ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Валідшсть комплексна ха оакіеристика нілрумен-у до слщженін що включає в<до мості про сферу вослщжува них явии і репрезентативність ессліджувапоіо щодо цієї сфе Р'/і нсюуменіу

спіх дослідження значною мірою визначається ефективністю методу. Це потребує його обґрунтування, яке являє собою найважливішу операцію програми наукового дослідження. Слід зазначити: не зважаючи на очевидність твердження про те, що обґрунтування методу не тільки підвищує ефектив­ність дослідження, але і дає змогу уникнути невиправданих фінансових та ін­телектуальних витрат, у вітчизняних дослідженнях цій потрібній процедурі легітимізації методу в конкретному науковому дослідженні приділяють дуже мало уваги.

Застосування того чи іншого методу мотивується кількома чинниками. По­за сумнівом, це передусім - об'єкт і предмет дослідження. Вони зумовлюють гносеологічні можливості тих або інших методів. Другий чинник детермінації - мета і завдання дослідження, які значно звужують простір відбору методів. Нарешті, істотно позначається досвід дослідника або дослідницького колекти­ву, який володіє певним арсеналом методів.

На думку відомого російського соціолога В. О. Ядова, на ухвалення рішен­ня про вибір того або іншого методу дослідження впливають: теоретична орієн­тація дослідника, цільова настанова дослідження, наявні ресурси, а також амбі­ції, склад розуму і особисті схильності дослідника [396, с 481-482].

Мета обґрунтування методу полягає в аргументуванні його ефективності, економності, простоті. При цьому ефективність зводиться до здатності якнай­краще вирішувати певне завдання. Дослідник звичайно звертається до попе­реднього досвіду застосування цього методу для вирішення схожих завдань: за допомогою уявного експерименту і узагальнення досвіду він аргументує мен­шу ефективність інших методів. При цьому виконує порівняльний аналіз ефективності методу, якому віддає перевагу, та інших методів. Економність методу зводиться до матеріально-фінансових витрат на придбання устатку­вання, методик, програмного забезпечення аналітики тощо, а також до еконо­мії часу реалізації програми дослідження, економії інтелектуальних ресурсів самих дослідників. Важлива і простота методу, яка дає змогу швидко навчити персонал його алгоритму, залучити до дослідження фахівців невисокої квалі­фікації.

Вибираючи й обґрунтовуючи методи збору інформації, дослідник повинен взяти до уваги таке.

1. Жоден з методів не є універсальним, але має чітко окреслені пізнавальні можливості. Тому не існує «добрих» і «поганих» методів - є методи аде­кватні і неадекватні завданню.

2. Надійність методів забезпечується не тільки їх обґрунтованістю, але і пра­вилами застосування.

3. Оперативність і економічність дослідження не повинні забезпечуватися на шкоду якості даних.

4. Обґрунтування методу припускає розроблення або підбір такого методу, який максимально відповідає вирішуваному завданню, не потребує знач­них витрат для своєї реалізації.

Важливою проблемою є освоєння нових методів. Ідеться про тс, що часто ті учені, які раніше від інших освоюють новий науковий метод, одержують більш цінні наукові результати. У цьому разі досліднику вже не треба вибирати й ар­гументувати метод з наявного у нього методологічного арсеналу, а варто звер­нутись до арсеналу інших дослідників. Проблема освоєння нових методів най­частіше виступає не як проблема опанування окремих методів, а як оволодін­ня певним новаторським методологічним комплексом, що робить цю пробле­му принципово складною.

Теорія методу Глава 4

Способом пошуку нових методів може бути вивчення посилань па меюди в найцікавіших дослідженнях При цьому С Г Кара Мурза використовував такий алгоритм визначення посилань, аналізуючи список з 20 авторів, які ра нине освоїли новий метод

1) підрахунок заіальної кі іькоси посилань на всі роботи членів і руни за ро­ками,

2) вилучення з кожної групи трьох найбільш цитованих і трьох найменш ци тованих авторів,

3) підрахунок середньої кількості посилань па рік на одною автора, що зали­шився в списку [131, с 197]

На освоєння нового методу вченим або дослідницьким колективом вплива ють такі чинники, як актуальність вирішуваного завдання, рівень методоло пчної підготовки дослідника, консервативна або прогресивна його методоло­гічна орієнтація і навіть методологічна мода, на яку реагує наука

Аналіз фзи не обо уявне роз (ленування певної цпісносг на окремі часіини скла/ов

ЄЛ-=ІУЄНТИ

Синтез іроцес реального
і угаюго об єднанні рзних
сторн час ги пр ім^і в

у і і сну систему

АНАЛІЗ І СИНТЕЗ

аукове пізнання припускає з'ясування того, з яких структурних одиниць, станів, зв'язків, явищ, залежності, взаємодій, елеменпв, змін складає і ься об'єкт Це завдання вирішують за допомоюю аналізу меіоду дослідження який полягає в тому, що предмет вивчення подумки або на практиці розчлено­вують на складові елементи (ознаки, властивості, відносини), кожний з яких потім досліджують окремо як частину розчленованого цілого Б Рассел вважав аналіз основним джерелом наукового прогресу Він є методом наукового пі з нання, що дозволяє виділити і вивчити початкові складові об'єкта Аналіз містить у собі кілька найважливіших операцій

1 Розчленування і диференціація змісту об'єкта їх можна проводити як емпіричним шляхом за допомоюю застосування спостереження, так і в думках, використовуючи методи класифікації складових об'єкта У процесі розчленовування і диференціації зачитаються відкритими такі важливі запитання по перше, чи можна вважаїи спосіережуваїн сірук-турш одиниці, стани, зв'язки найпростішими к птинками об'єкта, які далі вже не розкладаються, по друге, чи всі важливі характеристики, що виз начаюіь поведінку об'єкив вивчення виділено, враховано і вивчено у спо­стереженні, по третє, наскільки значущі ті відмінності між виділеними ха ракіеристиками, які покладено в основу їх класифікації [215, с 205J Від повідь на ці запитання потребують такого алгоритму

2 Обґрунтування здійсненого поділу об'єкта на його складові При цьому звертають увагу на рівень розчленування, сіупшь елемешарносп виділе­них одиниць

3 Послідовне виділення характеристик і їх вивчення

Важтиво зауважиш, що аналіз неможливий без використання, інтеграції в иоіо процес інших емпіричних і теоретичних методів пізнання спостережен­ня, порівняння, експерименту, класифікації і, звичайно ж, синтезу, який дає змогу подумки перевіряти правильність розчленовування через об'єднання частин у ціле

Синтез є проіилежною процедурою Це уявне об'єднання частин предме­та, розчленованого у процесі аналізу, встановлення взаємодії іа зв'язків між частинами і пізнання цього предмета як єдиного цілого

Американський соцюлої Елвін Тоффлер вважає, що за синтезом велике майбутнє Він пише «Друїа хвиля цивілізації (індустріалізація Ю С) роз­ширила панн здібності розчленовувати проблему на складові вона рідше наго

Глава 4

Теорія методу

роджує нас за здатність зібрати частини в єдине ціле Бі іьшісіь людей май­стерніші в аналізі, ніж у синтезі Це одна з причин того, чому наше уявлення про майбутнє (і про нас у цьому майбутньому) таке фрагментарне, безсис і єм­не і напевно Постараємося мисли і и широко, а не вузькоспсщатьно Я впев нении, що сьоюдш ми сіоімо на порозі нової ери сишезу В усіх іалузях знань

- від точних наук до соцюлош, психологи і економіки, особливо економіки
ми, ймовірно, побачимо повернення до великомасштабного мислення до уза
гальнювальної теорії, до складання часіин знову в єдине ціле Бо стає ясно, що
наше прагнення розглядати висмикнуті з кошексіу кі іькісні деталі при деда
лі більш і більш точному дослідженні дедалі більш і бпьш дрібних проблем
приводить до того, що ми дізнаємося дедалі більше і бі іьше про дедалі менше
і менше» [350, с 223, 224]

Стосовно синтетичних думок Е Кант вважав, що вищий принцип усіх син іетичних думок такий будь який предмет підпорядкований необхідним умо вам синтетичної єдносп баїаюманітного змісту споглядання у можливому досвіді [126, є 125]

У науковому пізнанні синтез завжди нов язании з ана пзом, виступає одні єю з його сторін Це досить часіо виявляєіься під час написання дисертацій коли шдіотовлені глави і параграфи с результати апалііичпої діяльиосп за оцінками значної кількості методолопчних автори term аналіз - це тільки по чаток дослідження Свою завершеність дослідження одержує завдяки синтезу, який забезпечує об'єднання вивчених часіин у слину цілісність Тому після аналітичного тексту дисертації, його треба переписати в сишетіншому ключі, бо для побудови теорії завжди необхідно зверпушся до ciiiiiciv, юбго иерс-і ляпу їй окремі складові дослідження в аспекті єдносп і ці пспосп обєкіа іа предмета дослідження

У практиці наукових досліджень вироблено різноманітні види аналізу і синтезу Так, прямий аналіз припускає розкладання змісту якої небудь думки від роду до видів, від виду до підвидів, наприклад, наука іумаштарна наука

- культурологія Часто засіосовуюгь поворотний, або ре/ресшпии сипте і
який є процесом руху дослідника від даних фактів до передбачуваних або пер
винних умов, підстав, причин, від наслідків і дій - до умов і причин Напри­
клад, Жорж Кюв'є за одним залишком зуба від вимерлої тварини відновлював
уявлення про цілий організм По зубу він здоіадувався про їжу якою харчува­
лися тварини, по їжі про шлунок тощо [152, с 90] Залежно від виду резуль­
татів аналіз буває елечентариич, коли виділяються є іемєнти без урахування
зв'язків між ними У випадку, коли враховуються ві цюпісння один до одного
отриманих частин і до початковою ці того, то аналітична процедура називаєть
ся реляційно чопчиою

Аналіз і сишез мають два різновиди логічний ана пз і сишез на яких бу дується наукове пізнання, та ана пз і сишез просторово часових частин, що зумовлює практичну діяльшсіь подей, яка ґрунтується на з'єднанні іа роз'єд нанні

Поиск по сайту: