НАВИЧКИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

аукова діяльність - найскладніший вид інтелектуальної діяльності, фор­муванням навичок якої учений повинен займатися спеціально. На це звертав увагу ще Репе Декарт у своєму десятому правилі: «Щоб стати впра­вним, розум повинен управлятися в розмірковуваннях над тими речами, які вже були відкриті іншими, і за допомогою методу розглядати навіть найбільш складні винаходи людей, але особливо ті, які пояснюють або припускають по­рядок» [79, с.108].

Для пізнання речей потрібно враховувати лише дві умови, а саме: тих хто пізнас, тобто нас, речі, які ми пізнаємо. У нас є тільки чотири здібності, якими ми для цього можемо скористатися: розум, уява, почуття і пам'ять. Звичайно, один лише розум здатний до збагнення істини, проте він повинен вдаватися до допомоги уяви, почуття і пам'яті, для того щоб ми випадково не залишили без уваги чогось, що знаходиться у нашому розпорядженні. Що ж до речей, до­статньо досліджувати три пункти: спочатку те, що очевидно само по собі, по­тім - як пізнається щось одне на підставі іншого і, нарешті, що з чого виво­диться. І ця нумерація здається повною і не випускає абсолютно нічого з того, на що може тягнутися людська с гаранпість [79, с 113].

Наукова діяльність розглядається як складний вид інтелектуальної діяль­ності, яка потребує специфічних професійних якостей ученого. На думку 1.1. Кринецького, в умовах сучасної колективної діяльності учений повинен бути здатним:

1. Займатися творчими завданнями, метод вирішення яких натепер повні­стю або частково невідомий (евристичність). На практиці потрібні учні, здатні вирішуваїи завдання відомими методами, і, коли це потрібно, роз­робляти нові методи.

2. Творчо вирішувати будь-які завдання (креативпість).

3. Переходити від одного типу завдань до іншого як у своїй сфері знань, гак і в суміжних (інтелектуальна мобільність). Талановитий учений, па відміну від посереднього, у змозі вирішувати нетипові для його профілю завдання.

4. Прогнозувати (передчувати, прогнозувати, передбачати) майбутній стан об'єкта дослідження і застосовність окремих методів і знань.

5. Відкидати застарілі знання і використовувати ті з них, які зберігають цінність (розумність). Ця властивість інтелекту зумовлює ломку застарі­лих уявлень для створення досконаліших. Психологічна форма вияву ро­зумності - конструктивний сумнів. Сумнів виконує в розвитку пізнання дві прямо протилежні функції: з одного боку, вій - суб'єктивна підстава для агностицизму, а, з другого - стимул пізнання. Еврисіична функція сумніву виявляється не тільки тоді, коли вчений зважиться засумнівати­ся в отриманих ним самим даних, і коли ці дані викликають сумнів у ін­ших учених.

6. Мислити неупереджено, не будучи залежним від традиційних методів. Іс­торія пізнання повна прикладів негативного впливу старих наукових по­глядів на вирішення принципово нових завдань. Не бути запопадливими перед авторитетами - одна з умов успіху в науці (незалежність мислення),

7. Бачити у свідомості найнесподіваніші ідеї під кутом зору своєї проблеми. Ця якість гарантує від зневажання тими даними, що не «стосуються спра­ви», «дріб'язкові», але які насправді можуть виявитися вирішальними і забезпечити успіх (відкритість інтелекту).

8. Самоаналізувати за критеріями наукової сфери, у якій працює, і вдавати­ся до самоконтролю інтелектуалізму для правильного визначення свого місця у науковій роботі. Знання своїх достоїнств і недоліків, розуміння структури і особливостей своєї розумової праці гарантує ученому підви-

Гпава 2

Особистість ученого і технологи наукової творчості

щсння ефективності роботи його штелекіу (саморефлексія) [164, с 565-57]

Уміння і навички у науці відрізняються винятковою ск іадніс по Вопи при­пускают ь відому схильнісіь людини до розумової дія іьпості і потребуюіь їх систематичного розвитку Особливість наукових умінь і навичок потяіас в то му, що вони мають розвиваїися і оновлюватися пос пино При цьому особли­ву роль в особі ученою відпраюіь мобілізаційні механізми Ідеіься про роши­ну іу сисіему мотивації на наукову діяльність

Мотиви ученого, які становляїь мошваціину сіруктуру особисюсті, фор­муються на основі усвідомлення людиною своїх потреб, співвідношення їх и потребами суспільства іа соціальних груп, що зумовлює їх привнесення у вчасний внутрішній світ і формування настанов особистоси на наукову діяльність Вони забезпечують ютовшсть суб'скіа до виконання наукової ро­боти, якою 6 складною і монотонною вона не була

Серед якостей ученого важливу роль відпрас уява - здашк і ь схоплюват и реальність чинників, які не діють на органи чуті я Ця якість забе піечуе проти­дію логіці іа здоровому ілузду, які озброєні единим арі умен іом «цього не мо же бути, тому що цього не може бути ніко їй» Не випадково Алвін Тофф іер зауважує, що до жорсткої дисципліни науки ми повинні додати полум'яну уя­ву мистецтва [349J Нерідко наукові відкриті я народжую і ься за мінімуму ло-пки під впливом фантазії, поезії і мистецтва, які забезпечують свободу асоці­ацій, необмежену іру уяви Очевидно, уява розковує творче мис леиня, сіво рює потужній потік ідей, який спочатку набирає сини, міцшє, втрачає хаотич­ність, знаходить кошури ідеї, а потім шдхоплюсться крилами раціональною мислення і сіає орипнальпим відкриті ям

Поиск по сайту: