ІНДУКЦІЯ І ДЕДУКЦІЯ

Індукція метод дослідження гов язании ч рухом думки від одиничного до загального від даних досвіду фактів до їх узагалы енні у висновках

ндукція в широкому значенні - це форма мислення, за допомогою якої дум­ка наводиться на яке-нсбудь загальне правило, заі альне положення, влас і и-ве всім одиничним предметам цього класу.

Індуктивні висновки - видатне завоювання людського розуму. Вони склалися в ході багатовікової практичної і пізнавальної діяльності людей. Проблемами індукції займалися багато філософів античності. Одним із перших дослідників індуктивних висновків був Сокраг. Він вважав, що знання є поняттям про загальне, а загальне в окремих випадках пізнається порівнянням цих випадків між собою, тобто від часткового погрібно пере­ходити до загального. Відомий сократівський мегод «масвтики» включав елементарні індуктивні прийоми. Розглянемо, наприклад, фрагмент полеміки Сократу з Лахесом:

Сократ: «Тоді візьмемо, наприклад, людину, що виявляє завзятіс­ть на війні і ютову битися, але обачливу у своїй розсудливості. Вона знає, що їй прийдуть на допомогу: їй також відомо, що вона бити­меться з менш чисельним і слабшим супротивником, який, до того ж, знаходиться в менш вигідній позиції. Чи скажеш ти, що ця людина, чия стійкість заснована на розрахунку, більш мужня, ніж той воїн, який знаходиться в протилежних обставинах свою табору і ютовий, проте, битися, проявляти стійкість і завзятість». Лахес: «Мені здається, останній більш мужній». Сократ: «Але ж стійкість цього менш обачна, менш розсудлива, ніж першого».

Лахес: «Вірно говориш».

Сократ: «Отже, тоді, на твою думку, і досвідчений у битві наїз­ник, що проявляє завзятість і стійкість, менш мужній, ніж новачок?» Лахес: «Так мені здається».

Сократ: «Те саме ти скажеш про влучного стрільця з пращі, з лука і про іншого воїна, досвідченого в якій-иебудь галузі військового мис­тецтва?»

Лахес: «Звичайно».

Сократ: «І ті, хто, не уміючи плавати, але, бажаючи показати стійкість, кидається у водоймище, ти вважаєш, сміливішими і більш мужніми за тих, хто володіє досвідом в цій справі?» Лахес: «Що ж інше можна сказати, Сократе?» Сократ: «Нічого, якщо, насправді, ти так думаєш». Лахес: «Так, я так думаю».

Сократ: «Проте якщо не помиляюся, ці люди у своєму бажанні продемонструвати завзятість і стійкість наражаються па більшу небезпеку і проявляють більше безрозсудності, ніж ті, хто досвідчен­ий у цій справі».

Лахес: «Здається».

Сократ: «А чи не здавалося раніше нам, що нерозсудлива відвага і завзятість ганебна і шкідлива?». Лахес: «Звичайно».

Сократ: «А мужність ми визнавали чимось добрим?». Лахес: «Вірно, визнавали». Сократ: «Але тепер же ми, навпаки, називаємо ганебну,

Лахес: «Здається, що так».

Теорія методу

Глава 4

Дедукція - сходження процесу пізнання від заіальїюю до

одиничної о (laetKOBOiOj виве­дення часткового п яаі агьнсге

Сократ: «Чи вважаєш ти, що ми говоримо добре?»

Лахес: «Ні, присягаюся Зевсом, Сократе, здається, недобре».

Сократ: «Отже, Лахес, тієї доричної гармонії, про яку ти говорив, у нас з тобою щось не виходить, тому що справи наші не узгоджують­ся зі словами нашими».

Лахес: «Розуміти я, здається, розумію, що таке мужність, а ось тільки не знаю, як це воно зараз від мене так пішло, що я не встиг схо­пити його і висловити словом, що воно таке».

Цей фрагмент демонструє уміле вибудовування Сократом ситуації по­леміки за допомогою наведення опонента на загальне правило, що дає змогу його спростувати.

Істотний внесок у розуміння індукції вніс Ф. Бекон, який в своєму трактаті «Новий Органон» поставив перед індукцією завдання відшукувати стійкі форми міркувань. Він прагнув створити якийсь універсальний метод відкриттів, виробив низку прийомів міркувань, які називав «допомогою ро­зуму». Ідеї Бэкона були розвинуті англійським філософом-позитивістом Дж. С. Міллем, який орієнтував індукцію на знаходження причинних зв'язків. Він сформулював п'ять формальних правил індукції, які правила лягли в основу жорсткого детермінізму в розумінні дійсності.

Наведемо ці правила. Припустімо, що є два класи явищ 1) А, В, С\ 2) а, Ь, с. Елемент одного класу знаходиться в певній залежності або детермінуються елементами іншого класу. Потрібно знайти цю залежність, що має об'єк­тивний, загальний характер за умови, що немає жодних інших дій, які не вра­ховуються. Це можна зробити за допомогою таких методів:

1. Метод схожості, згідно з яким а виникає як при АВ, так і при АС. Звідси випливає, що А достатньо, щоб детермінувати а (тобто бути причиною, достатньою умовою, підставою тощо).

2. Метод відмінності, відповідно до якого а виникає при ABC, але не виникає при be, де Л немає; звідси випливає, що Л потрібне, щоб виникло а (тобто є причиною, необхідною умовою, необхідною підставою тощо).

3. Поєднаний метод схожості та відмінності, коли а виникає при АВ і АС, але не виникає при be. Звідси випливає, що А необхідно і достатньо для детермінації а (тобто є його причиною або необхідною і достатньою умовою тощо).

4. Метод залишків, за якого відомо на підставі минулого досвіду, що В,Ьіс знаходяться між собою в необхідному причинному зв'язку, тобто цей зв'язок має характер загального закону. Тоді, якщо в новому досвіді при ЛВС виявляється abc, то Л є причиною або достатньою і необхідною умо­вою а. Слід зауважити, що метод залишків не чисто індуктивне мірку­вання, оскільки він спирається на засновки, що мають характер універса­льних, помологічних пропозицій.

5. Метод супутніх змін: якщо а змінюється зі зміною А, але не змінюється, якщо змінюються В і С, то Л є причиною або ж необхідною і достатньою умовою а [385, с 130].

Беконівсько-міллєвські методи індукції, як відзначає В. Ф. Палій, по суті, були нормативними методологічними рекомендаціями, спрямованими на виявлення необхідних зв'язків між об'єктами. Передбачалося, що точне слідування індуктивній логіці є саме тією реальною процедурою, відповідно до якої учений одержує нове знання [240, с 48]. По суті, виникла перша кон­цепція розвитку науки, яка отримала назву «індуктивізму» з її перебільшен­нями ролі методу індукції в науці.

Нині метод індукції широко застосовують у наукових дослідженнях під час проведення експериментів, коли виявляються причинно-наслідкові зв'язки, для доведення гіпотез, в аналітичній діяльності тощо.

Дедукція є переходом у процесі пізнання від загального до часткового й одиничного, виведення часткового і одиничного із загального. В історії нау-

Глава 4

Теорія методу

ки існували суперечливі оцінки дедукції: від захоплення нею Р. Декартом, який вважав, що пізнання речей здійснюється людиною тільки двома шляха­ми: досвідом і дедукцією, до Дж. С. Мілля, котрий твердив, що дедукції взага­лі не існує, вона лише момент індукції.

Суть дедуктивного методу дослідження, як відзначає М. І. Кондаков, поля­гає ось у чому: для отримання нового знання про предмет або групу однорід­них предметів, треба, по-перше, знайти найближчий рід, до якого входять ці предмети, і, по-друге, застосувати до них відповідний закон, властивий усьому цьому роду предметів; перехід від знання більш загальних положень до знання менш загальних положень. Дедуктивний метод відіграє величезну роль у ма­тематиці. Відомо, що всі теореми доводяться логічним шляхом за допомогою дедукції з невеликою кінцевою кількістю початкових засад, які не доводяться в межах певної системи і називаються аксіомами [153, с. 135|.

На дедукції базується аксіоматичний метод, який дає змогу будувати теорії на певній множині постулатів за допомогою заданих правил дедуктивного висновку. Правила дедукції у науці розглядаються як правила узагальнення.

Значне поширення з XVII - XVIII століть набув гіпотетико-дедуктивний метод пізнання, заснований на виведенні (дедукції) висновків із гіпотез та інших засновків, істинне значення яких невідоме. Гіпотетико-дедуктивні мір­кування діляться на дві основні групи. До першої, найчисельнішої групи від­носять міркування, засновками яких є гіпотези та емпіричні узагальнення, істинність яких ще треба встановити. До другої групи належать гіпотетико-дедуктивні висновки з таких засновків, які явно помилкові або помилковість яких може бути встановлена. Висуваючи певні припущення як передумови, можна отримати наслідки, що суперечать добре відомим фактам або істинним твердженням.

Сучасна методологія наукових досліджень виходить як із необхідності са­мостійного використання цих методів наукового пізнання, так і їх застосу­вання у тісному взаємозв'язку і доповненні. Цього вимагає сам пізнавальний процес. Річ у тім, що поодинокі факти, на основі яких індукція будує загальні твердження, пояснюються, коли включаються до певної системи понять, з яких вони можуть бути отримані дедуктивним шляхом.

Поиск по сайту: