НАУКОВЕ КЕРІВНИЦТВО

аука як складний вид професійної діяльності потребує спеціальної підго­товки ученого. Якщо у вищих навчальних закладах використовується

244 Організація і планування науково дослідної роботи

Глава 7

Науковий керівник особа призна юі- а наказом рек ора вищо о навча тої о зоклагу або керівника науково уста нови керівником асп ранта з готовки дисеріац

Ьагаго -іоі о я нав іився у с вах наставник в ще 6 ль не у сво х то варишів але найбільше у свох уч в

fawy

принцип масовою навчання, то підгоювка ученою - індивідуальна Здійсню ється вона за допомогою аспірантури і докюрантури, які передбачають шсіигут наукового керівництва або консультування Науковим керівником призначають ученого, який є визнаним фахівцем в і їй сфері наукових дос тіджепь, у якій ша-ходиться і ема Існують два види наукових керівників науковий керівник нау ково дослідної теми, яка виконується колективом дослідників і науковий керів ник аспіранта або претендента па вчений ступінь кандидата наук

Робота керівника наукової теми зводиться до планування, оріашзацп і кон-іролю дослідження Такий керівник, по суті, здійснює інтелектуальний менед жмент науки Науковий керівник теми найбільш компетешнии фахівець і лідер у дослідженні теми Внесок наукового керівника в результати дослі­дження виявлясіься досить великим Характерними рисами такого керівника є широкий круюзір, здатшсіь до генерації ідей, уміння управляти шіелекту альним розвитком підлеїлих, які насправді зазвичай не с підлеглими як такі а колегами, партнерами, співучасниками проекту дослідження

Дещо інший рівень вимої до науковою керівницт ва аспірантами або науко вого консультування докторанив Тут науковий керівник повинен бути педа­гогом вищої кваліфікації Формально він мас бути доценюм або професором На практиці склалося так, що доцент може керуваї и одноразово не бі іьше ніж ірьома аспірантами і президентами, а професор - не бі іьше ніж п'ятьма асш рашами, претендентами, докюрантами

Сфера діяльності наукового керівника складна і багатомашша якщо у діяльності керівника наукової теми домшус менеджерська складова, то в діяльності керівника з дисертаційної теми науково педаюична ектадова Завдяки цій діяльності у науці відбувається відіворення наукових кадрів ви іцої кваліфікації Наукове керівництво як соціальний інс їй і\ і відіграє також важливу роль у формуванні наукових шкіл, які є неформальними організація ми, що відображаю іь і враховуюіь особистісш особливое 11 наукової діяльно­сті [140, с 116] Наукова школа - це об'єднання учнів навколо вчителя, иоіо творчої спадщини

Звідси сіає зрозумілою висока оцінка міси науковою керівника як учите­ля Ще римський оратор Марк Фабій Квшпліан говорив «Що може бу їй чес нішим і блаюроднппим, як навчити інших тому, що сам найкраще знаєш?» Нобелівський лауреат П Л Капіца висловився щодо цього так «Ісюрія нау ки показує, що встакий учений - це не обов'язково веника людина ате вели­кий вчи і ель не може не бути великою людиною» [129, с 290]

Звідси і багатоманітні напрями діяльності керівника зі с воіми підопічними

1 Проведення консультацій щодо теми дослідження, її екчадових Завдання керівника туї полягають у тому, щоб зорієніувати свої о підопічного в іе-мі, знайти необхідний рівень ерудиції розуміння стану наукових дослі джень, виділити об'єкт, предмеї, правильно сформулювати мсіу і завдан ня дослідження Керівник повинен прищепити дисеріашу відчуття ново го, вибірковість, уміння бачити проблеми Консулыувапня аспірата іс іотно відрізняється від консультування сіудеита насамперед іим, що во­но мас не коментаторський, а дослідницький характер коли консулыаш допомаїає не тільки зрозуміти суть предмета, але и поі іянути па ньою по-новому, в контексті дослідної роботи, яку виконує аспірант І наиго ловніше - що ця консультація не суб'єкт об'єкта, а партнерська, коти консультант прагне за іучити консультованого в дослідницький процес

2 Допомога дисертанту в ово юдінт метод а чи наукового дос пдження, його планування и організації Одна з помилок дисеріанпв - переконаність у тому, що вони повинні написати дисертацію, а не провести гідне дисер іацн дослідження і подати йою у вигляді дисертаційної роботи Тому ключове завдання наукового керівника по ляі ає в і ому, щоб допомогти ди сертанту побудуваїи наукове дослідження зі всіма його складовими, ово лодпи методами наукових досліджень

Глава 7

Організація і планування науково-дослідної роботи

Науковий консультант осооа призначена наказом рок jpa

в/ч о о навчальною (окладу або каря.«а усіанови <о>'<:\ іьтантом докторанта з гщ'оговки ди< соїаі ш

3. Навчання навичкам наукового мислення, мови, писання й етики. Керівник повинен на самому початку своєї роботи показати дисертанту відмінність наукового мислення, спрямованого на пошук істини, від нормативного, стверджуючого мислення, властивого для управління, політики, практи­ки виробничої діяльності. Крім того, дисертанта треба навчити основним жанрам наукового письма. 4 Проведення попередньої експертизи результатів дослідження дисертан­та. Керівник - цс перший суддя дисертанта і дисертації. Він домагається від дисертації того рівня, який вимагає ВАК. Це найвимогливіший і все­бічний експерт роботи. 5. Нарешті, не можна не звертати увагу на психічний стан дисертанта. Ганс Селье виділяє спеціальний різновид неврозу, який він назвав «дисер­таційним неврозом». Причиною його є низький рівень керівництва, по­стійна зміна видів роботи і невизначеність кінцевого результату. Він вира­жається в тому, що дисертант втрачає упевненість в собі і в своїй роботі, стає пригніченим, нервовим, легко збуджуваним і часто гарячкує через де­далі більш гарячкові, а відтак і безуспішні зусилля закінчити роботу в призначений термін. Він втрачає об'єктивність в оцінці тих результатів, які загрожують звести нанівець великі розділи і без того насилу підгото­вленого рукопису 1295, с 337]. Таким чином, якщо керівник наукової теми вирощує саме дослідження і дослідницький колектив, то керівник дисертації вирощує ученого і його ди­сертацію.

Який керівник кращий? На це запитання не можна відповісти однозначно. Річ у тім, що тип керівництва залежить від рівня розпитку самого дисертанта, від його особи. Одні дисертанти, особливо на перших етапах дослідження, по­требують більшої опіки, інші хочуть більшої самостійності і звітують перед ке­рівником за результатами роботи. Крім того, тип керівництва залежить і від конкретних ситуацій. Тому мистецтво наукового керівництва полягає в тому, щоб уміло користуватися всіма можливостями для вирішення двох завдань: забезпечення якості дисертації і становлення дисертанта як ученого.

Серед якостей наукового керівника, який здатний вистуїпп и творцем науко­вої ніколи виділяють: здатність притягувати до себе людей, виступати автори­тетним наставником, відчувати індивідуальні особисті риси й особливості лю­дини і спрямовувати його у сферу, яка відповідає ііого здібностям [140, с 116]. Інтегральну ж якість наукового керівника чітко сформулював П. Л. Каніца, який вважав, що головною властивістю вчителя має бути його щедрість.

ТАБЛИЦЯ 7.3

Поиск по сайту: