗНА

8.5 ЕКСПЕРТИЗА НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

8.6 ПЛАГІАТ І ЙОГО ОЗНАКИ

8.7 РОЗВИТОК ЕТИКИ V НАУКОВІЙ СПІЛЬНОТІ

8.8 АКТИВІЗАЦІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

8.9 УПРАВЛІННЯ НАУКОВИМ ЗНАННЯМ

8.10 ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ НАУКИ Резюме

Запитання для самоконтролю Теми для роздумів

Основні поняття

Якість, якість наукового дослідження, науко­ва новизна, експертиза, наукова експертиза, плагіат, етика науки, публічний захист, ефек­тивність науки, ефективність наукового дослі­дження, планування наукових досліджень, інте­лектуальний менеджмент, управління науко­вим знанням

Підвищення якості наукового дослідження

Глава 8

Поиск по сайту: