СИНЕРГЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Синергізм явище за і уху о за гальний результат процесу пе ревершує суму окремих офек тів що входяіь у мои розупыаг

Синергетика заі а/іьнонаукова теорія самоорганізації спрямо вона на пошук законів оволюцл відкритих неврівноважених си сієм будь якої природи

одальший розвиток ідеї системності зумовив до виникнення принципу, теорії та методу синергізму, який сформувався до 80-х років XX століт­тя коли систе^мність зазнала перших криз. Синергізм, або мультиплікаційний підхід, відокремився ^в'^л системного підходу і висувається на передній план се­ред інших мет°Д°^лог'^чних принципів завдяки тому, що науково-технічна рево­люція і соціаі'^ь,п перетворення зажадали дослідження проблеми ефективно­сті. Перед дос^під^ником і практиком стали дедалі частіше виникати проблеми, як забезпечити ефективність пізнання або практичної діяльності. Важливо й тс, що синергі^{тика па} відміну від класичної теорії систем досліджує нестійкі, перехідні та спадні системи.

Згідно з основоположником синергетики Р. Хагеном синергетичний підхід відрізняється від традиційного переходом від дослідження простих систем до складних від.чакритих до відкритих, від лінійності до нелінійності, від розгля­ду рівноваги іфоцесів біля рівноваги до делокалізації і нестабільності, до вив­чення того, \\\0 відбувається далі від рівноваги [247, с 347J.

Настала егі^оха динамічних, перехідних і нерівноважних систем. Це зумови­ло кризу детеР^мі^ні^{стського} розуміння систем, що склалася під впливом мен­тальності промислової цивілізації. Криза системності відразу ж позначилася на різкому спіЗД' публікацій, присвячених тим або іншим аспектам системно­сті. Мехапістії^чие розуміння системності перестало відповідати реаліям кінця XX - початку ^ХХІ століття.

Глава 4

Теорія методу

Нєлінійність 'ормін що 'іоіна

-■'х xapoK'fpHf тику сі/оіемі--яка в j /p'M^vy ос іумінн енна чає багвтоваоантик_'ь різнома нпігть нелінійно швидке ірс

Г гонмя О V ВУЙКОМ/ 'Ю<ОННі -

, іо'іініину функцію системи інше

ЗНОЧС ИНГ ІГ-pVllHa f ^тОСуЄЧЬОЯХО

оакторисики мислення відмін іг,!о башюваопнністо іворч г по

Вихід з цієї кризи був забезпечений завдяки виникненню дуже суперечливої філософії постмодернізму, яка на противагу категорії «система» ввела категорію «хаос». 5J_K відзначає Джеймс Глейк: «Хаос проявляє себе на стику сфер знання. Будучи наукою _Пр₀ глобальну природу систем, теорія хаосу об'єднала учених, що працюю"і'_Ь у вельми далеких сферах» |68, с 13]. Відбулися значні концептуально-методологічні зрушення і в природознавстві, пов'язані зі значним поширенням ідей і ме_ГОді_в синергетики - теорії самоорганізації і розвитку складних систем будь-якої природи [247, с 346J. Завдяки таким поняттям, як «біфуркація», «флу­ктуація», «хаос», «нєлінійність», «невизначеність», «безповоротність» тощо від­бувається швидке пожвавлення системної теорії. Системнісіь знову починає від­повідати духу часу, успішно вирішує різні дослідні та практичні завдання у різ­них сфер_ах людської діяльності.

Синер_гетика досить сильно впливає на стиль мислення ученого. Вона фор­мує приіщ_и110в0 лову парадигму пізнання, найважливішими елементами якої є" ві7гкри>_Ість середовища і'систем; нелґшйїп'сть процесів; розвиток через яе-стіикість, дисипативність (нестаціонарність); пульсація, ускладнення, дегра­дація та інших структур, а також через структури-атрактори, які є стійкими станами, _які иіби притягують до себе всю множину траєкторій системи, що визначаі^_ться різними умовами; буферні точки як точки розгалуження мо­жливих іцдяхів еволюції тощо. В. В. Василькова виділяє такі зразки (патерни) синергет_ики:

Дисипативність > r>pf уіг

оядкованогс руху в

у/1ЬОВСм/!И лаоТ/ЧНИИ

Фрактал нелінійна сіруиаура що іборвос симоподіон'Сіь ял

HcohN"i ус< '.,'• зміни моа.лабу

предметом науки є не тільки загальне, повторюване, але і випадкове, індивідуальне, неповторне (не тільки закони, але і події);

* природний порядок всесвіту не є від віку даним, матерія не інертна, їй властиві джерела саморуху і внутрішньої активності;

* математичне знання не с універсальною мовою і стандартом знання - не менше важливі є якісні «розуміючі» методи;

* детермінізм в описі світу не виключає випадковостей - вони узго­джуються і взаємодоповнюють одна одну: якщо в точці біфуркації діє (домінує) випадковість, пепередбачуваність, то після вибору шляху розвитку на етапі більш стійкого існування системи в силу вступає детермінізм;

* розвиток с багатоваріантним і альтернативним як у перспективному, так і в ретроспективному плані, тому можна припустити, що так зва­ні «тупикові проміжні або девіантні шляхи» розвитку можуть бути досконалішими або перспективнішими обраного варіанта розвитку;

* розвиток відбувається через нестійкість, тому не слід побоюватися, а тим більше ігнорувати роль хаосу, флуктуацій у розвитку - хаос не тільки руйнівний, але і конструктивний;

* процес розвитку поєднує в собі дивергентні тенденції (зростання різ­номанітності) і конвергентні тенденції (згоріання різноманітності);

* розвиток світу відбувається за нелінійними законами, тобто не можна зводити його до кумулятивної наступальності, темп і напрям розвитку не задані однозначно; звідси - нове розуміння проблеми управління складноорганізованими системами: воно мас орієнтуватися не стільки на бажання керуючого, скільки на власні тенденції розвитку цих си­стем, а також: допускати можливість існування зон (і моментів), віль­них від контролю - непередбачуваних [47, с ЗО|.

О- Н. Князева і С. П. Курдюмов, розглядаючи синергетику як філософію

надії, даі^_)ТЬ оцінки її можливостям за такими напрямами:

1) вона. мо_ЖЄ бути використана як основа міждисциплінарного синтезу

знаі(п_{Я) як} основа для діалогу природознавців і гуманітаріїв, для кроедис-

циш_п-_нарноГ комунікації, діалогу ї синтезу науки, діалогу науки ї релігії,

західного і східного світобачення;

Теорія методу

Глава 4

2) вона може забезпечити нову методологію розуміння шляхів еволюції складних соціальних і людиновимірних систем, причин еволюційних криз, загроз катастроф, надійності прогнозів і принципових меж передба­чуваності в екології, економіці, соціології, геополітиці;

3) будучи міждисциплінарною, або трансдисциплінарною, за своїм характе­ром, синергетика дає змогу виробити нові підходи до навчання й освіти, до ефективного інформаційного забезпечення різних прошарків суспільства;

4) методологія нелінійного синтезу, заснована на наукових принципах ево­люції і коеволюції складних структур світу, може лягти в основу проекту­вання різних шляхів людства в майбутнє [146, с 309-311].

Нині спостерігається стрімкий розвиток синергетики, її бурхлива експан­сія навіть на традиційно освоєні сфери науки. Але найголовніше те, що синер­гетика збагатила методологію наукового пізнання.

Поиск по сайту: