ТЕХНОЛОГІЇ ШВИДКІСНОГО ЧИТАННЯ

Технологія сукупнегь приио

м'в і с пособів отримання об робки і переробки сировини матеріалів напівфабрикат» або виробщ і -акож наукова дисципліна що розробляє вдосконалює кжі прийоми іа способи

Книжки - дій розуму

Щ Свіф*

итання не можна розглядати як петворчу процедуру фіксації інформації. Це дуже важливий і одночасно не менше складний етап творчої роботи, на який звертали увагу всі видатні уми всіх часів і народів.

Читання - основне джерело інформації, яка потрапляє нам до голови. Але попри потреби багато читати, існує небезпека того, що читання може перетво­ритися на нескінченний процес пізнання вже пізнаного іншими, а на власні наукові дослідження просто забракне сил і часу. Це помітив американський письменник-сатирик XIX століття Генрі Шоу: «Поганий той учений, який прочитав про все на світі і лише запам'ятав прочитане». Ще більш різкий в своїй думці Ж.-Ж. Руссо, який вважав, що зловживання читанням убиває нау­ку. Такої ж думки дотримувалися Петрарка, Сенека та багато інших геніїв.

Читання розширює професійний кругозір, змушує бути завжди на передо­вих рубежах науки, дає змогу оволодіти новими інструментами розумової діяльності і провести первинну експертизу ідеям, відточує мозок. Творчий ас­пект читання виражається в тому, що добра книжка або наукова стаття нерід­ко сприяють виникненню ідей в принципово іншій галузі знань, розвивають інтуїцію.

Читання ученого відрізняється від читання звичайної людний тим, що во­но систематичне, цілеспрямоване і раціональне.

Особистість ученого і технології наукової творчості

Глава 2

Зловживання читанням вбиває науку І Іадмірна пристрасть до чигання створює лише епевне них неуків

(Ж Ж Руссо)

Чиїання робиш /годину обізна ною беада - вправною азвич пі за іисуьаги іонною

(ф Ьекич'

Краще читати за кількома програмами. Перша програма - читання літера­тури за темою наукового дослідження. Друга програма спрямована на читан­ня наукової літератури з інших галузей науки, фундаментальної літературу, без якої немислима сучасна наука. Третя програма орієнтована на читання лі­тератури про наукову методологію, методи мислення, психологію наукової творчості. Нарешті, четверта програма має охоплювати решту всього світу чи­тання. Читання за всіма програмами має супроводжуватися роздумами, аналі­зом і конспектуванням тексту. На дуже цікаву особливість читання звернув увагу російський бібліограф М. О. Рубакін: «Читання являє собою створення власних думок за допомогою думок інших людей». Тому під час читання необхідно не забувати проблему свого дослідження, бо читання може забезпе­чити несподіване і дуже вдале вирішення того завдання, над яким доводилося роздумувати не один тиждень.

Цікаві рекомендації ученому-читачу дає Ганс Сельє, суть яких зводиться до таких положень:

• Яку кількість спеціальної літератури слід читати залежить від пред­мета, що вивчається, і зрештою тільки від особистості читача. Треба пам'ятати, що в науці немає обмежених галузей, а є тільки обмежені учені. Кожна галузь зливається із сусідніми, і лише від вас - і знач­ною мірою від вашої здібності до читання - залежить, де саме межу­ватимуть ваші інтереси.

• Під час читання, так само як і під час поглинання їжі відчуття наси­чення прямо залежуть від апетиту - поглинати літературу можна тільки в строгій відповідності зі своїми можливостями. З першою появою симптомів «переїдання» слід негайно зупинитися.

• Не прагніть запам'ятати те, що вам найближчим часом не знадобить­ся, - запам'ятаєте тільки, де це можна відшукати.

• Ніколи не намагайтеся читати швидше за осмислення прочитаного.

• Якщо хочете бути на рівні останніх досягнень, то застосовуйте масо­ване читання, яке зводиться до перегортання сторінок у пошуках ін­формації.

• Читайте останні підручники, які зазвичай містять квінтесенцію най­важливіших і надійних фактів у достатньо широкій сфері, і тому во­ни є чудовим засобом підтримки загальної наукової культури фахів­ця, що працює в тій або іншій обмеженій галузі науки [295, с 322-327J.

У минулі історичні епохи, коли книжок було небагато, все людське знання вміщалося на одній поличці, а потім - в одній бібліотеці, ставлення до читан­ня було традиційним. Вважалося, що краще трохи менше прочитати, а прочи­тане ще й запам'ятати і записати в записник. Така стратегія читання давала змогу, по-перше, одержувати насолоду від читання, досить добре засвоювати прочитане, і, по-друге, принаймні, за активного життя прочитати всю основну літературу.

До кінця XX століття ситуація істотно змінилася. Сучасне суспільство нази­вають інформаційним, у якому значна частина населення зайнята сприйняттям, аналізом і відтворюванням інформації. Інформації виробляється так багато, що люди використовують не більше 2-3% нагромаджених за всю історію людства знань. Сучасний учений - цс людина, що живе в бурхливих потоках інформації. Але ці потоки можуть або проходити через голову, осідати в пам'яті, або протіка­ти мимо. Усе залежить від швидкості сприйняття інформації, яка найчастіше зво­диться до швидкості читання. Але біда в тому, що саме ця швидкість виявляєть­ся надто незначною. Нетренована людина читає 120-150 слів на хвилину за 40-45% засвоєння інформації. Низька швидкість сприйняття інформації призво­дить до її швидкого старіння, втрати можливості використання інформації для

Глава 2

Особистість ученого і технологи наукової творчості

пракіичної вигоди внаслідок її сіаршня Відтак поіреба підвищення швидкості чиїання стає особливо актуальною для науковця

Для читання, якому ми на радість своїм батькам навчилися в школі, вла стиві три проблеми

1 Артикуляція під час читання або промовляння того, що ми читаемо Як ре зультат швидкість читання падає до швидкості промовляння тексту

2 Мале поле зору під час читання, тобто нами сприймається незначна ді­лянка тексту, який здебільшого зводиться до кількох слів

3 Регресія під час читання, під якою розуміють поворотні рухи очей до не достатньо зрозумілих слів і речень

Для вирішення цих проблем створюються ефективні технології тренуван­ня навичок швидкою читання

Наведемо приклад технологи швидкісною читання, які будуються на ана лізі умов ефективності процесу читання (рисунок 2 4) [372, с 9]

РИСУНОК 2 4

Поиск по сайту: